Постанова

від 06.10.2015 по справі 910/8118/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа№ 910/8118/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Хрипуна О.О.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників

від позивача: Мельников Р.Ю.

від відповідача: не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД-СЕРВІЗ" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2015р. у справі № 910/8118/15-г (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДС Фарма"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД-СЕРВІЗ"

про стягнення 114240,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про стягнення на користь Позивача простроченої заборгованості в сумі 107710,35 грн., неустойки в сумі 107,71 грн., індексу інфляції в сумі 5909,55 грн. та 3% річних в сумі 513,04 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2015р. задоволено позовні вимоги Позивача до Відповідача повністю.

Рішення обґрунтовано тим, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, а тому суд дійшов висновку, що вимога Позивача заборгованості в розмірі 107710,35 відповідно до дистриб'юторського договору №09/01/13-1 від 09.01.2013р. правомірна та підлягає задоволенню. Оскільки взяті на себе зобов'язання по оплаті за товар Відповідач не виконав, він повинен сплатити Позивачу, крім суми основного боргу штрафні санкції.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Відповідач не отримував позовну заяву, а тому не мав можливості надати відзив на позовну заяву. Відповідач неодноразово звертався до Позивача з проханням забрати нереалізований товар, але останній не погоджувався на зазначену пропозицію Відповідача. Судом не враховано зазначених обставин, внаслідок чого прийнято необґрунтоване рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015р. апеляційну скаргу Відповідача на рішення господарського суду міста Києва прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 28.07.2015р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015р. апеляційну скаргу у справі №910/8118/15-г передано колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Пономаренка Є.Ю., Хрипуна О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015р. прийнято до провадження визначеним складом суду апеляційну скаргу Відповідача у справі №910/8118/15-г та призначено до розгляду на 28.07.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладений на 08.09.2015р.

07.09.2015р. Позивачем подано до Київського апеляційного господарського суду заперчення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015р. апеляційну скаргу у справі №910/8118/15-г передано колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Станіка С.Р., Хрипуна О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015р. прийнято до провадження визначеним складом суду апеляційну скаргу Відповідача у справі №910/8118/15-г та призначено до розгляду на 22.09.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладений на 06.10.2015р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

09.01.2013р. між Позивачем та Відповідачем був укладений дистриб'юторський договір №09/01/13-1, за умовами якого Позивач зобов'язався передати товар у власність Відповідача, а Відповідач зобов'язався вчасно прийняти та оплатити товар згідно з умовами даного договору та виконувати інші зобов'язання, передбачені даним договором.

Відповідно до п.4.1. договору ціна даного договору визначається сумою (загальною вартістю) всього поставленого товару на основі накладних, рахунків-фактур та/або рахунків Позивача.

Згідно з п.4.3 договору оплата Відповідачем переданих йому партій товару здійснюється в гривні на підставі накладних і рахунків-фактур, а у випадку сплати в порядку попередньої оплати - рахунків.

Відповідно до п.4.5. договору Відповідач зобов'язаний сплатити поставлений йому товар повністю протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно з п.5.1. договору підставою для здійснення кожної поставки товару є замовлення направлене Позивачу в будь-якому, дозволеному його ідентифікувати вигляді (в тому числі, але не виключно: в електронному вигляді, по факсу, замовним листом, кур'єрською службою і т.п.).

Відповідно до п.5.5. договору право власності на товар переходить від Позивача до Відповідача в момент передачі товару. Факт передачі товару підтверджують супроводжуючі документи з підписом відповідальної особи Відповідача та/або з підписом представника Відповідача з одночасною передачею Позивачу (його представнику) довіреності, яка підтверджує повноваження Відповідача прийняти товар у Позивача.

Згідно з п.7.2. договору у випадку прострочення Відповідачем виконання зобов'язань з оплати товару по даному договору, здійснюваної не в порядку попередньої оплати, Відповідач на підставі письмової вимоги Позивача зобов'язується в досудовому порядку сплатити Позивача неустойку з розрахунку 0,1% від загальної суми прострочення заборгованості перед Позивачем на протязі трьох днів з моменту отримання вимоги Позивача. Сплата передбаченої даним договором неустойки не звільняє Відповідача від сплати основної заборгованості.

04.12.2013р. між сторонами була підписана додаткова угода №1 до дистриб'юторського договору №09/01/13-1 від 09.01.2013р., відповідно до якої Відповідач зобов'язався повністю оплатити поставлений йому товар протягом 60 календарних днів з моменту його поставки.

20.02.2015р. Позивачем було відправлено Відповідачу претензію №1 про заборгованість з оплати товару згідно дистриб'юторського договору № 09/01/13-1 від 09.01.2013р. на суму 108532,41 грн.

12.03.2015р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якої у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість у розмірі 107710,35 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, між Позивачем та Відповідачем був укладений дистриб'юторський договір, за умовами якого Відповідач зобов'язався вчасно прийняти та оплатити прийнятий у власність товар згідно з умовами даного договору протягом 60 днів з дня поставки товару.

На виконання умов договору Позивачем поставив, а Відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних, проте Відповідач свої зобов'язання з оплати товару виконав неналежним чином та мав заборгованість перед Позивачем в сумі 107710,35 грн.

Оскільки Відповідач не спростував доводи Позивача про наявність заборгованості, прострочення оплати товару всупереч умовам укладеного між ними договору, вимоги Позивача про стягнення заборгованості правомірно місцевим задоволені судом.

Згідно з ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.7.2. договору у випадку прострочення Відповідачем виконання зобов'язань з оплати товару по даному договору, здійснюваної не в порядку попередньої оплати, Відповідач на підставі письмової вимоги Позивача зобов'язується в досудовому порядку сплатити Позивача неустойку з розрахунку 0,1% від загальної суми прострочення заборгованості перед Позивачем на протязі трьох днів з моменту отримання вимоги Позивача. Сплата передбаченої даним договором неустойки не звільняє Відповідача від сплати основної заборгованості.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про задоволення вимог Позивача про стягнення з Відповідача неустойки в сумі 107,71 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що місцевим судом обґрунтовано задоволені позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 513,04 грн. та інфляційних втрат в сумі 5909,55 грн.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Відповідача, що останній не мав можливості надати обґрунтований відзив на позовну заяву, оскільки не отримував позовної заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

А тому апеляційний суд вважає, що Відповідач мав можливість ознайомитись з матеріалами справи та надати відзив на позовну заяву Позивача разом з доказами на підтвердження своїх заперечень, оскільки був повідомлений завчасно про призначене судове засідання на 27.04.2015р. у справі №910/8118/15-г, а саме 15.04.2015р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Відповідача, що останній неодноразово звертався до Позивача з проханням забрати нереалізований товар, але останній не погоджувався на зазначену пропозицію Відповідача, оскільки дані доводи не підтверджуються Відповідачем жодними доказами.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД-СЕРВІЗ" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2015р. у справі № 910/8118/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2015р. у справі №910/8118/15-г без змін.

Повний текст складено 15.10.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

О.О. Хрипун