Постанова

від 19.10.2015 по справі 906/765/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р. Справа № 906/765/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Бучинська Г.Б. , Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Карпович О.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_1 підприємства "Полісся" від 22.06.2015 р. на рішення господарського суду Житомирської області від 11.06.2015 р. у справі № 906/765/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Знамагро"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Полісся"

про стягнення 359 780,62 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність в справі;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник, довіреність в справі.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.06.2015 р. у справі № 906/765/15 (суддя Гансецький В.П.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Знамагро" до ОСОБА_1 підприємства "Полісся" про стягнення 359 780,62 грн. задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 300 048,97 грн. боргу за отриманий товар згідно договору купівлі - продажу № 032-14 від 28.04.2014 р., 58 135,27 грн. пені та 7 163,67 грн. судового збору; в решті позову відмовлено. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день прийняття рішення у справі становить 300 048,97 грн., що підтверджується довідкою позивача станом на 11.06.2015 р. та іншими матеріалами справи; розрахунок пені у вказаній сумі позивачем здійснено не вірно, у зв'язку з цим, судом здійснений відповідний перерахунок та визначено суму пені 58 135,27 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Полісся" звернулося з апеляційною скаргою від 22.06.2015 р., в якій просило рішення господарського суду Житомирської області від 11.06.2015 р. у справі № 906/765/15 скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити частково та стягнути з ПП "Полісся" на користь ТзОВ "Знамагро" 100 027,12 грн. боргу за отриманий товар згідно договору купівлі - продажу № 032-14 від 28.04.2014 р., 19 380,60 грн. пені за порушення терміну оплати поставленого товару; в решті позову відмовити; судовий збір покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі - продажу № 032-14 від 28.04.14 р. відповідач у 2014 році отримав від позивача товар - мікродобрива на загальну суму 431 102,28 грн. Сторонами договору передбачено порядок оплати кожної поставки та відповідальність за порушення термінів оплати. Висновок суду, що ТзОВ "Знамагро" має право ставити вимоги про стягнення боргу у гривні, виходячи з курсу долара США станом на день звернення до суду є хибним та таким, що не відповідає вимогам закону та договору. Між позивачем та відповідачем було укладено додатки № 1 та № 2 (специфікації) до договору, якими було визначено асортимент, номенклатуру, ціну товару та змінено порядок визначення суми, що підлягає сплаті відповідачем у гривнях. Згідно пункту 5 додатків форма розрахунку - 50 % передоплата, а інша частина 50 % - до 30.10.2014 р.; розрахунок по відстрочці проводиться в гривнях по курсу долара на день виставлення рахунку. Таким чином, сторони за взаємною згодою змінили порядок визначення суми, що підлягає сплаті у гривнях, передбачений частиною 2 статті 533 ЦК України. Розрахунок суми заборгованості ПП "Полісся" перед ТзОВ "Знамагро" за поставлений згідно договору купівлі-продажу № 032-14 від 28.04.2014 р. товар має бути здійснено за курсом продажу валюти зазначеним на день виставлення рахунку. У момент передачі товару позивачем було надано відповідачеві рахунки-фактури № СФ-0000097 від 26.05.2014 р. та № СФ-000103 від 02.06.2014 р., у яких зазначено курс продажу долара США на день виставлення рахунку. Заборгованість ПП "Полісся" перед ТзОВ "Знамагро", з урахуванням сплати відповідачем частини боргу, становить 100 027,12 грн.; пеня за порушення терміну оплати поставленого товару - 19 380,60 грн.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Знамагро" не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У наданих на вимогу апеляційного суду письмових поясненнях щодо підстав нарахування пені на суму боргу визначену в долларах, позивач зазначив, що виходячи із змісту норм законодавства України пеня може бути застосована до платника грошових коштів і при цьому законодавство України не встановлює валюту таких грошових коштів, вказуючи лише на те, що має бути зобов'язання по оплаті грошових коштів. Облікова ставка Національного банку України має цифрове значення, тобто виражена відповідною цифрою та не її значення пов'язане з валютою, до якої таке цифрове значення застосовується. Додатками до договору передбачено, що розрахунок по відстрочці проводиться в гривнях по курсу долара на день виставлення рахунку; оплата відповідачем за договором мала бути здійснена до 30.10.2014 р. Відповідач мав можливість розрахуватися по рахунку № 97 від 26.05.2014 р. в період з 26.05.2014 р. по 28.05.2014 р., а по рахунку № 103 від 02.06.2014 р. в період з 02.06.2014 р. по 04.06.2014 р. Для повторної можливості скористатися досягнутими домовленостями за розрахунками по відстрочці, які були погоджені у додатках до договору позивач мав би для відповідача виставити новий дійсний рахунок. Оскільки відповідач не скористався тими домовленостями по відстрочці, діють ті положення, які були зазначені сторонами у пункті 2.1 договору. Зважаючи що відповідач при сплаті позивачу коштів не вказував номер та дату договору у призначенні платежу позивач, в межах існуючих зобов'язань відповідача самостійно зарахував ті, чи інші кошти, які були сплачені відповідачем до вказаних вище його зобов'язань перед позивачем. Станом на 19.05.2015 р. сума боргу відповідача за додатком № 1 та додатком № 2 у розмірі 13 335,51 долларів США складає 300 048,97 грн. (13 335,51*22,5=300 048,97); сума пені у розмірі 2 654,74 доларів СІЛА складає 59 731,65 грн. (2 654,74*22,5=59 731,65).

