Постанова

від 13.10.2015 по справі 916/3472/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р.Справа № 916/3472/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді : Ліпчанської Н.В.,

суддів: Ярош А.І., Савицький Я.Ф.

(склад колегії суддів змінено на підставі розпоряджень в.о. керівника апарату суду)

При секретарі судового засідання Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином,

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 20.08.2015р.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "Ірина"

на рішення господарського суду Одеської області від 05.11.2014р.

по справі № 916/3472/14

за позовом: Державного підприємства "Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва",

до відповідача: Приватного малого підприємства "Ірина",

про розірвання договору про спільну діяльність від 21.03.2006р. та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015 року Державне підприємство "Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва" (Далі - ДП "УКРПІВДЕНБУДРОЗВІДУВАННЯ") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Приватного малого підприємства "Ірина" (Далі - ПМП "Ірина") про розірвання договору про спільну діяльність від 21.03.2006р. та повернення майна, переданого у спільну діяльність згідно Додатку №1 від 21.03.2006р. до вказаного договору (а.с. 3-9, т.1).

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на положення ст.ст. 526, 651, 653, 1130, 1132, 1141 ЦК України, ст.ст. 75, 193, ГК України, та вказує на недосягнення мети Договору про спільну діяльність від 21.03.2006р., зокрема, відсутністю ефективного управління майном державного підприємства та неотриманням прибутку від спільної діяльності. Також Позивач зазначає про відсутність погодження вказаного договору уповноваженим органом управління відповідно до п.20 ч.1 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006р. №185-V.

Відповідач не визнає позовні вимоги, зазначаючи у відзиві, що відповідність Договору про спільну діяльність від 21.03.2006р. вимогам закону підтверджено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2012р. по справі №20-29/17-3504-2011, та рішенням господарського суду Одеської області від 20.05.2010р. по справі №33/146-09-6179. Також зазначає, що відповідно до п.11.3 Договору про спільну діяльність від 21.03.2006р. господарсько-фінансова діяльність (отримання доходу, ведення бухгалтерського обліку) по цьому договору починається після його належної реєстрації у відповідній установі ДПА України, до цього сторони можуть вести підготовчу діяльність. А відтак, оскільки згідно із п.3.2 вказаного договору ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності покладено на Позивача, спільну господарську-фінансову діяльність не розпочато саме з його вини в наслідок нездійснення цієї реєстрації (а.с.85-94, т.1).

Разом з тим, Відповідач вказує на те, що Позивачем не дотримано вимог ст.188 ГК України щодо досудового врегулювання спору, та стверджує при цьому, що не отримував лист Позивача від 03.07.2014р. №02-03/07-14 із вимогою про розірвання Договору про спільну діяльність від 21.03.2006р. Також на думку Відповідача Позивачем не зазначено жодної поважної причини, через яку він має право вимагати розірвання Договору про спільну діяльність від 21.03.2006р. відповідно до ч.2 ст.1142 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.11.2014р. (суддя Шаратов Ю.А.) позовні вимоги ДП "УКРПІВДЕНБУДРОЗВІДУВАННЯ" задоволені у повному обсязі, розірвано Договір про спільну діяльність від 21.03.2006р., укладений між ДП "УКРПІВДЕНБУДРОЗВІДУВАННЯ" та ПМП "Ірина", повернуто Позивачу майно, передане у спільну діяльність згідно Додатку №1 від 21.03.2006р. до Договору про спільну діяльність від 21.03.2006р., з урахуванням актів від 14.09.2006р., які є додатками №3 та №4 та невід'ємною частиною до цього договору, що укладений між ДП "УКРПІВДЕНБУДРОЗВІДУВАННЯ" та Приватним малим підприємством "Ірина", а саме: приміщення №20 Бокс слюсарний (корпус №1, 1поверх, план розташування приміщень „АВ» ), приміщення №1 Акумуляторна (корпус №3, 1 поверх, план розташування приміщень „АВ» ), приміщення №1 Бокс слюсарний (корпус №13, 1 поверх, план розташування приміщень „ГВ» ), приміщення №1 Бокс слюсарний (корпус №14, 1 поверх, план розташування приміщень „ГВ» ), приміщення №2 Побутове приміщення (корпус №19, 1 поверх, план розташування приміщень „ДВ» ), приміщення №15 Бокс слюсарний (корпус №1, 1 поверх, план розташування приміщень „АВ» ), приміщення №18 Бокс слюсарний (корпус №1, 1 поверх, план розташування приміщень „АВ» ), шляхом виселення Відповідача. Також стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати на сплату судового збору у розмірі 3045,00 грн. (а.с. 51-55, т.2).

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд, посилаючись на положення ч.2 ст.1142 ЦК України, дійшов до висновку, що причина для розірвання Договору про спільну діяльність від 21.03.2006р., що вказана у позовній заяві, є поважною, а саме: неотримання Позивачем жодного прибутку з моменту його укладання, тобто протягом більш ніж восьми років, що викликало неефективність управління майном державного підприємства, переданого у володіння Відповідача. Ці обставини також не заперечуються й Відповідачем.

Не погоджуючись із винесеним рішенням господарського суду Відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою (а.с. 78-84, т.2).

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також невідповідністю висновків суду обставинам справи.

26 червня 2015 року до Одеського апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с.101-108, т.2).

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а з огляду на положення ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено матеріалами справи, 21.03.2006р. між сторонами був укладений договір про спільну діяльність (простого товариства) без номеру (далі - Договір; а.с. 39-45, т.1).

Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Пунктом 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, згідно п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 10.1, 10.2 Договору Позивач та Відповідач зобов'язались шляхом об'єднання своїх вкладів спільно діяти у сфері послуг автосервісу, торгівельної діяльності, побутових послуг населенню, громадського харчування, та проектно-виробничої діяльності без створення юридичної особи з метою одержання прибутку та подальшого його направлення на статутні цілі діяльності сторін. Ведення спільних справ за договором здійснюється Відповідачем, який є повноважним представником Позивача, керує всією спільною діяльністю та здійснює усі необхідні юридичні дії для досягнення поставлених договором цілей, його право вчиняти правочини від імені сторін у відносинах із третіми особами посвідчується цим договором. Ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності та діяльності відповідно до п.2.2 Договору, а саме: постачання електричної енергії, води, тепла, водовідведення, інших комунальних послуг тощо, доручається Позивачу. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії договору встановлюється у 10 років.

Відповідно до ст.1132 ЦК України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети, а згідно ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Так, вкладом Відповідача згідно з п.4.1 Договору є професійні знання, навички та вміння персоналу у галузі автосервісу, торгівельної діяльності, побутових послуг населенню, громадського харчування, та проектно-виробничої діяльності; ділова репутація та ділові зв'язки у галузі автосервісу, торгівельної діяльності, побутових послуг населенню, громадського харчування, та проектно-виробничої діяльності; інструмент, прилади, устаткування, та інші речі (майно), які оформлюються додатками до договору, та є його невід'ємною частиною.

Вкладом Позивача згідно з п.4.2 Договору є право господарського відання приміщеннями, будівлями, перелік яких, та плани розташувань наводяться у Додатку 1 до договору, який є його невід'ємною частиною, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. 25-ої Чапаєвської дивізії 1а; право господарського відання вільною територією яка знаходиться у повному господарському віданні Позивача; майно Позивача, яке оформлюється додатками до договору, та є його невід'ємною частиною.

Зазначене майно розташоване за адресою: м. Одеса, вул.25-ої Чапаєвської Дивізії, 1а.

Відповідно до п. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Положеннями ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, місцевим судом встановлено, що Позивачем згідно додатків до Договору (з урахуванням актів), які є його невід'ємними частинами, передано у спільну діяльність майно, а саме: приміщення №20 Бокс слюсарний (корпус №1, 1 поверх, план розташування приміщень „АВ» ), приміщення №1 Акумуляторна (корпус №3, 1 поверх, план розташування приміщень „АВ» ), приміщення №1 Бокс слюсарний (корпус №13, 1 поверх, план розташування приміщень „ГВ» ), приміщення №1 Бокс слюсарний (корпус №14, 1 поверх, план розташування приміщень „ГВ» ), приміщення №2 Побутове приміщення (корпус №19, 1 поверх, план розташування приміщень „ДВ» ), приміщення №15 Бокс слюсарний (корпус №1, 1 поверх, план розташування приміщень „АВ» ), приміщення №18 Бокс слюсарний (корпус №1, 1 поверх, план розташування приміщень „АВ» ).

Відтак, Позивач свої обов'язки за Договором виконав, натомість, Відповідач свої обов'язки щодо внесення вкладу у спільну діяльність не виконав, чим як вважає колегія суддів істотно порушив умови вказаного Договору.

Згідно з частиною 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, в п.2 ч.2 ст. 651 ЦК України законодавець визначив, що під істотним слід розуміти таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

"Істотність порушення договору" є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки "істотності" у порушенні договору.

Невнесення Відповідачем свого вкладу, як це передбачено умовами п. 4.1 Договору, є фактом порушення договору, наявність якого і є підставою для розірвання договору.

Між тим, у Аудиторському звіті внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності діяльності Державного підприємства "Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва" за період з 01.01.2011р. по 30.06.2013р. (№24-13/04 від 31.10.2013р.), який проведено згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №418 від 30.08.2013р., зазначено, що згідно п.20 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", прийнятого 21.09.2006р., договори про спільну діяльність, що укладаються державними підприємствами, погоджуються уповноваженим органом управління (Міністерством). Крім того, відповідно до зазначеної статті вказаної Закону, на Міністерство покладається обов'язок контролювати виконання умов цих договорів (а.с.162-210, 211 т.1).

