Ухвала

від 06.10.2015 по справі 825/4103/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року м. Київ К/800/32914/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

секретар: Антипенко В.В.,

за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Морівськ» - Ткаченка А.М., Жинського А.Л.; Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - Качанка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі № 825/4103/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морівськ» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000452200 від 17.10.2013 року.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи документами.

13 листопада 2013 року постановою Чернігівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000452200 від 17.10.2013 року скасоване.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 16.09.2013 року до 20.09.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.08.2011 року до 30.06.2013 року, за наслідками якої 1.10.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 185.1 ст. 185 , п. 187.1 ст. 187 , п. 188.1 ст. 188 , п.,п. 209.1 , 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 61 058,00 грн., ст. 209 Податкового кодексу України завищений податок на додану вартість за декларацією, розрахунки з бюджетом за якою не проводяться, у розмірі 436 724,00 грн., завищене позитивне значення сум податку на додану вартість за лютий 2013 року, у розмірі 61 058,00 грн., а також від'ємне значення, у розмірі 375 666,00 грн.

17 жовтня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000452200 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 137 380,50 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарське підприємство - підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, а п. 209.7 ст. 209 цього Кодексу встановлено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно з абз. «а» пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

Суди встановили, що Товариство на підставі заяви про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість з 1.02.2013 року зареєстровано суб'єктом спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість згідно свідоцтва № 200100352 серії НБ № 110092 (дата початку дії свідоцтва - 1.02.2013 року) із зазначенням виду діяльності на основі переліку видів діяльності, на які поширюються норми ст. 209 Податкового кодексу України : 01.11.0 вирощування зернових та технічних культур; 01.25 вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; 01.41 розведення великої рогатої худоби; 01.50 змішане сільське господарство.

Достовірність відомостей про види діяльності сільськогосподарським товаровиробником в ході проведення перевірки підтверджена витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №615560, який містить відомості про види діяльності сільськогосподарського підприємства за КВЕД.

Товариство в періоді, що підлягав перевірці, одночасно користувалось спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства та загальними нормами оподаткування податку на додану вартість, у зв'язку з чим підприємство вело податковий облік операцій, пов'язаних зі спеціальним режимом оподаткування, та окремо із загальним, та окремо складало реєстри виданих та отриманих податкових накладних та подавало дві декларації до органу податкової служби.

Суди правильно зазначили, що Товариство надавало ДПІ документальне підтвердження (договори оренди) використання в своїй діяльності земель сільськогосподарського призначення.

Крім того, Товариством був сплачений у повному обсязі фіксований сільськогосподарський податок за фактично оброблену землю (а не лише за землю, на яку зареєстровані договори оренди), на якій проводились сільськогосподарські роботи та відповідно й збирання вирощеної продукції власного виробництва.

Згідно розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку вбачається, що площа земель сільськогосподарського призначення Товариства становить 1138 га.

У 2013 році Товариство перебувало на спеціальному режимі оподаткування податку на додану вартість і сплачувало фіксований сільськогосподарський податок на земельні ділянки згідно договорів оренди земельних часток (паїв), право на які посвідчені на 78 га, в тому числі відповідно до довідки Управління Держкомзему, а також на підставі не зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок з громадянами.

Суди обґрунтовано зазначили, що Товариство виконало вимоги п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України , оскільки питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг підприємства становить не менш як 75% вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 221, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.