Ухвала

від 12.10.2015 по справі 818/1602/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 р.Справа № 818/1602/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2015р. по справі № 818/1602/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Кловін Шостка"

до Шосткінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кловін Шостка" (далі по тексту - позивач, ТОВ «Кловін Шостка») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Шосткинська ОДПІ), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.01.2015 р. № 0000012205 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 624 179, 00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2015р. по справі №818/1602/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кловін Шостка" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 05.01.2015 р. № 0000012205 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 432 282, 50 (чотириста тридцять дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 50 коп.

В задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012205 від 05.01.2015 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 191 896, 25 грн. - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кловін Шостка" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, 1, код 37512199) на користь Державного бюджету України (рах. 31217206784002, отримувач УДКСУ у м. Суми, банк отримувача ГУ ДКСУ у Сумській області, код отримувача 37970593, МФО 837013, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в розмірі 1 023, 12 (одна тисяча двадцять три) грн. 12 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови в частині задоволення позову норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин та дослідження матеріалів справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2015р. по справі №818/1602/15 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Кловін Шостка» відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ч.1 ст. 86, ч.3 ст.159 КАС України. Вказав на відсутність реальності вчинення господарських операцій позивачем із його контрагентами ТОВ «Левиском», ТОВ «Торг Ленд», ТОВ «Спрінфудс торг», ТОВ «ПАК ПЛЮС», ТОВ «Регістан ЛТД», ТОВ «Асторг Центр» та ТОВ «ДЕ ЛЯ ПОНТ» у перевіряємий період та, як наслідок порушення ТОВ «Кловін Шостка» п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Вважає вірними висновки акту перевірки № 1120/18-17-22-0005/37512199, та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 05.01.2015 р. № 0000012205. Таким чином, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

Позивач, у надісланих поясненнях, з викладених підстав, посилається на законність та оьгруниваність рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, начальником відділу податкового аудиту окремих платників Циганок С.Г. та головним державним податковим ревізором-інспектором Бугай Н.М., проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Кловін Шостка" з питань фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ «Левиском», ТОВ «Торг Ленд», ТОВ «Спрінфудс торг», ТОВ «ПАК ПЛЮС», ТОВ «Регістан ЛТД», ТОВ «Асторг Центр» та ТОВ «ДЕ ЛЯ ПОНТ».

За результатами перевірки 10 грудня 2014 р. складений акт № 1120/18-17-22-0005/37512199 (т. 1 а.с. 16-46), згідно якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 499 343, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 05 січня 2015 р. Шосткинською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000012205 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 624 179, 00 грн., з яких: 499 343, 00 грн. основний платіж, 124 836, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з указаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Кловін Шостка" оскаржило його в адміністративному порядку, але згідно Рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 03.03.2015 р. та Рішення Державної фіскальної служби України від 16.04.2015 р., скарги позивача залишились без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. (т. 1 а.с. 52-71)

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 05.01.2015 р. № 0000012205, ТОВ «Кловін Шостка» звернулось до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012205 від 05.01.2015 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 191 896, 25 грн., суд першої інстанції виходив з того, що господарська операція по наданню консультаційних послуг ТОВ «Регістан ЛТД» не підтверджена належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку, а по порушенням з приводу господарських операцій з ТОВ «Левиском» і ТОВ «Торг-Ленд», згідно Рішення № 2123/18-17-22 від 07.04.2015 р., був застосований податковий компроміс.

Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2015 р. № 0000012205 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 432 282, 50 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій з придбання товарів між ТОВ "Кловін Шостка" та ТОВ «Спрінфудс торг», ТОВ «ПАК ПЛЮС», ТОВ «Регістан ЛТД», ТОВ «Асторг Центр» та ТОВ «ДЕ ЛЯ ПОНТ», а тому позивачем було правомірно віднесено відповідну суму податку на додану вартість по зазначеним господарським операціям.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення від 05.01.2015 р. № 0000012205 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 432 282, 50 грн. прийнято Шосткинською ОДПІ на підставі висновків відповідача про безтоварний характер господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ «Спрінфудс торг», ТОВ «ПАК ПЛЮС», ТОВ «Регістан ЛТД», ТОВ «Асторг Центр» та ТОВ «ДЕ ЛЯ ПОНТ». Такий висновок відповідачем зроблено з посиланням на відсутність деяких з них за податковою адресою та недоліки у товарно-транспортних накладних. З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у відповідній сумі.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, згідно договору купівлі-продажу № 28/04 від 28.04.2014 р. ТОВ «Спрінфудс торг» зобов'язувалось поставити позивачу товари згідно специфікацій, у строк та на умовах, визначених договором.

Так само, згідно договорів № 30/04 від 30.04.2014 р., № 25/07 від 25.07.2014 р., № 25/08 від 25.08.2014 р. та № 02/06 від 02.06.2014 р. ТОВ "ПАК ПЛЮС", ТОВ "Асторг Центр", ТОВ «ДЕ ЛЯ ПОНТ» та ТОВ «Регістан ЛТД» зобов'язувались поставити позивачу товар визначений в специфікаціях, в порядку і строки, визначені договорами.

Факт отримання та оплати ТОВ "Кловін Шостка" вказаного товару, підтверджується видатковими накладними та документами про сплату коштів.

На суму поставленого товару контрагентами позивача були виписані податкові накладні.

Перевезення придбаних товарів від продавця покупцю здійснювалось ТОВ «ВАНТ ЛТД» на підставі договору про надання транспортних послуг.

Використання у господарській діяльності придбаних товарів підтверджується актами списання ТМЦ у виробництво та актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т. 2 а.с. 76-93).

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та вказаними контрагентами договори містять основні положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ «Спрінфудс торг», ТОВ «ПАК ПЛЮС», ТОВ «Регістан ЛТД», ТОВ «Асторг Центр» та ТОВ «ДЕ ЛЯ ПОНТ» товарно-матеріальних цінностей.

Доводи податкового органу про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що факт доставки ТМЦ підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими складеними належним чином первинними документами.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, в даному випадку позивачем сформовано валові витрати не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних взагалі не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання податкового органу на недоліки товарно-транспортних накладних безпідставними та необґрунтованими, оскільки не свідчать про безтоварність спірних господарських операцій із ТОВ «Спрінфудс торг», ТОВ «ПАК ПЛЮС», ТОВ «Регістан ЛТД», ТОВ «Асторг Центр» та ТОВ «ДЕ ЛЯ ПОНТ».

Щодо посилань відповідача відомості щодо відсутності за місцезнаходженням деяких іх вказаних контрагентів, як на підтвердження нереальності здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Так, статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Слід зазначити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Спрінфудс торг», ТОВ «ПАК ПЛЮС», ТОВ «Регістан ЛТД», ТОВ «Асторг Центр» та ТОВ «ДЕ ЛЯ ПОНТ» взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність придбання позивачем товарів у вказаних контрагентів, що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем, при розрахунку податкового кредиту за перевіряємий період, правомірно враховано суму ПДВ у розмірі 345 826, 00 грн. по господарським операціям із даними контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0000012205 від 05.01.2015 р. в частині збільшення позивачу грошових зобов'язань по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 432 282, 50 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2015р. по справі № 818/1602/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 19.10.2015 р.