01 листопада 2013 року, керуючись зауваженнями Аудиторського звіту Позивач направив Відповідачу лист №05-01/11-13 від 01.11.2013р. з пропозицією внести зміни до Договору про спільну діяльність на підставі п.1.4 Договору, який останнім було отримано 11.11.2013р., що підтверджується позначкою на листі про вручення (а.с.66, т.1).

Відповіді на вищевказаний лист Позивач не отримав, у зв'язку з чим направив Відповідачу лист вих.№02-03/07-14 від 03.07.2014р. з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору про його розірвання та після її укладення протягом 3 днів повернути за актом приймання-передачі приміщення, передані за Договором, що підтверджується описом вкладення до листа від 04.07.2014р. Даний лист було отримано директором ПМП "Ірина" Бочацьким 11.07.2014р., що підтверджується позначкою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 04.07.2014р. (а.с.67-68, т.1).

Разом з тим, згідно довідки ДП "УКРПІВДЕНБУДРОЗВІДУВАННЯ" вбачається, що за період з 2011 року та по 27.08.2014р. між підприємствами не велося спільної діяльності, а також, відповідно, і ніяких розрахунків не проводилось (а.с.65, т.1).

Апелянт вказує на те, що факт порушення з боку ПМП "Ірина" Договору є недоведеним, та жодним доказом не підтвердженим, на що судова колегія зазначає наступне.

Предметом спірного Договору, є зобов'язання сторін шляхом об'єднання своїх вкладів спільно діяти у сфері послуг автосервісу, торгівельної діяльності, побутових послуг населенню, громадського харчування, та проектно-виробничої діяльності без створення юридичної особи з метою одержання прибутку та подальшого його направлення на статутні цілі діяльності сторін (п.1.1 Договору).

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності відповідно до п.2.2 цього Договору, доручається Позивачу. Натомість, жодним пунктом Договору не встановлено обов'язку Позивача вжити заходи щодо реєстрації Договору в установі ДПА.

Істотне значення для ведення Позивачем бухгалтерського обліку спільної діяльності має отримання від Відповідача бухгалтерських документів по діяльності автосервісу, а також необхідних звітів. проте, за весь період дії Договору ПМП "Ірина" не надавало ДП "УКРПІВДЕНБУДРОЗВІДУВАННЯ" будь-яких з визначених вище документів.

Виходячи з тлумачення умов Договору, зокрема, пункту 3.4, згідно якого Відповідач є повноважним представником Позивача та здійснює усі необхідні юридичні дії для досягнення поставлених за цим Договором цілей, виконання дій, спрямованих на реєстрацію Договору в ДПА, могло бути вчинене будь-якою зі сторін. Отже, саме бездіяльність Відповідача спричиняє відсутність можливості здійснювати спільну фінансово-господарську діяльність.

При цьому, господарським судом Одеської області вірно зазначено, що нездійснення спільної господарсько-фінансової діяльності через відсутність реєстрації договору в податкових органах не впливає на це право, оскільки не спростовує факт неотримання Позивачем жодних прибутків за Договором протягом тривалого часу.

Виходячи із об'єкту оцінки суд має визначити "міру позбавлення того, на що розраховувала сторона договору при укладенні договору". У даному випадку результат оцінки, зокрема "істотність порушення" не є об'єктивно існуючим даним, як наприклад, юридичний факт, а залежить від оцінки міри позбавлення можливості отримання очікуваних результатів виконання договору.

Оціночний факт, на відміну від інших підстав розірвання договору, необхідно отримувати шляхом оцінки та не встановлюється шляхом доказування.

З огляду на те, що істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК.

Колегія суддів вважає, що у Позивача наявне право вимагати розірвання Договору про спільну діяльність на підставі ч.2 ст.1142 ЦК України. При цьому, нездійснення спільної господарсько-фінансової діяльності через відсутність реєстрації договору в податкових органах, не впливає на це право, оскільки дійсно не спростовує факт неотримання Позивачем жодних прибутків за Договором протягом тривалого часу.

Дослідивши матеріали справи, судовою колегією встановлено, що обставини, які заявлені в якості підстав для розірвання договору, відповідають, на думку колегії суддів апеляційної інстанції вимогам ст. 651 ЦК України, ст.ст.188, 206 ГК України.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом були встановлені всі фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правомірна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "Ірина" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 05.11.2014р. по справі №916/3472/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий Н.В. Ліпчанська

Суддя А.І. Ярош

Суддя Я.Ф. Савицький