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у ній та просив скасувати рішення суду частково.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги заявленні в позовній заяві та заперечив доводи апеляційної скарги, просив рішення залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, письмових пояснень; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Знамагро" (продавець) та ОСОБА_1 підприємством "Полісся" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 032-14, згідно пункту 1.1 якого, продавець зобов'язався поставити і передати у власність мікродобрива Intermag (Польща) (продукція), а покупець прийняти і оплатити продукцію, в терміни та на умовах цього договору(а.с.15-17).

Пунктом 1.2 договору сторони домовилися, що загальний асортимент, номенклатура, ціна товару, який поставляється на умовах цього договору визначається специфікацією (додатками), яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору оплата кожної поставки (по договору) проводиться в національній валюті в гривнях і включає в себе ПДВ. Ціна продукції, вказується згідно курсу продажу американського долара ПАТ КБ "Приват Банк" на дату виставлення рахунку, або на дату погашення заборгованості в разі відстрочки оплати.

Згідно пункту 2.3 договору покупець проводить оплату за товар в терміни, визначені в додатках до договору. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів в розмірі, визначеному в порядку, передбаченому пунктом 2.1 договору, на поточний рахунок продавця.

Зміна способу розрахунку можлива лише за письмовою згодою сторін (акт, протокол, т. і.) (пункт 2.4 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10 договору).

На виконання умов договору позивач, згідно специфікації-додаток № 1 від 26.05.2014 р. та специфікації-додаток № 2 від 02.06.2014 р. (а.с.18, 26), на підставі довіреності № 43 від 26.05.2014 р., через агронома ОСОБА_4 (а.с.20), поставив відповідачу продукцію: інтермаг-кукурудза 100 л., інтермаг-кукурудза 20 л., інтермаг-моно цинк 100 л., інтермаг-моно цинк 20 л. згідно рахунку-фактури № СФ-0000097 від 26.05.2014 р. (а.с.21) та видаткової накладної № РН-0000078 від 02.06.2014 р. на суму 323 839,08 грн. (26 874,60 дол. США за курсом долара 12,05) (а.с.19); продукцію: інтермаг-кукурудза 20 л. згідно рахунку-фактури № СФ-00000103 від 02.06.2014 р. (а.с.28) та видаткової накладної № РН-0000096 від 13.06.2014 р. на суму 107 263,20 грн. (8 976 дол. США за курсом долара 11,95) (а.с.27), всього на суму 431 102,28 грн. (35 850,60 дол. США).

Відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті отриманої продукції виконав частково, сплативши 100 000,00 грн. - 27.05.2014 р., 61 839,08 грн. - 16.06.2014 р., 69 263,20 грн. - 19.09.2014 р., 50 000,00 грн. - 13.02.2015 р. та 50 000,00 грн. - 11.03.2015 р., всього 331 102,28 грн., що стверджується виписками банку (а.с.22-25, 29).

Як вбачається з банківських виписок, призначенням платежу по всіх проплатах відповідачем було зазначено рахунок-фактуру № 97 від 26.05.2014 р. (а.с.22-25, 29).

Отже, заборгованість за поставлену продукцію станом на день звернення до суду (23.05.2015 р.) складає 100 000,00 грн. (431 102,28-331 102,28=100 000,00) по рахунку-фактурі № СФ-00000103 від 02.06.2014 р.

Згідно частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з пункту 5 специфікації-додатку № 1 до договору сторони погодили форму розрахунку - 50 % передоплати, що відповідає 13 437,30 дол. США = 161 919,54 грн., а інша частина 50 % - 13 437,30 дол. США до 30.10.2014. Розрахунок по відстрочці проводиться в гривнях по курсу долара на день виставлення рахунку (а.с.18).

Пунктом 14 специфікації-додатку № 2 до договору сторони погодили форму розрахунку - 50 % передоплати, що відповідає 4 488 дол. США = 53 631,60 грн., а інша частина 50 % - 4 488 дол. США до 30.10.2014 р. Розрахунок по відстрочці проводиться в гривнях по курсу долара на день виставлення рахунку (а.с.26).

Відповідно до пункту 2.4 договору купівлі-продажу № 032-14 від 28.04.2014 р. зміна способу розрахунку можлива лише за письмовою згодою сторін (акт, протокол, т. і.).

