Ухвала

від 09.09.2015 по справі 804/1283/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2015 рокусправа № 804/1283/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі № 804/1283/15 за позовом Приватного підприємства "Жаклін" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Приватне підприємство "Жаклін" звернулось із позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 09.12.2014 року №0000752201.

На обґрунтування позову Підприємство послалось, зокрема, на те, що факт придбання ТМЦ з метою їх використання у власній господарській діяльності, рух активів у процесі здійснення таких господарських операцій, сплата грошових сум здійснювалася за наявними договорами у розмірі та у строки, що ними передбачені, документи, які супроводжують господарські операції оформлені та складені належним чином, що підтверджує правомірне формування позивачем податкового кредиту. З огляду на наведене, висновки податкового органу про встановлені під час перевірки порушення з боку Підприємства є неправомірними, а тому, винесене на цій підставі спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року даний позов задоволено.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду України із апеляційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Жаклін" відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність наданням їм юридичної оцінки судом першої інстанції, судова колегія виходить з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «ЖАКЛІН» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Елітстройбуд 2014» за період з 01.07.2014 року - 31.07.2014 року.

Результати такої перевірки зафіксовані у Акті № 271/04-10-22-01/32286449 від 19.11.2014 року, висновками якого встановлено ряд правопорушень податкового законодавства з боку позивача, зокрема: п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ним завищено розмір податкового кредиту, внаслідок заниження розмірів податкового зобов'язання у липні 2014 року на загальну суму - 19720,70 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 09 грудня 2014 року Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000752201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 24652,00 грн. (за основним платежем - 19721,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 4931,00 грн.)

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду, правомірність винесення якого і стало предметом розгляду даного спору.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з добросовісності Приватного підприємства "Жаклін" як платника податку, оскільки його господарські операції, по яким сформовано податковий кредит у спірний період, мають реальний характер, у зв'язку з чим, донараховуючи позивачу оспорюване грошове зобов'язанння Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області діяла з перевищенням наданих владних повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України). Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок податкового органу щодо того, що угоди, укладені між позивачем та контрагентами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, ґрунтується на акті перевірки ТОВ «Елітстрой», в ході якої встановлено відсутність поставок товару на адресу підприємців - покупців.

Встановлені обставини свідчать про те, що у спірний перевіряємий період між позивачем (покупець) та ТОВ «Елітстройбуд-2014» (продавець) укладено договір купівлі - продажу №240614 від 24 червня 2014 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язається передати товар (рулон, грунт, фільтр на підлогу, фарбу та інше), а Покупець прийняти його та оплатити вартість у сумі 118324,19 грн. (в т.ч. ПДВ 19720,70грн). Товар поставляється на умовах самовивозу Покупцем (або його контрагентами) зі складів Продавця (контрагентів продавця) за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова,134.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується видатковими накладним № 2706/158 від 27 червня 2014 року, № 1507/027, № 1507/028 від 15 липня 2014 року; № 2207/021 від 22 липня 2014 року; №2807/103 від 28 липня 2014 року; 2907/076 від 29 липня 2014 року придбало у ТОВ «Елітстройбуд-2014 ТМЦ (рулон, грунт, фільтр на підлогу, фарбу та інше) та податковими накладними № 63 від 27 червня 2014 року № 129, № 130 від 15 липня 2014 року, № 267 від 22 липня 2014 року, № 479 від 28 липня 2014 року та № 482 від 29 липня 2014 року.

Доводи апелянта щодо відсутності на час перевірки платіжних документів на підтвердження здійснення розрахунків за вказаним договором між позивачем та ТОВ "Елітстройбуд - 2014" за фактично поставлений товар з 15.07.2014 року, що в свою чергу свідчить про нереальність господарської операції, колегія суддів розцінює критично, з огляду на надані позивачем, на вимогу суду, договір про відступлення права вимоги від 28.10.2014 року та акт про зарахування зустрічних онорідних вимоги від 30.10.2014 року.

З аналізу наданих документів вбачається, що між ПП «ЖАКЛІН» та ПП «Ей Ен Адгезіві Дистріб'юшн» укладено договір щодо прийняття права вимоги виконання грошового зобов'язання у сумі 176 615,46грн. від ПП «ЖАКЛІН» та згідно акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.10.2014 року грошові зобов'язання припиняються у сумі 176 615,46грн. за видатковими накладними (додаток №1 до договору про відступлення права вимоги).

Отже, в даному випадку наявність чи відсутність розрахункових документів за поставлений товар не спростовує факт реальності вчинених господарських операцій.

Придбані ТМЦ ТОВ «Жаклін», на умовах отримання покупцями товару зі складу за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова,134 реалізовано ТОВ «Столичне» відповідно до договору купівлі - продажу № 020113 від 02 січня 2014 року та КП «Автобаза-0701» відповідно до договору купівлі - продажу № 110612 від 02 червня 2012 року.

Наведені документи цілком об'єктивно розцінені судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час здійснення спірних господарських операцій, вищезазначені контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичної особи та виступали правоздатним учасником господарського обороту.

Посилання відповідача на висновки акту перевірки контрагента позивача підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення позивачем спірних господарських операцій підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту відповідного періоду.

А відтак, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в мажах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі № 804/1283/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай