Рішення

від 07.10.2015 по справі 161/6473/15-ц

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/6473/15-ц

Провадження № 2/161/2432/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді - Олексюка А.В.

при секретарі - Шумиводі О.І.

з участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.10.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №А00/3617/11, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 350000,00 грн. із цільовим призначенням для придбання нерухомого майна, з кінцевим терміном повернення кредиту до 25.10.2021 року.

Крім того, з метою забезпечення зобов'язання за кредитним договором, 28.10.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку банку було передано житловий будинок (А-1), загальною площею 110,6 кв.м. та житловою площею 53,8 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Сонячна, 8, с. Боратин, Луцький район, Волинська область та земельну ділянку загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер 0722880700:01:001:0356, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, розташовану в с. Боратин, Луцького району, Волинської область.

Проте, ОСОБА_4 належним чином не виконувала умови кредитного договору, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість перед банком.

04.06.2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору № А00/3617/11 від 28.10.2011 року, згідно умов якого сторони домовились, що позичальник 04.06.2013 року зобов'язується погасити боргові зобов'язання в розмірі 320000,00 грн. За умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та додаткового договору, сторони домовились що банк здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 57426,06 грн. і позичальник буде вважатися таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед банком в повному обсязі.

Крім того, вказує, що 04.06.2013 року між ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № А00/3617/11 від 28.10.2011 року та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № А00/3617/11 від 28.10.2011 року.

Зазначає, що після укладення договорів про відступлення права вимоги, 04.06.2013 року за актом приймання-передачі представник ПАТ «ОТП Банк» передав йому документи, що підтверджували заборгованість відповідача перед банком.

05.06.2013 року відповідачу було направлено письмову вимогу про повернення боргу у тридцятиденний термін з дня отримання вимоги.

У встановлений строк відповідач свої зобов'язання не виконала, а тому станом на 27.04.2015 року за ОСОБА_4 рахується заборгованість в розмірі 2597372,14 грн. , з яких: 320000,00 грн. - сума основного боргу; 162076,14 грн. - сума інфляційних втрат; 2115200,00 грн. - пеня; 96,00 грн. - штрафні санкції.

Позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості відповідача в розмірі 2597372,14 грн. за кредитним договором № А00/3617/11 від 28.10.2011 року звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки А00/3617/11, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 28.10.2011 року та договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки А00/3617/11 від 28.10.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 04.06.2013 року, шляхом визнання за іпотекодержателем - ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки: житловий будинок (А-1) загальною площею 110,6 кв.м. та житловою площею 53,8 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Сонячна, 8, с. Боратин, Луцький район, Волинська область; земельну ділянку загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер 0722880700:01:001:0356, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, розташовану в с. Боратин, Луцького району, Волинської область.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача в його користь понесені судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала. Просила суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

28.10.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №А00/3617/11, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 350000,00 грн. із цільовим призначенням для придбання нерухомого майна, з кінцевим терміном повернення кредиту до 25.10.2021 року (а.с. 16-20).

Відповідно до п. 1.5.1. та п. 1.5.2. кредитного договору повернення відповідної частини кредиту повинно було здійснюватись позичальником щомісяця у розмір та строки, визначені у графіку платежів шляхом внесення/перерахування готівкових/безготівкових коштів на поточний рахунок; а нараховані в порядку передбаченому договором проценти мали би сплачуватись позичальником у розмірі та строки визначені графіком платежів, шляхом внесення/перерахування готівкових/безготівкових коштів на поточний рахунок.

П. 4.1.1. кредитного договору передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сумм. (а.с. 20).

Згідно п. 4.1.2. кредитного договору за прострочення виконання боргових зобов'зань понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів позичальник, крім пені передбаченої п. 4.1.1. цього договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25,00 грн.

Відповідно до п. 4.1.3. Кредитного договору за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 (тридцять) календарних днів позичальник, крім пені та штрафу передбачених п.п. 4.1.1., 4.1.2. цього договору, позичальник додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,02% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50,00 грн. (а.с. 20).

Згідно вимог ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

З метою забезпечення зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, 28.10.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку банку було передано житловий будинок (А-1), загальною площею 110,6 кв.м. та житловою площею 53,8 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Сонячна, 8, с. Боратин, Луцький район, Волинська область та земельну ділянку загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер 0722880700:01:001:0356, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, розташовану в с. Боратин, Луцького району, Волинської область (а.с. 21-24).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 належним чином не виконувала умови кредитного договору, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість перед банком.

04.06.2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору № А00/3617/11 від 28.10.2011 року (а.с. 30).

Згідно п.п. 2.1.1 додаткового договору сторони домовились, що позичальник 04.06.2013 року зобов'язується погасити боргові зобов'язання в розмірі 320000,00 грн. (а.с. 30).

П.п. 2.1.2 даного договору передбачено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та додаткового договору, сторони домовились що банк здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 57426,06 грн. і позичальник буде вважатися таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед банком в повному обсязі (а.с. 30).

