Рішення

від 13.10.2015 по справі 922/4432/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р.Справа № 922/4432/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіс", м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_2, дов. б/н від 12.10.15 р., ОСОБА_3, дов. № 3108-15 від 31.08.15 р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05.10.15 р., яка була частково прийнята судом) стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 366240,00 грн. заборгованості та судові витрати по справі (витрати на послуги адвоката в сумі 40000,00 грн. та судовий збір), мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором купівлі-продажу № 3369/01 від 13.12.11 р.

01.09.15 р. відповідач надав письмовий відзив, в якому зазначив про припинення договору тимчасового користування майном б/н від серпня 2011 р., повернення спірної продукції позивачу та сплату боргу в повному обсязі.

12.10.15 р. відповідач надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що перерахунок суми договору за курсом долару США на 02.09.2015 р. є необґрунтованим. Заборгованість в сумі 136800,00 грн. визнав.

Представник позивача в судове засідання 13.10.15 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники відповідача в судовому засіданні 13.10.15 р. підтримали свої пояснення, та зазначили, що перерахунок суми договору за курсом долару США на 02.09.2015 р. є необґрунтованим.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача, суд встановив наступне.

13 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювіс" (позивач, продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, покупець), було укладено договір на постачання лабораторного устаткування № 3369/01 (далі - договір)(а.с. 10), відповідно до умов якого (п. 1), продавець продав, а покупець купив на умовах "склад покупця" лабораторне устаткування, надалі продукція, у відповідності до специфікації, що додається до дійсного договору і є невід'ємною його частиною (додаток № 1)(а.с. 12).

Строк дії даного договору -- до 31 грудня 2013 р., але не менше часу, необхідного для виконання всіх забов'язань сторін (п. 1 договору).

Ціни на продукцію встановлюються в гривнях, як еквівалент до фіксованих цін в доларах США за міжбанківським курсом покупки валюти на день, що передує дню сплати за графіком платежів (додаток №2), згідно рахунків-фактур, і вважаються за оптові ціни на умовах склад покупця. Загальна сума по дійсному договору визначається у специфікації (додаток №1) та вказується в доларах США га складає 61000,00 доларів США (шістдесят одна тисяча доларів 00 центів). В ціну продукції включено доставку та вартість встановлення обладнання в лабораторії Покупця (м. Харків), його гарантійне обслуговування, навчання персоналу роботі з обладнанням (п. 2 договору).

Відповідно до п. 3 договору, продукція повинна бути поставлена у 10-ти денний термін з дати отримання продавцем попередньої оплати 4 % від вартості продукції. Датою поставки вважати дату товарної накладної, яка надходить разом з продукцією на склад покупця.

13.12.11 р. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 3369/01 на суму 490000,00 грн.

15.12.11 р. відповідач перерахував позивачу попередню оплату в розмірі 4 % від вартості продукції, що підтверджується платіжним дорученням № 1 на суму 19600,00 грн.

На виконання умов договору, позивачем 18.01.12 р. було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 490000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №113 від 18.01.12 р. (а.с. 19), яка була підписана сторонами та скріплена їх печатками.

Згідно з п. 5 договору, покупець здійснює оплату отриманого товару в гривнях шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця, згідно графіку платежів (додаток №2).

Відповідно до графіку платежів (додаток №2) (а.с. 13), відповідач мав здійснити кінцеву оплату за продукцію впродовж 23 місяців з дати поставки, тобто, до січня 2014 року.

Відповідач, в свою чергу, здійснив часткову оплату продукції на суму 353200,00 грн., внаслідок чого, заборгованість відповідача за продукцію склала 136800,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, який був підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено, відповідно до графіку платежів (додаток №2) (а.с. 13), відповідач мав здійснити кінцеву оплату за продукцію впродовж 23 місяців з дати поставки, тобто, до січня 2014 року.

Проте, станом на момент розгляду справи, відповідач 136800,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої позивачем продукції за договором купівлі-продажу № 3369/01 від 13.12.11 р.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 136800,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо перерахування позивачем суми договору за курсом долару США на 02.09.15 р., суд зазначає наступне.

Як вже було вказано, відповідно до п. 2 договору, ціни на продукцію встановлюються в гривнях, як еквівалент до фіксованих цін в доларах США за міжбанківським курсом покупки валюти на день, що передує дню сплати за графіком платежів (додаток №2), згідно рахунків-фактур, і вважаються за оптові ціни на умовах склад покупця.

Тобто, відповідно до умов спірного договору, позивач мав, згідно з графіком платежів, щомісяця виставляти відповідачу рахунки, в яких би враховувалася (у разі наявності) зміна міжбанківського курсу покупки валюти, та у випадку зміни цього курсу відповідач був би зобов'язаний провести оплату з врахуванням цих змін.

Доказів виставлення відповідачу рахунків, в яких би враховувалась зміна міжбанківського курсу покупки валюти (п. 2 договору) позивачем не надано.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №3369/01 одразу на всю суму в розмірі 490000,00 грн.

Таким чином, позивач фактично зафіксував ціну договору, що попередньо підлягала сплаті відповідачем за графіком платежів (додаток № 2 до договору), на рівні 490000,00 грн., не беручи до уваги курси іноземних валют.

Крім того, згідно акту звірки взаєморозрахунків за договором № 3369/01 від 13.12.2011 року, станом на 30.09.15 року, несплаченою залишилась частина заборгованості у розмірі 136800,00 грн. Суд наголошує, що згаданий акт звірки був зроблений та підписаний позивачем, і, таким чином позивач підтвердив, що сума боргу відповідача за спірним договором, станом на 30.09.15 р., складає 136800,00 грн. В той же час, позивач здійснив перерахунок суми договору за курсом долару США на 02.09.2015 р., отже, цей перерахунок мав бути відображений в акті звірки взаєморозрахунків, який складався станом на 30.09.15 р. Проте, цього не було зроблено.

Враховуючи викладене, беручи до уваги виставлення позивачем лише одного рахунку на суму 490000,00 грн., перерахунок суми договору за курсом долару США на 02.09.15 р. є неправомірним.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 229440,00 грн. є необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню.

Щодо вимог про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 40000,00 грн., суд зазначає наступне.

В обґрунтування зазначеної вимоги, позивач надав копії договору про надання правової допомоги (а.с. 25) та акту надання послуг адвоката (а.с. 86).

Як вбачається із п. 4.1. Договору про надання правової допомоги, що укладений між ТОВ "ЮВІС" та адвокатом ОСОБА_4 02.07.2015 р., вартість правової допомоги адвоката становить 800,00 грн. за 1 годину роботи адвоката. Тобто, з урахуванням вказаної вартості, на підготовку процесуальних документів та надання інших юридичних послуг, пов'язаних зі справою, адвокатом нібито витрачено 50 годин (40000,00 / 800,00).

В п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", зазначено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодних документів, які підтверджують оплату послуг адвоката (банківських квитанцій, платіжних доручень тощо), а також не надано калькуляцію цих послуг.

Таким чином, позивачем жодним чином не підтверджено понесення витрат на послуги адвоката в сумі 40000,00 грн., у зв'язку з чим підстави для стягнення витрат на вказану суму відсутні.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61111, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіс" (04073, м. Київ, пр. Московський, 8, код ЄДРПОУ 31351527) 136800,00 грн. заборгованості та судовий збір в сумі 2736,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.10.2015 р.

Суддя Т.В. Інте