Постанова

від 15.10.2015 по справі 910/12342/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2015 р. Справа№ 910/12342/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників

від ОСББ „Солнєчний луч": Кізік А.М. - дов. від 02.10.2015 року б/н

від ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна": Старінський О.С. - дов. від 06.07.2015 року б/н

від ПАТ „НАК „Нафтогаз України": Бережко С.І. - дов. від 18.04.2014 року № 14-96

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фесіліті Менеджмент Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року

у справі № 910/12342/15 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Солнєчний луч" (смт. Козин Обухівського району Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фесіліті Менеджмент Україна" (м. Київ)

третя особа

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (м. Київ)

про стягнення 67 098 грн. 18 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фесіліті Менеджмент Україна" (м. Київ)

до 1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Солнєчний луч" (смт. Козин Обухівського району Київської області)

2. Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (м. Київ)

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Солнєчний луч" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фесіліті Менеджмент Україна" про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 67 098 грн. 18 коп.

Ухвалою від 03.06.2015 року господарський суд міста Києва прийняв зустрічну позовні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Фесіліті Менеджмент Україна" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Солнєчний луч" та Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" про визнання правочину (договору про переведення боргу від 15.10.2013 року № 13/4116) недійсним.

Ухвалою від 06.07.2015 року господарський суд міста Києва залучив до участі у справі в якості третьої особи за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України".

Рішенням від 03.08.2015 року господарський суд міста Києва первісний позов задовольнив. Cтягнув з ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" на користь ОСББ „Солнєчний луч" 67 098 грн. 18 коп. основної заборгованості та 1 827 грн. 00 коп. судового збору. У зустрічному позові відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" звернулося до апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строків подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року по справі № 910/12342/15 задовольнивши в повному обсязі зустрічний позов та відмовивши у задоволенні первинного позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 року ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/12342/15 у судовому засіданні за участю представників сторін та третьої особи.

В судовому засіданні 15.10.2015 року представник ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник ОСББ „Солнєчний луч" против вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу. Представник ПАТ „НАК „Нафтогаз України" проти вимог апеляційної скарги заперечував, проте правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 28.12.2012 року Національна акціонерна компанія „Нафтогаз Україна" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Фесіліті Менеджмент Україна" (покупець) уклали договір купівлі-продажу природного газу № 13/2145-ТЕ-17, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

На виконання умов вищевказаного договору НАК „Нафтогаз Україна" у період з січня по квітень 2013 року поставив, а ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" прийняло природний газ на загальну суму 120 132 грн. 18 коп. Однак, ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений природний газ в строки встановлені договором в повному обсязі не розрахувалося, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 67 098 грн. 18 коп. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого природного газу, що також підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 року у справі № 911/767/14, яка набрала законної сили.

Відповідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого орган, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорі, в яких беруть участь ті самі сторони.

15.10.2013 року між НАК „Нафтогаз Україна" (кредитор), Об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків „Солнєчний луч" (новий боржник) та ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" (первісний боржник) уклали трьохсторонній договір про переведення боргу № 13/4116, відповідно до умов якого за цим договором за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу 7 від 28.12.2012 року № 13/2145-ТЕ-1, укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює первісного боржника у зобов'язанні.

Відповідно до п. 1.2 договору від 15.10.2013 року № 13/4116 кредитор дійсним надає згоду на заміну первісного боржника у зобов'язанні новим боржником та на укладенні цього договору на встановлених у ньому умовах.

Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладення даного договору дорівнює 67 098 грн. 18 коп. (п. 2.1 договору про переведення боргу).

Пунктом 3.2 договору від 15.10.2013 року № 13/4116 про переведення боргу встановлено, що новий боржник зобов'язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1 статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу природного разу від 28.12.2012 року № 13/2145-ТЕ-17.

15.10.2013 року позивачем було сплачено заборгованість перед НАК „Нафтогаз Україна" за договором про переведення боргу від 15.10.2013 року № 13/4116 у розмірі 67 098 грн. 18 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 29.11.2013 року № 153.

Відповідно до п. 3.5 договору про переведення боргу передбачено, що на момент сплати позивачем (новим боржником) суми заборгованості, передбаченої п. 2.1. договору, новий боржник набуває права вимагати сплати цієї суми від первісного боржника.

ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" вказує на недійсність договору про переведення боргу від 15.10.2013 року № 13/4116, укладеного між НАК „Нафтогаз Україна„, ОСББ „Солнєчний луч" та ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" у зв'язку із перевищенням повноважень представника ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" на його укладення.

У відповідності до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Спірний договір про переведення боргу від 15.10.2013 року № 13/4116 укладений ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" в особі директора ОСОБА_5, діючого на підставі статуту.

Повноваження ОСОБА_5 підтверджуються статутом ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна", копія якого міститься в матеріалах справи та копією протоколу загальних зборів засновників учасників ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" від 03.09.2012 року № 030912, згідно з яким було затверджено склад Дирекції ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" та визначено, що виконавчий директор має право підпису первинних документів (актів наданих послуг, виконаних робіт, видаткових накладних тощо), які підтверджують господарські операції по реалізації товариством товарів робіт та/або послуг контрагентам. З 03.09.2012 року призначено на посаду виконавчого директора ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Доказів того, що ОСББ „Солнєчний луч" та НАК „Нафтогаз України" знали чи не могли не знати про обмеження в розумінні ст. 92 ЦК України та взагалі наявності таких обмежень станом на час підписання оспорюваного договору позивачем за зустрічним позовом суду не надано.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні зустрічного позову.

17.03.2015 року позивачем за первісним позовом було направлено відповідачу за первісним позовом письмову вимогу про погашення заборгованості у розмірі 67 098 грн. 18 коп. у семиденний строк, яку відповідачем за первісним позовом було отримано 20.03.2015 року.

Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Проте, відповідач за первісним позовом у строк вказаний у письмовій вимозі, заборгованість не сплатив.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що ТОВ „Фесіліті Менеджмент Україна" на даний час має перед ОСББ „Солнєчний луч" заборгованість у сумі 67 098 грн. 18 коп.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача [за первісним позовом] є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 67 098 грн. 18 коп.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача [за первісним позовом], викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фесіліті Менеджмент Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року у справі № 910/12342/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року у справі № 910/12342/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/12342/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун