Рішення

від 20.10.2015 по справі 904/6789/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.15р. Справа № 904/6789/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецгідромаш", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод", м. Першотравенськ, Дніпропетровська область

про стягнення коштів у розмірі 675969 грн 21 коп. за договором поставки товару № 211-ПЗ-ДЦ від 04.03.2015

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність №24/07 від 24.07.2015,

від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність №ББУ/ПРМ367/14, від 10.12.2014.

СУТЬ СПОРУ:

29.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецгідромаш" (надалі - ТОВ "Укрспецгідромаш", позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 24.07.2015 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" (надалі - ТОВ "Першотравенський РМЗ", відповідач) про стягнення основного боргу у сумі 639094,34 грн, інфляційних нарахувань у сумі 2556, 38 грн, пені у сумі 31954,72 грн та 3% річних у сумі 2363,77 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 211-ПЗ-ДЦ, укладеного між сторонами 04.03.2015.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2015 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.08.2015.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 18.08.2015 на 10.09.2015; з 10.09.2015 на 28.09.2015; ухвалою суду від 28.09.2015 строк розгляду справи продовжено до 14.10.2015 та відкладено її розгляд на 12.10.2015, в судовому засіданні 12.10.2015 оголошено перерву до 15.10.2015.

18.08.2015 відповідачем надано відзив на позовну заяву, яким він проти позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні.

У судове засідання 28.09.2015 позивач не надав заперечення на відзив відповідача.

Представник відповідача надав клопотання про долучення додаткових матерівалів до справи та просив витребувати у позивача документи, що підтверджують право власності на продукцію, що підлягала поставці за договором № 211-ПЗ-ДЦ від 04.03.2015.

12.10.2015 позивачем подано клопотання призначити колегію суддів для розгляду справи та розтлумачити п. 4.7 договору поставки між сторонами щодо порядку визначення дати поставки товару.

Судом відхилено клопотання про призначення колегії, оскільки справа не є занадто складною і може бути вирішена судом в одноособовому складі. Тлумачення окремих пунктів правочину між сторонами в порядку ст.ст.637, 213 ЦК України може бути здійснено судом в окремому провадженні за позовною заявою, а в даній справі умови вищевказаного пункту договору будуть проаналізовані і враховані при прийнятті рішення.

Розглянувши матеріали справи надані матеріали, суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.2015 між ТОВ "Укрспецгідромаш" (позивач, постачальник) та ТОВ "Першотравенський ремонтно-механічний завод" (відповідач, покупець) укладено договір поставки товару № 211-ПЗ-ДЦ, згідно з яким позивач зобов'язався поставити відповідачу у власність продукцію виробничо-технічного призначення, асортимент, характеристики та кількість якої має бути погоджена в специфікаціях до договору, а покупець зобов'язався оплатити отриманий товар.

В специфікації до договору від 04.03.2015 сторони погодили асортимент продукції, що підлягає поставці, а саме: рукави високого тиску трьох видів на загальну суму 639094,34 грн.

За накладною № 4 від 04.03.2015 позивач передав відповідачу рукави високого тиску на суму 639094,34 грн. В накладній зазначено про виставлення рахунку № 4 від 04.03.2015 на оплату отриманого товару.

14.05.2015 сторонами укладена додаткова угода № 1 за якою сторони змінили порядок розрахунків п.5.3 договору та виклали його в наступній редакції: розрахунки за поставлену продукцію за діючим договором здійснену покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 90 (дев'яностого) календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання оформленої належним чином податкової накладної, а також документів, визначених розділом 4 діючого договору. Датою сплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку позивача.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.

В результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки в частині оплати отриманого ним товару, в нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 639094,34 грн, за стягненням якої останній і звернувся до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.

Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (пункт 2 цієї частини). Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Водночас, статтею 689 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.8 договору поставки зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця у вище обумовленому пункті призначення поставки.

Пунктом 4.2 договору поставки та п. 2 специфікації від 04.03.2015 передбачено умови поставки продукції, зокрема місце пункту призначення вказується сторонами: DDP, склад покупця, Дніппрропетровська область, с. Миколаївка, вул. Першотравнева, 1 Ж, в редакції "Інкортермс-2010".

Згідно з пунктом 4.9 договору поставки право власності на продукцію, ризики втрати або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця з дати поставки продукції.

Враховуючи вищевказані положення Закону та умови пунктів 4.2, 4.7, 4.8, 4.9 договору поставки, суд дійшов висновку про те, що під датою поставки вказаною у пункті 4.7 договору поставки розуміється дата фактичної передачі продукції у розпорядження покупця у обумовленому сторонами, у відповідних специфікаціях до даного договору, пункті призначення поставки. При цьому, вказана дата повинна зазначатися представником покупця на відповідних товаросупровідних документах (видатковій накладній та товаротранспортній накладній).

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений. За весь час після отримання товару відповідач не заявив позивачу будь-яких претензій щодо якості товару, його походження, відсутності необхідних документів чи з пропозицією повернути товар з будь-яких причин.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в обумовлений договором та специфікацією строк заборгованість за поставлений товар в сумі 639094,34 грн не оплатив, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем.

З метою погашення заборгованості відповідачу була направлена претензія від 08.07.2015 №08-07/2015-01 на суму 639094,34 грн, яка останнім залишена без відповіді та без задоволення.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.8. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати від вартості вчасно не сплаченої продукції, проте не більше 5% від вартості вчасно неоплаченої продукції.

Таким чином позивачем правомірно нарахована відповідачу пеня за зобов'язаннями за період з 10.06.2015 по 24.07.2015 в сумі 31954,72 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з червень 2015 року у сумі 2556,38 грн та 3% річних за період прострочення з 10.06.2015 по 24.07.2015 у сумі 2363,77 грн є обґрунтованими та вірними.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у сумі 13519,38 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 546, 549, 625, 610, 611, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216, 222, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" (52800, Дніпропетровська область м. Першотравенськ, вул. Леніна, буд. 7, ідентифікаційний код 34245509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецгідромаш" (83001, м. Донецьк, вул. вул. Артема, буд. 125А, ідентифікаційний код 39038581) 639094,34 грн основного боргу, 2556,38 грн інфляційних нарахувань, 31954,72 грн пені, 2363,77 грн 3% річних та 13519,38 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 19.10.2015.

Суддя В.Д. Воронько