Постанова

від 01.12.2015 по справі 904/6789/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015 Справа № 904/6789/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А..

при секретарі судового засідання: Фьокліній Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність від 24.07.15 № 24/07;

від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність від 18.11.15 № ББУ/ПРМЗ6/СЛ/15

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015 по справі № 904/6789/15 (суддя Воронько В.Д.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецгідромаш», м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод», м. Першотравенськ, Дніпропетровської області

про стягнення коштів у розмірі 675969,21 грн. за договором поставки товару № 211-ПЗ-ДЦ від 04.03.2015, -

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2015 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі позов задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 639094,34 грн. - основного боргу, 2556,38 грн. - інфляційних нарахувань, 31954,72 грн. - пені, 2363,77 грн. - 3% річних та 13519,38 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, пені згідно п. 6.8. договору, а також 3 % річних та інфляційних збитків за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

Непогоджуючись з рішенням господарського суду відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на відсутність правової оцінки в рішенні суду тим обставинам, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт поставки продукції по договору, не надано в повному обсязі документи, що передбачені пунктом 4.3. договору.

Кріт того, апелянт вказує на відсутність зазначеної представником покупця в доданих до позовної заяви видаткових накладних дати приймання продукції, про що зазначено в п. 4.7. договору, які позивач надав в якості доказів поставки продукції, що свідчить про недоведеність позивачем строку на виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 апеляційну скаргу прийнято до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2015 у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Вечірко І.О. (розпорядження в. о. голови суду від 09.11.2015 № 1122).

Згідно розпорядження в. о. голови суду від 01.12.2015 № 1144, у зв'язку з закінченням відпустки та виходом на роботу суду ОСОБА_3 - члена постійно діючої колегії суддів розгляд справи визначено у складі: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

01.12.2015 представник позивача звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з відзивом на апеляційну скаргу, згідно якого просив колегію суддів залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

01.12.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Судова колегія в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення зміні або скасуванню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» (далі - відповідач, або покупець) 03.03.2015 звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецгідромаш» (далі - позивач, або постачальник) з листом за вих. № 74/с, згідно якого зважаючи на гостру виробничу необхідність підприємства (відповідача) просив позивача 04.03.2015 здійснити поставку рукава високого тиску DN8 2SN DIN EN 853 в кількості не менше 500 пог. м до укладення договору поставки та підписання специфікації (а. с. 63-64).

Місцевим господарським судом встановлено, що 04.03.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару № 211-ПЗ-ДЦ (далі - договір), згідно якого (п. 1.1.) позивач зобов'язався поставити відповідачу у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК__ (далі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі та Специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору.

Згідно п. 1.2. договору покупець зобов'язаний прийняти і сплатити поставлену в його власність продукцію у відповідності до умов дійсного договору.

В специфікації до договору від 04.03.2015 сторони погодили асортимент та найменування продукції, її кількість, ціну та вартість, а також строки поставки продукції, а саме: рукава трьох видів на загальну суму 639094,34 грн. (а. с. 27).

На виконання умов договору, позивач поставив продукцію (рукава високого тиску), згідно специфікації відповідно до видаткової накладної від 04.03.2015 № 4 на загальну суму 639094,34 грн., а відповідач (за довіреністю від 04.03.2015 № 180 (а. с. 34)) отримав продукцію без зауважень та заперечень. Видаткова накладна містить посилання на рахунок від 04.03.2015 № 4 на оплату отриманого товару (а. с. 30).

Поставка товару також підтверджується товарно-транспортною накладною від 04.03.2015 № 1/03 (а. с. 32).

14.05.2015 сторони уклали додаткову угоду № 1 якою змінили порядок розрахунків (п. 5.3 договору) та виклали його в наступній редакції: розрахунки за поставлену постачальником продукцію за дійсним договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 90 (дев'яностого) календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання оформленої належним чином податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 дійсного договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку позивача (а. с. 26).

Відповідач не виконав своє грошове зобов'язання за договором поставки, кошти на поточний рахунок позивача у визначений п. 5.3. додаткової угоди до договору строк не перерахував.

В результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки в частині оплати отриманого ним товару, в останнього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 639094,34 грн., а тому 08.0.74.2015 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1 про сплату заборгованості за поставлений та неоплачений товар на суму 639094,34 грн. (а. с. 35-38), яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач не визнає вимоги позивача про стягнення 639094,34 грн. за поставлений товар, що і є причиною виникнення даного спору.

Правовідносини, які склалися між сторонами в даній справі, породжують права та обов'язки пов'язані з поставкою товару.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. (п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Як зазначалося вище, розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 90 (дев'яностого) календарного дня з дати поставки відповідної продукції (п. 5.3. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, 04 березня 2015 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар, згідно з видатковою накладною, про що свідчить підпис уповноваженого представника за довіреністю від 04.03.1015 № 180, ОСОБА_4 на видатковій накладній, а тому у відповідача виник обов'язок щодо оплати отриманого товару, а у позивача, відповідно, виникло право вимоги такої оплати з 08 червня 2015 року.

Жодних зауважень та заперечень щодо дати отримання або ненадання разом з товаром товарно-супровідних документів, визначених розділом 4 договору, видаткова накладна не містить.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також в процесі апеляційного перегляду справи, відповідач доказів оплати суми боргу за поставлений товар не надав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про можливість задоволення позовних вимог та наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 639094,34 грн.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України).

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 6.8. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції проте не більше 5 % від вартості вчасно неоплаченої продукції.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 10.06.2015 по 24.07.2015 у розмірі 31954,72 грн., яка передбачена п. 6.8. договору, 3 % річних за період прострочення з 10.06.2015 по 24.07.2015 у розмірі 2363,77 грн. та інфляційні втрати за період червня 2015 у розмірі 2556,38 грн.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 31954,72 грн. - пені, 2363,77 грн. - 3% річних та 2556,38 грн. - інфляційних втрат.

Доводи апелянта про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту поставки продукції по договору, так як на підтвердження факту поставки продукції не надано до суду в повному обсязі документів передбачених п. 4.3. договору, в тому числі копії рахунків, докази надання рахунків покупцю, копії документів, що підтверджують походження продукції, колегією суддів відхиляються з огляду на наявність в матеріалах справи документів: рахунку на оплату № 4 від 04.03.2015 (а. с. 31) посилання на який міститься також у видатковій накладній (а. с. 30); сертифікату відповідності № UA.Р.068 від 21.07.2014 (а. с. 58-59); Додатком до сертифікату (а. с. 60-61).

Покупець прийняв продукцію по договору без зауважень, а тому слід вважати, що документи передбачені п. 4.3. договору отримані відповідачем у повному обсязі. Матеріали справи не містять звернень відповідача до позивача з приводу поставки неналежного товару, а тому слід вважати, що поставлений позивачем товар є саме тим товаром, який вказано у погодженій між сторонами Специфікації до договору.

Кріт того, апелянт звертає увагу колегії суддів на відсутність зазначеної представником покупця в доданих до позовної заяви видаткових накладних дати приймання продукції, про що зазначено в п. 4.7. договору, які позивач надав в якості доказів поставки продукції, що свідчить про недоведеність позивачем строку на виконання грошового зобов'язання, внаслідок чого - неможливо стверджувати, що відповідач не виконав зобов'язання по оплаті продукції в строк, передбачений договором.

Так, відповідач 28.09.2015 надав до місцевого господарського суду клопотання про тлумачення п. 4.7. договору поставки (а. с. 74-75), визначивши, що «Датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником про прийняття продукції». Дане клопотання колегія суддів залишає без задоволення, з огляду на відсутність підстав для винесення рішення з даного приводу.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючи умови угоди. Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов.

Отже, клопотання відповідача про тлумачення п. 4.7. договору, колегія суддів вважає безпідставним, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін. Тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені ст. 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Аналогічної правової позиції дотримався Вищий господарський суд України (постанова від 26.04.2012 по справі № 3/245).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем у видатковій накладній не вказана інша дата отримання товару, а тому датою отримання товару слід вважати дату, вказану у видатковій накладній (а. с. 30).

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених господарським судом обставин в справі, а тому не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015 по справі № 904/6789/15 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 07.12.2015

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

ОСОБА_5