Ухвала

від 07.10.2015 по справі 815/8676/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/44216/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Інспекція)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014

у справі № 815/8676/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атол" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення .

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2013 № 0001952202.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014, позов задоволено.

Судові акти мотивовано тим, що невиконання платником договірного зобов'язання з оплати придбаних товарів протягом строку позовної давності не є підставою для виключення з податкового обліку платника податкового кредиту, сформованого за правилом першої події.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що товари/послуги, які отримані платником ПДВ і залишаються не оплаченими протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими в силу відсутності факту їх придбання, як це передбачено у пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), а тому права на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника немає. Наведене передбачає обов'язок платника відкоригувати відповідні суми податкового кредиту у періоді списання кредиторської заборгованості.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанції та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством у податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року, оформлену актом від 22.12.2013 № 1024/15-54-22-02.

Перевіркою виявлено, що у рядку 24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) податкової декларації Товариства обліковується від'ємне значення податку на додану вартість, який не було сплачено постачальникам у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) протягом строку позовної давності.

За висновком Інспекції, набуття відповідними товарами статусу безоплатно отриманих зумовлює обов'язок платника виключити з податкового обліку суми ПДВ у ціні таких товарів.

Наведений висновок слугував підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за жовтень 2013 року в розмірі 188 732 грн.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди обох попередніх інстанцій цілком об'єктивно відхилили правову позицію Інспекції по справі як необґрунтовану.

Так, на час виникнення спірних правовідносин випадки коригування податкового кредиту були передбачені у підпункті 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Аналогічні за змістом правила містяться й у статті 192 ПК.

Таким чином, викладені законодавчі положення не передбачають обов'язку платника відкоригувати податковий кредит на суму ПДВ у складі простроченої кредиторської заборгованості.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічні за змістом приписи містяться й у пунктах 200.1-200.4 статті 200 ПК.

При цьому, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, чинне податкове законодавство не обмежує у часі право платника на перенесення залишку від'ємного значення ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не дають підстави для висновку про існування відповідних обмежень і положення пункту 102.5 статті 102 ПК, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Адже цим приписом встановлено граничний строк для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування; підстави для поширення цього строку на порядок перенесення платником залишку від'ємного значення ПДВ, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відсутні; інше розуміння податковою інспекцією розглядуваного положення Закону не ґрунтується на його змісті та є проявом довільного тлумачення інспекцією податкових норм.

Наведене обумовлює правильність висновків судів про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим підстави для скасування ухвалених у справі судових актів та задоволення касаційних вимог відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 у справі № 815/8676/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко