Ухвала

від 18.05.2016 по справі 161/6473/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Кузнєцова В.О., Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,- розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 13 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, просив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором від 28 жовтня 2011 року звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ним права власності на предмети іпотеки: житловий будинок та земельну ділянку у с. Боратин Луцького району Волинської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 жовтня 2011 року між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 350 000 грн для придбання нерухомого майна до 25 жовтня 2021 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 28 жовтня 2011 року ОСОБА_5 передала в іпотеку банку будинок та земельну ділянку площею 0,12 га у с. Боратин Луцького району Волинської області.

04 червня 2013 року між банком та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якої позичальник 04 червня 2013 року зобов'язалась погасити заборгованість у розмірі 320 тис. грн, а банк - анулювати борг у розмірі 57 426,06 грн.

04 червня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір про відступлення права вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами.

04 червня 2013 року ОСОБА_4 сплатив ПАТ «ОТП Банк» заборгованість ОСОБА_5 у розмірі 320 тис. грн, а 05 червня 2013 року, як новий кредитор, направив останній письмову вимогу про повернення боргу у 30-денний термін з дня отримання вимоги та про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку несплати коштів.

Станом на 27 квітня 2015 року заборгованість ОСОБА_5 становить 2 597 372 грн 14 коп., що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ним права власності на іпотечне майно.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2015 року та додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2015 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 в розмірі 802 172,14 грн, з яких: 320 000,00 грн - основний борг; 162 076,14 грн - сума інфляційних втрат; 320 000,00 грн - пеня; 96,00 грн - штрафні санкції, за кредитним договором № А00/3617/11 від 28 жовтня 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки А00/3617/11, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дезхтярук І.В. 28 жовтня 2011 року та договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки А00/3617/11 від 28 жовтня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І.В. 04 червня 2013 року, шляхом визнання за іпотекодержателем ОСОБА_4 права власності на предмет іпотеки: житловий будинок (А-1) загальною площею 110,6 кв.м та житловою площею 53,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, розташовану в с. Боратин, Луцького району, Волинської область, за вартістю, визначеною на момент передачі його у власність іпотекодержателю на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 13 січня 2016 року рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на нього можливе лише шляхом позасудового врегулювання таких вимог. Крім того, у вимозі, направленій на адресу боржника, новий кредитор не конкретизував, на який розрахунковий рахунок має здійснюватись погашення боргу; вартість предмета іпотеки не є співмірною із розміром заборгованості перед позивачем.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Як встановлено апеляційним судом, Договором іпотеки № А00/3617/11 від 28 жовтня 2011 року передбачено можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у порядку звернення стягнення, але у позасудовому порядку (п. 6.7, п.п. 6.7.1).

Із урахуванням вищевикладеного, висновок апеляційного суду про відмову в позові з цих підстав є правильним та відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному постанові від 30 березня 2016 року (справа № 6-1851цс15).

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується із висновком апеляційного суду про те, що підставою для відмови в позові є і те, що у вимозі, направленій на адресу боржника, новий кредитор не конкретизував, на який розрахунковий рахунок має здійснюватись погашення боргу, а також те, що вартість предмета іпотеки не є співмірною із розміром заборгованості перед позивачем. Проте оскільки ці висновки не впливають на правильність рішення про відмову в позові, то вони не є підставою для скасування рішення апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду про відсутність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на іпотечне майно у судовому порядку, тому касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалене судом апеляційної інстанції рішення - залишенню без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 13 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.О. Кузнєцов О.В. Кадєтова Г.І. Мостова