Рішення

від 16.10.2015 по справі 220/43/15-ц

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/43/15-ц

Номер провадження № 2/220/94/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2015 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю серетаря ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ :

15.01.2015 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі, укладеного 11.11.2008 р. між ОСОБА_4 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3

В обґрунтування позову посилається на те, що 11 листопада 2008 року між її матір'ю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_4 передала в оренду відповідачу строком на 15 років земельну ділянку кадастровий номер 1421281400:01:001:0292, яка належала їй на праві власності. Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 20.11.2008 року вчинено запис № 04-08-149-700026.

Після смерті ОСОБА_4 19.10.2011 року відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом до неї перейшло право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1421281400:01:001:0292 та, відповідно, обов'язки орендодавця у договорі оренди.

Вважає, що відповідачем порушуються умови п.п. 9, 11, 28 договору оренди землі. Так, п. 9 договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем в натуральній формі - зерновою продукцією. Проте, відповідач, в порушення умов договору вносить орендну плату грошима і на всі її вимоги стосовно виконання умов договору не звертає уваги. Крім того, відповідач в порушення п. 11 договору оренди, яким передбачено, що орендна плата вноситься в строк до 01 листопада поточного року, систематично порушує строк виплати. Також вважає, що відповідачем з 2011 року порушується п. 28 договору оренди, а саме дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів. При цьому позивач посилається на те, що відповідач, в порушення Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, не виготовив агротехнічний паспорт, і, не маючи інформації про стан земельної ділянки, навмання використовував добрива. Тому просить розірвати договір оренди землі та стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору та витрати, пов'язані з правовою допомогою.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та додатково пояснила, що відповідач на неодноразові усні вимоги ОСОБА_2 виплачувати їй орендну плату зерновою продукцією, як це передбачено договором, не зважав і продовжує виплачувати орендну плату грошима. 29.11.2014 року позивач направила відповідачу лист з вимогою внесення орендної плати, на який відповіді не отримала, після чого звернулась до відповідача повторно. Тільки після повторного звернення та кількох адвокатських запитів орендна плата була виплачена, однак знову ж таки грошима. Також зауважила, що заява від 08.09.2009 р., виконана від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3 про те, що вона бажає отримувати орендну плату грошима, не є додатковою угодою, зміни до договору оренди не вносились, а тому не може слугувати підставою для зміни форми орендної плати. Крім того, ОСОБА_3 систематично порушує строки виплати орендної плати. Так, орендну плату за 2014 рік ОСОБА_2 отримала 15 грудня 2014 року, а за 2013 рік - не 29 жовтня 2013 року, як це зазначено у видатковому касовому ордері, а пізніше, з порушенням строків, визначених у п. 11 договору оренди. Крім того, з відповіді ОСОБА_3 на адвокатський запит позивачу стало відомо, що відповідач використовує добрива на земельній ділянці, переданій йому в оренду, не маючи інформації про хімічний склад землі. При цьому агротехнічний паспорт на земельну ділянку не складався, а його замовлення, на думку позивача, є обов'язком орендаря. Також зазначила, що позивач за період з 2011 рік і по день розгляду справи не зверталась до відповідача з приводу дотримання екологічної безпеки землекористування, оскільки є юридично необізнаною.

Відповідач, його представники позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що умови договору ОСОБА_3 виконуються в повному обсязі. Орендна плата виплачувалась грошима за бажанням ОСОБА_4, про що вона написала відповідну заяву. Сама позивачка також отримувала орендну плату у грошовій формі і з її боку заперечень з цього приводу не було. Після смерті ОСОБА_4 вона не зверталась з вимогами про виплату орендної плати у натуральній формі ані усно, ані письмово. Проте, він готовий виплатити орендну плату за 2015 рік зерновою продукцією. Стосовно порушення строків виплати орендної плати пояснив, що таке порушення мало місце лише один раз, у 2014 році, з вини позивачки, яка мешкала у м. Донецьку і не могла звідти виїхати, хоча він неодноразово дзвонив їй та пропонував отримати орендну плату. Щодо порушення п. 28 договору оренди пояснили, що відповідач дійсно використовує добрива для підвищення родючості землі, проте позивачем не доведено, що при цьому порушується вимоги екологічної безпеки. Також зазначили, що Порядком ведення агрохімічного паспорта поля орендар не є особою, на яку покладається обов'язок замовлення агротехнічного паспорту. Враховуючи викладене, просили відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з відсутністю підстав для розірвання договору оренди землі.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, його представників, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, і при цьому виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 11 листопада 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_4 передала в оренду ОСОБА_3 строком на 15 років земельну ділянку кадастровий номер 1421281400:01:001:0292, яка належала їй на праві власності (а.с. 6-10). Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 20.11.2008 року вчинено запис № 04-08-149-700026.

З листа Відділу Держземагентства у Великоновосілківському районі Донецької області № 175 від 23.03.2015 р. вбачається, що станом на 01.01.2013 р. згідно наявної інформації, що зберігається у відділі, зміни до договору оренди землі між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не вносились (а.с. 79).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 24.07.2012 р. державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4, померлої 19.10.2011 р., в тому числі земельної ділянки кадастровий номер 1421281400:01:001:0292, є ОСОБА_2 (а.с. 11).

