Постанова

від 20.10.2015 по справі 910/22755/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа№ 910/22755/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

представники сторін:

від ініціюючого кредитора: Зломинога Т.М. (дов. від 02.04.2015);

від боржника: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.09.2015 у справі № 910/22755/15 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, м. Київ

до приватного підприємства «Інтерлекс Ес. Сі. Джі.» (код ЄДРПОУ 32921887), м. Київ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлекс Ес. Сі. Джі.», у зв'язку з неможливістю останнього погасити заборгованість у розмірі 524776 грн. 59 коп.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2015 у справі № 910/22755/15 заяву про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.

При цьому суд керувався ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 11, п. 1, 4 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 03.09.2015 у справі № 910/22755/15 і прийняти нове рішення, яким прийняти заяву ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві до ПП «Інтерлекс Ес. Сі. Джі.» про визнання боржника банкрутом та направити заяву про визнання боржника банкрутом ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві до ПП «Інтерлекс Ес. Сі. Джі.» на розгляд до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі податковий орган зазначає про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, а саме ч. 2 ст. 1, ст. 2, ч. 2 ст. 22, ст. 28 ГПК України на підставі яких податковий орган має право на звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкротство, а враховуючи наявність в довіреності б/н від 21.07.2015, що видана Мазніченко О.В., вказівки на те що даний представник уповноважений від імені податкового органу користуватися правами наданими ст. 22 ГПК України суд дійшов помилкового висновку про відсутність права підпису у представника Мазніченко О.В. від імені ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві заяви про порушення справи про банкрутство. Крім того скаржник зазначає, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду щодо не включення сум штрафних санкцій в загальну суму безспірних вимог, оскільки кредиторські вимоги складаються із суми податкового боргу, яка виникла в зв'язку з несплатою узгоджених сум грошових зобов'язань, а податковий борг в силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сумою узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) , але не сплаченого платником податків, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

19.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником податкового органу подано клопотання про долучення документів до апеляційної скарги, а саме заяви про порушення провадження у даній справі разом з додатками, яка була повернута судом першої інстанції заявнику без розгляду.

В судовому засідання апеляційної інстанції представник ініціюючого кредитора підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Представник боржника в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника боржника.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника заявника, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо зокрема, заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено; заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі; з інших підстав, передбачених ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього закону.

Відповідно до ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема: позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Судовою колегією встановлено, що ініціюючий кредитор, звертаючись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, в якій заявлено вимоги до боржника на загальну суму 524.776,59 грн. складають податкову заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 349.335,28 грн., штрафні санкції в розмірі 175 204,00 грн., заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 43 грн. 69 коп. та штрафні санкції в розмірі 193 грн. 62 коп.

Крім того дана заява про порушення справи про банкрутство приватного підприємства «Інтерлекс Ес. Сі. Джі.» подана до господарського суду міста Києва за підписом представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Мазніченко О.В.

Повертаючи матеріали заяви ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві без розгляду, за оскаржуваною ухвалою, місцевий господарський суд керувався ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 15 Закону, п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України та обґрунтував судове рішення тим, що заява підписана не вповноваженою на це особою, тому що з довіреності б/н від 21.07.2015 не вбачається, що представник Мазніченко О.В. наділений правом підписувати від імені Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві саме заяву про порушення справи про банкрутство, а вимоги кредитора за виключенням штрафних санкцій, які в розумінні ч. 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не входять до складу безспірної заборгованості, становить 349 378 грн. 97 коп., в той час як розмір трьохсот мінімальних заробітних плат становить 365 400 грн. 00 коп.

Однак, з доданої до заяви копії довіреності б/н від 21.07.2015 вбачається, що начальник відділу забезпечення діяльності та організації претензійно позовної роботи юридичного управління ДПІ у Шевченківському районі Головного Управління ДФС у м. Києві Мазніченко Ольга Вікторівна наділена правом представляти інтереси Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в усіх державних органах, установах, підприємствах, в органах державної виконавчої служби України та користуватися усіма правами передбаченими Законом України «про виконавче провадження», в органах державної казначейської служби, місцевих, апеляційних судах, вищих спеціалізованих судах, верховному суді України з усіма правами та обов'язками, наданими, зокрема, ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Згідно ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України, а також господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.

Відповідно до ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Проаналізувавши вищенаведені норми права та копію довіреності Мазніченко О.В., колегія суддів дійшла висновку про те що остання наділена відповідно до довіреності процесуальним правом на звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, а відсутність саме такого чіткого формулювання в довіреності представника податкового органу не є безумовною підставою для повернення заяви ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві без розгляду на підставі ч. 1 ст. 15 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

В той же час ч. 2 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що до заяви про порушення справи про банкрутство додаються: рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Обґрунтовуючи безспірність вимог податковий орган в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство ПП «Інтерлекс Ес. Сі. Джі.» посилається на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2012 року у справі № 2а-6230/12/2670 за адміністративним позовом про стягнення заборгованості, а також докази вжиття заходів для отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Дослідивши заяву податкового органу про порушення провадження у справі про банкрутство колегією суддів встановлено що, додатки до заяви не містять відповідних: рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; постанови органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження.

Також, апеляційний суд вважає за необхідне наголосити, що хоча суд і не позбавлений можливості за умови сумнівів витребувати необхідні докази, однак відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доведення та надання доказів є прерогативою сторони.

На підставі наведеного колегія суддів робить висновок про порушення заявником при зверненні до суду першої інстанції вимог ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що свідчить про невідповідність заяви вимогам Закону та в силу п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону підлягає поверненню.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-1 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.09.2015 у справі № 910/22755/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко