Ухвала

від 20.10.2015 по справі 495/5112/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/8596/15

Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О. Д., Станкевича В. А.

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія» до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди землі дійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25. 08. 2015 р.,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25. 08. 2015 р. частково задоволено заяву товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія» (далі ТДВ «Алкалія») і заборонено будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть ТДВ «Алкалія» користуватися земельною ділянкою площею 5,81 (4,49+1,32) га ріллі, кадастрові №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2, власником яких на підставі державного акту НОМЕР_3 від 30. 09. 2002 р. є ОСОБА_2, що розташовані на території Карналіївської сільської ради за межами населеного пункту Білгород-Дністровського району Одеської області і є об'єктами договорів оренди землі від 01. 12. 2010 р., в тому числі дії, які можуть перешкоджати: вільному заїзду сільгосптехніки ТДВ «Алкалія» на земельні ділянки, обробітку земельних ділянок, проведенню будь-яких агротехнічних заходів, вільному доступу до земельної ділянки директору, агроному, іншим спеціалістам та працівникам ТДВ «Алкалія», задіяних у проведенні сільськогосподарських робіт та контролю за вирощуванням сільгоспродукції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду з постановленням нової ухвали про відмову у задоволення заяви про забезпечення позову з тих підстав, що вона не відповідає вимогам процесуального закону.

В судовому засіданні Федійчук О. В., представник ТДВ «Алкалія», просила апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Суд першої інстанції частково задовольняючи заяву ТДВ «Алкалія» про забезпечення позову виходив з положень ст. ст. 151-153 ЦПК України і того, що між сторонами виникли певні правовідносини, на підставі яких позивач вирощує на земельних ділянках, які належать відповідачу, сільськогосподарську продукцію, обробляє дану земельну ділянку та сплачує за неї відповідачу обумовлені між ними грошові кошти, або розраховується вирощеною сільськогосподарською продукцією, на підставі чого суд вважає, що втручання третіх осіб у правовідносини, що виникли між сторонами, може в подальшому призвести до порушення їх прав та законних інтересів, що є неприпустимим.

Разом з тим, суд відзначив, що заборона відповідачу, як власнику земельної ділянки, реалізовувати у повному обсязі свої права щодо неї, також є неприпустимим та суперечить статті 41 Конституції України, у відповідності до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Проте вказані висновки суду суперечать вимогам процесуального закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову (ч. 1 статті). У заяві про забезпечення позову повинно бути визначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 2 статті). Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 статті).

Згідно зі ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам (ч. 1 статті). У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову (ч. 2 статті). Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 статті).

За положеннями ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 статті), про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена (ч. 5 статті), залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 6 статті), суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (ч. 8 статті).

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

За роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22. 12. 2006 р. (із змінами) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (п. 4 постанови); ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК , і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали (п. 7 постанови).

Встановлено, що 28. 07. 2015 р. товариство з додатковою відповідальністю «Алкалія» звернулося до суду з позовом від 20. 07. 2015 р. до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору оренди землі від 01. 12. 2010 р., укладеного між ОСОБА_2 та ТДВ «Алкалія» в особі директора Єфанова В. М. з визнанням за ТДВ «Алкалія» права користування земельною ділянкою розміром 5,81 га, що розташована на території Караналіївської сільської ради, за межами населеного пункту, Білгород-Дністровського району Одеської області до закінчення дії договору оренди землі від 01. 12. 2010 р. до 01. 12. 2020 р. і заборонити ОСОБА_2 до закінчення строку дії договору цього договору чинити ТДВ «Алкалія» перешкоди у користуванні цією земельною ділянкою, а саме, заборонити їй обробляти, засівати, збирати врожай з цієї ділянки та здійснювати будь-які інші дії, які можуть перешкоджати господарській діяльності ТДВ «Алкалія» з тих підстав, що між сторонами укладено договір оренди землі від 01. 12. 2010 р. строком на 10 років, але в червні 2015 р. директор ТДВ «Алкалія» отримав листи, згідно яких відповідач повідомляє, що планує з 20. 07. 2015 р. обробляти земельні ділянки самостійно у зв'язку з тим, що термін дії договору оренди закінчився, що суперечить змісту договору, за яким часом припинення договору є 01. 12. 2020 р.

Ухвалою суду першої інстанції від 29. 07. 2015 р. відкрито провадження у даній цивільній справі.

21. 08. 2015 р. ТДВ «Алкалія» звернулося до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації провадити дії щодо реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договорів оренди землі, предметом яких є спірні земельні ділянки і заборонити ОСОБА_2 і будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть ТДВ «Алкалія» користуватися земельними ділянками, в тому числі дії, які можуть перешкоджати: вільному заїзду сільгосптехніки ТДВ «Алкалія» на земельні ділянки, обробітку земельних ділянок, проведенню будь-яких агротехнічних заходів, вільному доступу до земельної ділянки директору, агроному, іншим спеціалістам та працівникам ТДВ «Алкалія», задіяних у проведенні сільськогосподарських робіт та контролю за вирощуванням сільгоспродукції.

