Постанова

від 15.10.2015 по справі 922/2955/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2015 р. Справа № 922/2955/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № б/н від 28.08.2015)

відповідача - ОСОБА_2, (дов. № Д-13/15 від 30.07.2015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Лекс Геосистеми", м. Харків (вх. №4273 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 28.07.15 у справі № 922/2955/15

за позовом ТОВ "НЬЮ СИСТЕМС АМ", м. Харків

до ТОВ "Лекс Геосистеми", м. Харків

про стягнення 144 750,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс проект" безпідставно набуті грошові кошти в сумі 144750,00 грн. та судовий збір в сумі 2895,00 грн., мотивуючи свої вимоги безпідставним отриманням відповідачем грошових коштів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2015 у справі № 922/2955/15 від 28.07.2015 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс проект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ" безпідставно набуті грошові кошти в сумі 144750,00 грн. та судовий збір в сумі 2895,00 грн.

Відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2015 у справі № 922/2955/15 від 28.07.2015, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення грошових коштів та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, судові витрати розподілити пропорційно задоволеній частині позову.

При цьому, відповідач не погоджується з висновками суду про те, що договір № 45-П/13 від 19.12.2013 не був укладений, посилаючись на те, що надіслана позивачеві пропозиція щодо укладання договору (акт прийому-передачі документів від 19.12.2015) не мала у відповідь відмови в укладанні договору чи протоколу розбіжностей, натомість була прийнята позивачем вчиненням відповідного платежу за договором. Відповідач наголошує на виконанні робіт (надання юридичних послуг) за договором № 45-П/13 від 19.12.13 р., зокрема, щодо підготовки відповіді на запит Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері №15/13 від 16.12.2013.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач зазначає, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження укладання договору № 45-П/13 від 19.12.2013, а також вказує на те, що жодним документом не доведено, що предметом даного договору було виготовлення Зведеної таблиці земельних ділянок Міжнародного аеропорту Харків та ОСОБА_3 щодо виконання представницьких функцій замовника реконструкції об'єкту, на які посилається відповідач.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 розгляд справи відкладено на 15.10.2015.

15.10.2015 відповідач надав до суду додаткові докази у справі, а саме: проект договору № 45-П/13 від 19.12.2013; копія акту прийому-передачі документів від 28.01.2015; акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ "НЬЮ СИСТЕМС АМ" та ТОВ "Лекс Геосистеми" станом на 01.08.2015; фотокопія електронного листа ТОВ "НЬЮ СИСТЕМС АМ"; копія листа Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері № 15/13 від 16.12.2013; таблиця «Зведена інвентаризація земельних ділянок - реконструкція міжнародного аеропорту «Харків» (2007-2014)».

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, які підтвердили свої позиції викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що 20.12.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ" платіжним дорученням № 4466 здійснив оплату у розмірі 48 250,00 грн. на банківський рахунок відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс проект". 23.12.2013 платіжним дорученням № 4477 позивач здійснив оплату на банківський рахунок відповідача у розмірі 9 6500,00 грн. У вказаних платіжних дорученнях в графі призначення платежу було вказано: "оплата за виконання робіт згідно дог № 45-П/13 від 19.12.2013, рах № 53 від 23.12.2013 р без ПДВ".

Позивач вважає, що вказані кошти в сумі 144750,00 грн. одержані відповідачем безпідставно, оскільки між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди щодо предмету, ціни та строку дії договору, на підставі якого позивач сплатив відповідачу кошти, відповідно до зазначених платіжних доручень.

Листом № 1.20-182 від 06.03.2015 позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 144 750,00 грн., що підтверджується копіями поштової квитанції та опису вкладення до цінного листа.

Проте, відповідач ніяким чином на вказаний лист не відреагував, зазначену суму не повернув, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходячи з положень ст.ст.1212-1213 ЦК України, зважаючи на встановлений факт відсутності між сторонами зобов'язань за договором № 45-П/13 від 19.12.2013 та доказів виконання даного договору, дійшов висновку, що сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 144 750,00 грн. є такими, що безпідставно набуті відповідачем, а тому підлягають поверненню.

З даними висновками погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 144750,00 грн. Позов обґрунтований положеннями ст.ст.1212-1213 ЦК України.

Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави передбачені ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до цієї правової норми особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. В разі ж невиконання цього обов'язку набувачем майно підлягає стягненню в судовому порядку.

Вказані положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, обов'язок повернути безпідставно набуте майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності, в зв'язку з чим наявність вини в поведінці особи, яка безпідставно збагатілась, не потребується (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України безпідставно набуте майно повертається потерпілому в натурі.

Отже, предметом доказування в даній справі є факт наявності або відсутності у відповідача правових підстав для набуття грошових коштів в загальній сумі 144 750,00 грн., перерахованих позивачем за платіжними дорученнями № 4466 від 20.12.2013 та № 4477 від 23.12.2013 в якості оплати за виконання робіт згідно договору № 45-П/13 від 19.12.2013.

Позивач вважає, що оскільки між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди щодо предмету, ціни та строку дії договору № 45-П/13 від 19.12.2013р., вказаний договір між сторонами не був укладений, а кошти у розмірі 144750,00 грн. було отримано відповідачем безпідставно.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідачем до суду надано лише проект договору № 45-П/13 від 19.12.2013, а також акт приймання-передачі документів від 19.12.2013. Отже, відповідачем жодним чином не доведено ані факту укладання між сторонами договору № 45-П/13 від 19.12.2013, ані будь-якої домовленості щодо його виконання. Відповідач також не надав до суду жодного доказу фактичного виконання зазначеного договору.

Посилання відповідача на акт приймання-передачі документів від 19.12.2013, за яким позивачу начебто було вручено проект договору № 45-П/13 від 19.12.2013, не може вважатися належним доказам на підтвердження укладання даного договору та існування між сторонами певних правовідносин саме за цим договором, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї з сторін повинна бути досягнута згода

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Втім, матеріали справи не містять доказів укладання договору № 45-П/13 від 19.12.2013 р. між сторонами з додержанням вимог ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України.

Зазначений акт приймання-передачі документів від 19.12.2013 також не можна розглядати, як пропозицію укласти договір у розумінні господарського права, оскільки він не містить інформацію щодо істотних умов господарського договору. Відповідачем не надано доказів на підтвердження факту підписання позивачем проекту договору або складання будь-якого протоколу розбіжностей та їх направлення відповідачу.

Посилання відповідача на виконання робіт (надання юридичних послуг) за договором № 45-П/13 від 19.12.2013, зокрема, щодо підготовки відповіді на запит Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері №15/13 від 16.12.2013 судом не приймаються, оскільки спростовуються наданими позивачем доказами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 17.12.2010 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 7 про надання юридичних послуг, згідно якого відповідач зобов'язався надати позивачу юридичні послуги та виконати юридичні роботи.

У п. 2.1.1. зазначеного договору виконавець (відповідач) прийняв на себе зобов'язання надавати усні та письмові консультації з усіх правових питань, що виникають в процесі діяльності замовника (позивача).

За результатами роботи відповідача у грудні 2013 року, відповідач надав позивачу ОСОБА_3 про надані юридичні консультації до договору на надання юридичних послуг № 7 від 17.12.2010 за грудень 2013 року. Саме у цьому звіті зазначено, що до складу консультацій було включено підготовку відповіді на зазначений запит прокуратури (сторінка 4 ОСОБА_3, розділ 1), у додатку 3 звіту наданий проект відповіді на запит прокуратури № 15/13 від 16.12.2013 року.

Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що роботи з підготовки відповіді на запит Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері №15/13 від 16.12.2013р. були виконані саме за договором № 7 від 17.12.2010, а не за договором № 45-П/13 від 19.12.2013.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, оскільки договір № 45-П/13 від 19.12.2013 між сторонами не був укладений, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту виконання робіт саме за даним договором, а відтак у відповідача були відсутні підстави для набуття грошових коштів, перерахованих позивачем за платіжними дорученнями № 4466 від 20.12.2013 та № 4477 від 23.12.2013 в якості оплати за виконання робіт згідно договору № 45-П/13 від 19.12.2013.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач відповідно до ст. 1212 ЦК України зобов'язаний повернути позивачу помилково перераховані останнім грошові кошти в сумі 144 750,00 грн., як такі, що набуті без достатньої правової підстави, тому позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать в їх сукупності про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не надано належних аргументованих доказів, а також не доведено наявності правових підстав для набуття грошових коштів, перерахованих позивачем за платіжними дорученнями № 4466 від 20.12.2013 та № 4477 від 23.12.2013 в якості оплати за виконання робіт згідно договору № 45-П/13 від 19.12.2013.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 28.07.15 у справі № 922/2955/15 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Лекс Геосистеми", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.07.15 у справі № 922/2955/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 20 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.