Постанова

від 20.10.2015 по справі 910/13824/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа№ 910/13824/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.10.2015 року по справі № 910/13824/15 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК" на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року по справі № 910/13824/15 (суддя - Грєхова О.А.)

За позовом публічне акціонерне товариство "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ

БАНК"

до приватного підприємства "ДЕКОР ТРАНС СЕРВІС"

про стягнення 20 994 563,39 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "ДЕКОР ТРАНС СЕРВІС" про стягнення 20 994 563,39 грн. заборгованості, з якої: 7 265 159,26 грн. - основний борг; 68 969,25 грн. - поточна заборгованість по відсотках; 6 441 213,36 грн. - прострочена заборгованість по відсотках; 4 513 181,49 грн. - пеня по тілу кредиту та 2 706 040,03 грн. - пеня за прострочені відсотки.

20.07.2015 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просять стягнути з відповідача 21 488 793,88 грн. заборгованості, з якої: 7 265 159,26 грн. - основний борг, 6 441 213,36 грн. - прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам, 157 644,01 грн. - поточна заборгованість по відсотках, 7 624 777,25 грн. - пеня.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року у справі № 910/13824/15 позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "ДЕКОР ТРАНС СЕРВІС" на користь публічного акціонерного товариства "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК" 7 265 159,26 грн. основного боргу, 6 441 213,36 грн. простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам, 157 664,01 грн. поточної заборгованості по нарахованим відсоткам, 564 895,06 грн. пені за прострочену заборгованість та 2 896 626,66 грн. пені за прострочену заборгованість по відсоткам. В решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з приватного підприємства "ДЕКОР ТРАНС СЕРВІС" в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 58 921,49 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, публічне акціонерне товариство "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення змінити в частині стягнення 564 895,06 грн. пені за прострочену заборгованість по кредиту та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути 4 728 150,59 грн. пені за прострочену заборгованість по кредиту. В іншій частині залишити без змін.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК" по справі № 910/13824/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК" на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року по справі № 910/13824/15 прийнято до провадження.

Приватним підприємством "ДЕКОР ТРАНС СЕРВІС" на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в його апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року змінити в частині стягнення 564 895,06 грн. пені за прострочену заборгованість по кредиту та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути 4 728 150,59 грн. пені за прострочену заборгованість по кредиту. В іншій частині залишити без змін.

Колегією суддів враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак належним чином був повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Київського апеляційного господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, пр. Московський, 8.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року по справі № 910/13824/15 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2011 року між публічним акціонерним товариством "КОНВЕРСБАНК" (нова назва - публічне акціонерне товариство "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК", банк, кредитор, позивач) та приватним підприємством "ДЕКОР ТРАНС СЕРВІС" (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № 758/980-ЮО (а.с. 19-26).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 71 глави ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до п. 1.1 договору банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 9 365 000,00 грн., починаючи з 30.06.2011 року на умовах, передбачених цим договором. Кожне надання кредиту в межах кредитної лінії супроводжується наданням (надсиланням) банку письмової заяви, яка має містити суму кредиту, валюту кредиту, строк користування кредитом, розмір процентної ставки.

За умовами п.п. 1.2.-1.6. договору строк дії кредитної лінії - з 30.06.2011 року до 29.06.2012 року; дата повернення кредиту - 29.06.2012 року (включно); процентна ставка - 24,75% річних та комісія за відкриття позичкового рахунку - 8,5% від ліміту кредитної лінії.

Пунктом 1.7. договору сторони встановили графік погашення кредиту.

Згідно з п. 3.1. договору банк відкриває позичковий рахунок № 2062, рахунок нарахованих процентів № 2068 та рахунок комісії № 3578 в ПАТ "КОНВЕРСБАНК".

Пунктами 3.3., 3.4. договору сторони погодили, що кредит може бути наданий відповідно до цільового призначення шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника № 260020444801 в ПАТ "КОНВЕРСБАНК", в межах суми вказаної в п. 1.1. цього договору, а моментом (днем) надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту щоденно за фактичну кількість днів у періоді. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту. У випадку прострочення погашення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту погашення кредиту (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору проценти сплачуються в такому порядку: щомісячно до 5 числа включно, місяця, наступного за місяцем користування коштами, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту та одночасно з остаточним поверненням кредиту, шляхом здійснення безготівкового перерахування на рахунок нарахованих доходів № 2068.

При цьому, в п. 3.10. договору визначено, що за наявності заборгованості по кредиту та/або процентах за користування ним (у тому числі і процентах за неправомірне користування кредитом), сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості: на сплату прострочених процентів за користування кредитом; на сплату комісій (у разі їх наявності); на сплату простроченої заборгованості по кредиту; на сплату нарахованих процентів за користування кредитом; на сплату строкової заборгованості по кредиту; на сплату штрафних санкцій; на сплату інших платежів за цим договором. Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинно відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги. Сторони встановлюють, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.

Пунктом 4.2.2. договору позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та комісію на умовах і в порядку, передбаченому цим договором, а також інші платежі, які передбачені цим договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій і до повного виконання усіх умов даного договору (п. 8.8. договору).

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу кредит у сумі 9 365 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 15290 від 30.06.2011 року та банківською випискою по рахунку відповідача (а.с. 27, 34).

Позичальник в період з 07.07.2011 року по 25.10.2011 року здійснив часткове погашення заборгованості по тілу кредиту та з отриманих коштів повернув лише 2 099 840,74 грн. (а.с. 29).

У зв'язку з систематичним невиконанням умов договору публічне акціонерне товариство "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "ДЕКОР ТРАНС СЕРВІС" про стягнення 20 994 563,39 грн. заборгованості, з якої: 7 265 159,26 грн. - основний борг; 68 969,25 грн. - поточна заборгованість по відсотках; 6 441 213,36 грн. - прострочена заборгованість по відсотках; 4 513 181,49 грн. - пеня по тілу кредиту та 2 706 040,03 грн. - пеня за прострочені відсотки.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За змістом ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.3 договору сторони встановили, що дата повернення кредиту - 29.06. 2012 року (включно).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивачем обґрунтовано позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 7 265 159,26 грн., простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам в розмірі 6 441 213,36 грн. та поточної заборгованості по відсотках в розмірі 157 644,01 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочену заборгованість в сумі 4 728 150,59 грн. за період з 07.07.2011 року по 04.03.2015 року, а також пеню за прострочену заборгованість по відсоткам в сумі 2 896 626,66 грн. за період з 08.08.2011 року по 06.05.2015 року.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. кредитного договору сторони визначили, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення пені за прострочену заборгованість в сумі 564 895,06 грн. та 2 896 626,66 грн. пені за прострочену заборгованість по відсоткам.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року у справі № 910/13824/15 - залишається без змін.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК" на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року по справі № 910/13824/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року у справі № 910/13824/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13824/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

В.В. Куксов