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та п. 38 договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи … не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором чи законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору ст. 652 ЦК.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Звертаючись з позовними вимогами про розірвання договору оренди землі, позивач посилається на порушення відповідачем п. 9, п. 11, п. 28 договору.

Так, п. 9 договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у натуральній формі - зерновою продукцією. Орендна плата не повинна бути меншою, ніж 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як підставу розірвання договору оренди землі позивачем зазначено невиконання орендарем п. 9 договору в частині форми орендної плати, яка виплачується відповідачем у грошовій замість натуральної.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.

Відповідно до ст. 22 цього Закону орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі.

За правилами ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 34 договору оренди землі передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну договору або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його змін.

Як вбачається з заяви ОСОБА_4 від 08.09.2009 р., поданої на ім'я відповідача ОСОБА_3, вона просила виплачувати їй орендну плату не продукцією, а грошима (а.с. 51). Таким чином, сторони договору дійшли взаємної згоди з приводу умов договору в частині форми орендної плати.

Після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_2 протягом 2011-2014 р.р. продовжувала отримувати орендну плату у грошовій формі, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 20.10.2011 р., 16.10.2012 р., 29.10.2013 р., 15.12.2014 р. (а.с. 23,24). Від отримання орендної плати в грошовій формі позивачка не відмовлялась, що суд також розцінює як усвідомлення та підтвердження згоди з зазначеною формою орендної плати. Будь-яких доказів щодо наявності у ОСОБА_2 претензій з приводу форми виплати орендної плати суду не надано. Твердження представника позивача про те, що ОСОБА_2 зверталась до відповідача в усній формі з вимогою виплачувати орендну плату зерновою продукцією, не підтверджено належними та допустимими доказами. Вперше з такою вимогою до відповідача позивачка звернулась безпосередньо перед зверненням до суду з позовом.

Щодо порушення строків внесення орендної плати, як підстави розірвання договору оренди землі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 11 договору орендна плата вноситься у строк до 1 листопада поточного року.

Посилаючись на систематичне невиконання відповідачем умов договору, в тому числі систематичну затримку виплати орендної плати, представник позивача зазначив, що орендну плату за 2014 рік ОСОБА_2 отримала 15.12.2014 р., що підтверджується відповідним видатковим касовим ордером (а.с. 24). Крім того, орендну плату за 2013 рік позивачка також отримала з затримкою, а не 29.10.2013 р., як зазначено у видатковому касовому ордері. При цьому пояснила, що при заповненні нею відомостей про отримання грошей дата в ордері зазначена не була і проставлена відповідачем пізніше. Зазначені твердження представника позивача суд також вважає необґрунтованими та голослівними. Будь-яких доказів, які б підтверджували позицію позивача в цій частині та спростовували відомості, зазначені у видатковому касовому ордері, згідно якого орендна плата за 2013 рік отримана ОСОБА_2 29.10.2013 р., ані позивачем, ані її представником суду не надано.

Крім того, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди є систематична несплата орендної плати. Зазначений висновок відображено в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.

Отже, несвоєчасне внесення орендної плати не є підставою розірвання договору оренди та відповідно до п. 14 укладеного договору має наслідком сплату пені у розмірі 0,01 відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення.

Також суд зазначає, що п. 28 договору передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Таким правом позивач у 2013 році не скористалась.

Щодо порушення вимог дотримання безпеки землекористування, як підстави розірвання договору оренди землі, суд зазначає наступне.

У п. 28 договору оренди землі визначено право орендодавця вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування і збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Даних про те, що в позасудовому порядку орендарем висувались вимоги по невиконанню орендарем будь-яких пунктів, спрямованих на дотримання екологічної безпеки землекористування, що втілені у договорі, не надано.

Суд також вважає необґрунтованими і бездоказовими посилання позивача на те, що відповідачем на орендованій земельній ділянці за відсутності інформації про стан ділянки, навмання використовувались добрива, а тому не було дотримано екологічної безпеки землекористування.

Що стосується агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, процедура виготовлення, видачі та застосування якого передбачена Порядком ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11.10.2011 р. № 536, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2011 р. за № 1517/20255, то відповідно до п. 1.6. Порядку відомості агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки. Разом з тим, твердження позивача про те, що обов'язок по замовленню агрохімічного паспорта, покладається на землекористувача, а тому відповідачем порушено умови договору, зокрема п. 28, є безпідставними і не відповідають положенням зазначеного Порядку.

Судом не встановлено невиконання відповідачем обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, а тому суд не вбачає підстав для розірвання договору оренди землі, укладеного 11 листопада 2008 року між ОСОБА_4 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, то сплачений позивачем судовий збір та понесені ним витрати по оплаті правової допомоги не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі, укладеного 11 листопада 2008 року між ОСОБА_4 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Якішина