Враховуючи те, що після укладення 28.04.2014 р. договору купівлі продажу, сторонами було укладено дві специфікації - 26.05.2014 р. та 02.06.2014 р., пунктами 5 та 14 яких були внесені зміни щодо розрахунку і сторони узгодили, що розрахунок по відстрочці проводиться в гривнях по курсу долара на день виставлення рахунку, а в самих специфікаціях та рахунках-фактурах зазначено цей курс долара, а саме: в рахунку-фактурі № СФ-0000097 від 26.05.2014 р. - 12,05, в рахунку-фактурі № СФ-0000103 від 02.06.2014 р. - 11,95, колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок суми заборгованості має відбуватися в національній валюті за курсом долара станом на день виставлення рахунку-фактури.

Отже, станом на 30.10.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 200 000,00 грн. (107 263,20 грн. або 8 976 дол. США (по курсу долара 11,95, що зазначений у специфікації та рахунку-фактурі) по рахунку-фактурі № СФ-00000103 від 02.06.2014 р. та 92 736,80 грн. або 7 796 дол. США (по курсу долара 12,05, що зазначений у специфікації та рахунку-фактурі) по рахунку-фактурі № СФ-0000097 від 26.05.2014 р.

Станом на день звернення з позовом до суду (23.05.2015 р.) заборгованість відповідача перед позивачем, з врахуванням проплат 50 000,00 грн. - 13.02.2015 р. та 50 000,00 грн. - 11.03.2015 р., склала 100 000,00 грн. або 8 368,20 дол. США (по курсу долара 11,95, що зазначений у специфікації та рахунку-фактурі) по рахунку-фактурі № СФ-00000103 від 02.06.2014 р.

Тобто, до стягнення підлягає 100 000,00 грн. основного боргу.

В стягненні 200 048,97 грн. (300 048,97-100 000=200 048,97) основного боргу слід відмовити.

В цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до пункту 7.2 договору за порушення терміну оплати продукції, покупець сплачує продавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості поставленої продукції, за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 59 731,65 грн. за період з 30.10.2014 р. по 29.04.2015 р. (а.с.9,10).

Однак, розрахунок пені ним здійснено у доларах, що є невірним.

Так, згідно статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (частина 2 статті 524 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України ).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні (постанова Верховного суду України від 01.04.2015 р. у справі № 909/660/14) (а.с.93-96).

Відповідачем на вимогу апеляційного суду зроблено контррозрахунок пені в сумі 29 653,89 грн. за період з 31.10.2014 р. по 30.04.2015 р. (а.с.90-92).

Однак, ним не вірно визначено період, за який необхідно стягнути пеню. Оскільки в специфікаціях зазначено, що інша частина 50 % підлягає сплаті до 30.10.2014 р., правильним буде період з 30.10.2014 р. по 29.04.2015 р.

Отже, перевіривши розрахунки позивача та відповідача колегія суддів прийшла до висновку, що до стягнення підлягає пеня в сумі 29 445,20 грн. (нарахована за період з 30.10.2014 р. по 12.02.2015 р. на суму 200 000,00 грн., за період з 13.02.2015 р. по 10.03.2015 р. на суму 150 000,00 грн. та за період з 11.03.2015 р. по 29.04.2015 р. на суму 100 000,00 грн.) (а.с.106).

В стягненні пені в сумі 30 286,45 грн. (59 731,65-29 445,20 =30 286,45) слід відмовити.

В цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Таким чином, подані позивачем та перевірені судом першої інстанції розрахунки основного боргу та пені є не вірними, суд першої інстанції, в порушення норм чинного законодавства, прийшов до передчасного висновку про обґрунтованість та доведеність вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 300 048,97 грн. та пені в сумі 58 135.27 грн., оскільки дані суми нараховані позивачем безпідставно.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 104 ГПК України).

Отже, апеляційна скарга відповідача - ОСОБА_1 підприємства "Полісся" від 22.06.2015 р. - підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Житомирської області від 11.06.2015 р. у справі № 906/765/15 - зміні в частині стягнення основного боргу в сумі 200 048,97 грн. та пені в сумі 30 286,45 грн.

Згідно частин 1, 6 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги, прийшла до висновку, про часткове задоволення позову та апеляційної скарги, необхідно розподілити судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 2 588,98 грн. та за розгляд апеляційної скарги сумі 2 303,31 грн.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_1 підприємства "Полісся" від 22.06.2015 р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 11.06.2015 р. у справі № 906/765/15 змінити в частин стягнення сум основного боргу, пені та судового збору.

Рішення викласти в наступній редакції:

"Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Полісся" (12534, с. Щигліївка Коростишівського району Житомирської області, ідентифікаційний код 30793233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Знамагро" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової 23, офіс 630, ідентифікаційний код 36689201) 100 000,00 грн. основного боргу; 29 445,20 грн. пені та 2 588,98 грн. судового збору.

В решті позову відмовити".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Знамагро" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової 23, офіс 630, ідентифікаційний код 36689201) на користь ОСОБА_1 підприємства "Полісся" (12534, с. Щигліївка Коростишівського району Житомирської області, ідентифікаційний код 30793233) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 2 303,31 грн.

Господарському суду Житомирської області на виконання постанови видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді Г.Б. Бучинська

ОСОБА_5