У вказаній заяві, зокрема, зазначено, що на час підписання вищевказаних договорів оренди земельним ділянкам не були присвоєні кадастрові номери, у зв'язку з чим позивач взяв на себе обов'язок щодо отримання по кожній земельній ділянці кадастрового номеру, що зайняло у позивача тривалий час, а наявність кадастрового номеру є обов'язковим реквізитом земельної ділянки щодо якої у подальшому має бути здійснена реєстрація похідного речового права на вказані земельні ділянки на підставі укладених договорів оренди, на даний час у спірну земельну ділянку позивачем внесені мінеральні добрива для підняття її родючості і земельна ділянка оброблена позивачем та вже настав час її подальшої обробки перед засіванням та безпосередньо засівання, але 14. 08. 2015 р. близько до 19 год. невідомі люди провели дії щодо заміру спірної ділянки, вбили дерев'яні палки по її периметру, і чоловік на тракторі спахав її за периметром, у зв'язку з чим позивач звернувся до міліції, а присутність з невідомими ОСОБА_5, що є співзасновником ТОВ «Бессарабія Агро», і відмові відповідача від подальшої співпраці з позивачем є не одиничним випадком (до позивача звернулося майже 40 орендодавців) вплинуло на виникнення припущення, що припинення договірних відносин з позивачем робиться з метою переукладення договорів оренди з ТОВ «Бессарабія Агро».

Вказується, що з огляду на вищенаведене відповідач своїми діями перешкоджає господарській діяльності позивача на спірних земельних ділянках і невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачу обробляти спірну земельну ділянку, засівати та здійснювати інші дії, укладати правочини, вчиняти будь-які можливі юридичні дії з цією земельною ділянкою на користь третіх осіб, і як наслідок призведе до неможливості позивачем поновити його порушені права та інтереси стосовно спірних земельних ділянок.

Зазначено, що з метою недопущення збитків, які може понести позивач, на час розгляду справи в суді, на підставі ст. ст. 151, 152 ЦПК України і необхідно вжити заходів забезпечення позову оскільки є велика ймовірність укладання інших правочинів та вчинення будь-яких можливих юридичних дій з цією земельною ділянкою до вирішення дійсної справи по суті і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в майбутньому рішення суду, яке може бути ухвалене на користь позивача.

По суті в заяві про забезпечення позову як підстава для забезпечення позову зазначено вказані дії відповідача, в тому числі відносно третіх осіб.

Таким чином, позивач зазначив у вказаній заяві як підставу так і вид забезпечення позову, але при її розгляді суд першої інстанції не дав належної оцінки і не звернув увагу на те, що у справі не притягнуті до участі будь-які треті особи, в заяві про забезпечення позову саме дії відповідача заявником визначені як такі, що перешкоджають господарській діяльності позивача на спірних земельних ділянках і вказується, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість вчинення відповідачем дій стосовно спірних земельних ділянок, в тому числі на користь третіх осіб, а в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання в майбутньому рішення суду, яке може бути ухвалене на користь позивача.

Внаслідок цього, задовольняючи вказаною оскаржуваною ухвалою суду від від 25. 08. 2015 р. заяву позивача про забезпечення позову в частині заборони будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть позивачу користуватися спірною земельною ділянкою без викладення прийнятого судом рішення стосовно усіх інших заявлених позивачем вимог щодо забезпечення позову в резолютивній частині ухвали і вказавши в мотивувальній частині ухвали про неприпустимість заборони відповідачу, як власнику земельної ділянки, реалізовувати свої права щодо неї, суд першої інстанції не дав належну оцінку заяві позивача про забезпечення позову та постановив суперечливу за змістом ухвалу за результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову у справі, в якій до того ж не обґрунтував на підставі чого він прийшов до висновку, що «втручання третіх осіб у правовідносини, що виникли між сторонами, може в подальшому призвести до порушення їх прав та законних інтересів, що є неприпустимим» за наявності мотивування в ухвалі суду про неприпустимість заборони відповідачу, як власнику земельної ділянки, реалізовувати свої права.

Тобто, фактично суд першої інстанції в повному обсязі не розглянув заяву позивача про забезпечення позову стосовно дій відповідача, пов'язаних з діями третіх осіб, і розглянув заяву про забезпечення позову стосовно третіх осіб у відриві від дій відповідача з підстав, які в заяві позивача про забезпечення позову не заявлялися.

З урахуванням викладеного, вищенаведених правових положень, роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22. 12. 2006 р. (із змінами) та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у даній справі порушив порядок, встановлений для вирішення питання про забезпечення позову, і висновок суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про забезпечення позову за наведених обставин є передчасним.

Відповідно ж до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції з питання забезпечення позову ТДВ «Алкалія» скасуванню в повному обсязі з передачею цього питання на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 307 ч. 2, ст. 312, ст. ст. 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25. 08. 2015 р. і передати на новий розгляд до суду першої інстанції питання щодо розгляду заяви товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія» про забезпечення позову у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія» до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди землі дійсними.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

О. Д. Варикаша

В. А. Станкевич