Постанова

від 07.10.2015 по справі 805/2370/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 р. Справа № 805/2370/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Грищенка Є.І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.03.2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 16.03.2015 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий комбінат» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, відповідачем, з урахуванням виявлення фактів, встановлені можливі порушення платником податків податкового законодавства щодо відносин з ТОВ «ІНТАЙМ ГЛОБАЛ» (ЄДРПОУ 38688559) за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року .

Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області складено акт від 06.03.2015р. №104/05-10-15/34283984. На підставі висновків акту перевірки відповідачем 16.03.2015р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132201. Позивач вважає прийняте податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки правомірність включення сум ПДВ до складу податкового кредиту позивачем підтверджене фактичним отриманням товарів, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, передбачених чинним законодавством.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення (а.с. 176-180), в яких зазначив, що під час перевірки податковим органом встановлений факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 177 017 грн., у тому числі за серпень 2014 року у сумі 169 530 грн., за вересень 2014 року у сумі 7 487 грн. за рахунок здійснення операцій, які відбувались без мети реального настання правових наслідків, в результаті проведення операцій з підприємствами-постачальниками ТОВ «ІНТАЙМ-ГЛОБАЛ» (ЄДРПОУ 38688559). На підставі викладеного просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи надане клопотання позивача, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 34283984, зареєстровано за адресою 84201, Донецька область, м. Дружківка, вул. Привокзальна, 8, що підтверджується Витягом з ЄДР. Перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Дружківці ГУ Міндоходів у Донецькій області (а.с. 164-169).

ДПІ у м. Дружківці ГУ Міндоходів у Донецькій області здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ІНТАЙМ-ГЛОБАЛ» за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року, за результатами якої складений акт від 06.03.2015 року № 104/05-10-15/34283984 (а.с. 12-27).

Під час перевірки податковим органом встановлені порушення ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» вимог чинного законодавства, а саме:

- п. 185.1 ст. 185, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 177 017 грн., у тому числі за серпень 2014 року у сумі 169 530 грн., за вересень 2014 року у сумі 7 487 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Дружківці ГУ Міндоходів у Донецькій області прийняла податкове повідомлення - рішення від 16.03.2015 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 177 017 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 88 508 грн. 50 коп. (а.с. 10).

Висновок податкового органу про порушення ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» вимог чинного законодавства зроблений на підставі встановлених під час перевірки обставин: недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ контрагентом товариства ТОВ «ІНТАЙМ-ГЛОБАЛ», здійснення діяльності, що не відповідає видам його діяльності, відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Як встановлено судом, 01.08.2014 року між ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» та ТОВ «ІНТАЙМ-ГЛОБАЛ» укладений договір поставки № 01/08-14, за умовами якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний прийняти у власність та оплатити товар на умовах, передбачених договором (а.с. 28-30).

Виконання умов договору підтверджено специфікацією №1 від 01.08.2014 року (а.с. 31); податковими накладними (а.с. 32-61); видатковими накладними (а.с. 62-91); товарно - транспортними накладними (а.с. 92-151); прибутковими ордерами (а.с. 238-252).

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України, з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для визначення (розрахунку) об'єкта оподатковування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат з урахуванням положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а сааме: договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник, а притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», «Булвес» АД проти Болгарії», позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 року за № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 177 017,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 88 508,50 грн., винесено безпідставно та необгрунтовано, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення не доведена, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 128, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.03.2015 року - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного Управління Міндоходів у Донецькій області від 16.03.2015 року № НОМЕР_1 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 177 017 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 88508,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» суму сплаченого судового збору у розмірі 488,00 грн.

Постанова прийнята в порядку письмового провадження 07 жовтня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Грищенко Є.І.