Крім того, 04.06.2013 року між ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № А00/3617/11 від 28.10.2011 року та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № А00/3617/11 від 28.10.2011 року (а.с. 31, 32).

Згідно п. 1 договору про відступлення права вимоги за кредитним договором первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги, що належить первісному кредитору за кредитним договором № А00/3617/11 від 28.10.2011 року, укладений між первісним кредитором та ОСОБА_4, а саме: первісний кредитор передає новому кредитору право вимоги виконання боржником боргових зобов'язань за кредитним договором в розмірі 320000,00 грн., що відповідно до офіційного курсу НБУ на дату відступлення права вимоги, з розрахунку 1 долар США - 7,9993 грн., складає 40000,00 доларів США за ціну встановлену, в п. 3 цього договору (а.с. 31).

Відповідно до п. 3 даного договору первісний кредитор підтверджує, що станом на дату укладення цього договору новий кредитор сплатив у повному обсязі первісному кредитору суму в розмірі 320000,00 грн., та до нового кредитора перейшли права первісного кредитора за кредитним договором (а.с. 31).

П. 1.2 договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки передбачено, що первісний кредитор передає та відступає новому кредитору сукупність належних йому прав за договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на заставне майно (а.с. 32).

Відповідно до п. 1.3 даного договору новому кредитору перейшли усі права первісного кредитора, як сторони за договором забезпечення в обсягах та на умовах, що існували на момент набрання чинності цим договором та відповідно до норм чинного законодавства (а.с. 32).

Таким чином, ОСОБА_3 згідно з вимогами ст. ст. 512, 514 ЦК України є новим кредитором у зобов'язаннях із ОСОБА_4, що випливають із вищевказаних кредитного та іпотечного договорів.

У відповідності до вимог ст.19 Закону України «Про іпотеку» 04.06.2013 року позивач належним чином зареєстрував зміну особи іпотекодержателя (а.с. 35).

Актом приймання-передачі від 04.06.2013 року представник ПАТ «ОТП Банк» передав, а позивач отримав оригінал кредитного договору № А00/3617/11 від 28.10.2011 року (а.с. 37).

Із матеріалів справи також вбачається, що відповідача було повідомлено про зміну кредитора у зобов'язанні (а.с. 38).

П. 1.9. кредитного договору «Дострокове виконання Боргових юбов'язань за ініціативою банку та розірвання цього Договору» була закріплена умова про те, що у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань понад 30 (тридцять) календарних днів чи невиконання позичальником інших умов кредитного договору, сторони домовились, що банк вважається таким, що реалізував своє право щодо вручення позичальнику вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань у повному розмірі, а позичальник вважається таким, що допустив істотне порушення умов кредитного договору та отримав вимогу банку, в зв'язку з чим позичальник зобов'язаний погасити боргові зобов'язання в повному розмірі протягом наступних 30 (тридцяти) календарних днів, що слідують за останнім днем строку порушення зобов'язань.

05.06.2013 року ОСОБА_4 отримала письмову вимогу позивача про повернення боргу у тридцятиденний термін з дня отримання вимоги (а.с. 39).

Судом встановлено, що у встановлений строк відповідач не виконала взятих на себе зобов'язань.

Ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом позовної заяви заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором становить - 2597372,14 грн. , з яких: 320000,00 грн. - сума основного боргу; 162076,14 грн. - сума інфляційних втрат; 2115200,00 грн. - пеня; 96,00 грн. - штрафні санкції.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи те, що розмір пені значно перевищує розмір збитків, виходячи з принципу розумності та справедливості суд вважає, що розмір пені слід зменшити до 320000,00 грн., що є співмірним із сумою основного боргу. При цьому суд враховує вік відповідача, стан здоров'я та пояснення представника відповідача ОСОБА_2 щодо розміру її прибутків, які є мінімальними.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку"» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Із матеріалів справи вбачається, що 05.06.2013 року позивачем на адресу відповідача надсилалась письмова вимога про необхідність погашення суми заборгованості по кредиту, в яких вказані попередження банку про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог про усунення порушень (а.с. 39).

Отже, позивачем дотримано правила звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», а тому підлягає до задоволення вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості відповідача.

П. 6.7.1. договору іпотеки встановлено що іпотекодержатель може задовольнити забезпечені іпотекою фактичні вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (а.с. 23).

Відповідно до п. 39 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. В разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

На підставі вимог ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 14, 15, 30, 60, 61, 62, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 527, 533, 546, 626, 629, 631, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України, ст.7, 12, 33, 35 Закону України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 в розмірі 802172 (вісімсот дві тисячі сто сімдесят дві) грн. 14 коп. ( з яких: 320000,00 грн. - основний борг; 162076,14 грн. - сума інфляційних втрат; 320000,00 грн. - пеня; 96,00 грн. - штрафні санкції) за кредитним договором № А00/3617/11 від 28.10.2011 року звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки А00/3617/11, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 28.10.2011 року та договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки А00/3617/11 від 28.10.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 04.06.2013 року, шляхом визнання за іпотекодержателем - ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки за вартістю, визначеною на момент передачі його у власність іпотекодержателю на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Луцького міськрайонного суду ОСОБА_6