Ухвала

від 15.10.2015 по справі 814/1196/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1196/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача - Косцової І.П.

суддів - Стас Л.В.

- Турецької І.О.

за участю: секретаря - Разінкіної Л.В.

представника апелянта - Юношевої Ілони Рустамівни(довіреність від 16.06.15р.)

представника позивача - Колесніченко Ольги Сергіївни(довіреність від 21.08.15 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафта» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафта» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 23.03.2015 року №0000312201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 71 304 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 47 536 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 23 768 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про відсутність реальності операцій між позивачем та ПП «АРІС», ТОВ «О.С.А.-ТРАНС», ТОВ «ГАРМОНІЯ-Н», ТОВ «ВАРІАЦІЯ-7», ТОВ «АГРОВІТ ОДЕСА» не грунтуються на законі та суперечать фактичним обставинам справи, ці операції підтверджені належним чином складеними договорами, бухгалтерськими документами та податковими накладними, придбаний товар використано для здійснення оподатковуваних господарських операцій з подальшого його продажу, тому відповідачем протиправно зменшено податковий кредит та збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 02.03.2015 року №712/14-02-22-01/38350413 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нік-Нафта» з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховані при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ПП «АРІС» за жовтень 2013 року, ТОВ «О.С.А.-ТРАНС» за травень 2014 року, ТОВ «ГАРМОНІЯ-Н» за червень 2014 року, ТОВ «ВАРІАЦІЯ-7» за вересень 2014 року, ТОВ «АГРОВІТ ОДЕСА» за жовтень 2014 року, та правомірності формування податкових зобов'язань та доходів, що враховані при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ПП «АРІС» в жовтні 2013 року, у ТОВ «О.С.А.-ТРАНС» в травні 2014 року, у ТОВ «ГАРМОНІЯ-Н» в червні 2014 року, у ТОВ «ВАРІАЦІЯ-7» в вересні 2014 року, у ТОВ «АГРОВІТ ОДЕСА» в жовтні 2014 року.

Зазначеною перевіркою, зокрема, встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 47 536 грн.

Суть цих порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що перевіркою не підтверджено факт поставок у жовтні 2014 році товару ТОВ «Нік-Нафта» від постачальника ТОВ «Агровіт Одеса» та його подальшої реалізації в господарській діяльності, у зв'язку з чим, за висновком ДПІ, правочини між позивачем та його контрагентом укладені без мети реального настання правових наслідків та є безтоварними.

Такого висновку відповідач дійшов з урахуванням інформації податкового органу та акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, яким не підтверджено господарські відносини платника податків за відповідний період, зокрема, у зв'язку із відсутністю підприємства за податковою адресою, відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, неможливістю підтвердити реальність господарських операцій між контрагентом позивача та підприємствами, з якими контрагенти мали відносини. Зазначені обставини, на думку податкового органу, свідчать про те, що укладена між позивачем та його контрагентом угоди не мають реального характеру, укладена формально, тобто без фактичного здійснення господарських операцій.

Крім цього в акті перевірки зазначено, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні не підтверджують фактичне перевезення товару від продавця до покупця, оскільки ці документи не містять інформації щодо номерів довіреностей, подорожніх листів, дати виїзду та дати вибуття, автотранспорт не зареєстрований в установленому порядку за перевізником, чим спростовується факт постачання товару та подальша його реалізація.

Позивач скористався своїм правом на оскарження акту перевірки в адміністративному порядку, подавши до ДПІ заперечення на акт, проте скаргу позивача залишено без задоволення, висновки акту перевірки - без змін, а на підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.2015 року №0000312201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 71 304 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 47 536 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 23 768 грн.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит позивача за операціями, зокрема, з ТОВ «Агровіт Одеса», підтверджуються первинними документами, з яких вбачається фактичне здійснення господарських операцій з придбання товару та подальшого його використання у власній господарській діяльності, висновки акту перевірки про безтоварність операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість за цими операціями є неправомірним та податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія судів вважає висновки суду першої інстанції правильними з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, не підтверджені податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, що підтверджується первинними документами, та використання в господарській діяльності цього товару.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно встановив суд першої інстанції, 30.09.2014 року між позивачем та ТОВ "АГРОВІТ ОДЕСА" укладено договір поставки №15, за яким ТОВ "АГРОВІТ ОДЕСА" зобов'язується поставити, а позивач - прийняти товар - дизельне пальне, мазут в обсязі та кількості, визначених у видаткових накладних, та оплатити цей товар.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав суду податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, квитанції до прибуткового касового ордеру, сертифікати відповідності та паспорти якості паливно-мастильних матеріалів.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що за цими первинними документами вбачається кількість/обсяг придбаного товару, його вид та найменування, вартість та оплата товару, місце відвантаження та розвантаження товару, особи, відповідальні за відпуск та отримання товару тощо.

Також, судом першої інстанції встановлено та матеріалами перевірки встановлено, що товар, придбаний у ТОВ "АГРОВІТ ОДЕСА" реалізовано позивачем відповідним суб'єктам господарювання, тобто використано позивачем в господарській діяльності.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, висновок податкового органу про відсутність реальності операцій з ТОВ "АГРОВІТ ОДЕСА" спростовується наданими позивачем первинними документами, які необґрунтовано не прийнято до уваги контролюючим органом під час перевірки.

Посилання податкового органу на акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки» контрагента позивача, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій, адже цим актом фіксується лише факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю податковим органом щодо платника, а реальність господарських операції такого платника не є предметом такої перевірки.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно надано оцінку доказової бази податкового органу, яка ґрунтується лише на акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача як на не належний доказ в підтвердження доводів податкового органу про безтоварність та відсутність виконання цих господарських операцій.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що ТОВ "АГРОВІТ ОДЕСА" на момент операцій з позивачем є діючим підприємством, відомості у встановленому законом порядку про припинення його діяльності та відсутність за місцезнаходженням не внесено, є платником податку на додану вартість.

Отже, податковим органом помилково не проведено аналіз реальності господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім цього, колегія суддів враховує, що грошове зобов'язання, нараховане позивачу згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтується на не визнанні контролюючим органом лише частини операцій з цим контрагентом за перевіряємий період, чим спростовуються висновок контролюючого органу про неможливість цього контрагента здійснювати господарські операції в силу відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності.

З огляду на викладене, судом першої інстанції із дослідженням первинних документів надано належну оцінку необґрунтованим доводам податкового органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ «АГРОВІТ ОДЕСА» та вірно зроблено висновок про безпідставність нарахування позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафта» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В.Стас

І.О.Турецька