Постанова

від 09.10.2015 по справі 823/4972/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2015 року справа № 823/4972/15

м. Черкаси

09 год. 50 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Цаплі І.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоаналітична компанія «ЕКУ» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

07 вересня 2015 року до суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоаналітична компанія «ЕКУ», в якій просить визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2014 №0005322301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 104828,00 грн, в тому числі 83862,00 грн за основним платежем та 20966,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення базується на акті позапланової виїзної перевірки від 03.12.2014 № 1/23-01-22-04/37067411 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Прайд» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, з ТОВ «Люксреал» та ТОВ «Будком Проект» за період 01.08.2014 по 31.08.2014, згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом не відбувалися. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, а сама перевірка проведена з порушенням вимог чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення. В своїх поясненнях зазначила, що на письмові запити податкового органу від 17.09.2014 № 30562/9/23-01-15-0214 та від 28.10.2014 № 35534/23-01-15-0214 про надання пояснень та засвідчених належним чином копій документів на підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій із ТОВ «Прайд Союз», ТОВ «БП» позивачем надані у відповідь листи про відмову у наданні відповідних пояснень та підтверджуючих документів. Свої відмови позивач мотивував тим, що вказані запити складені контролюючим органом в порушення вимог п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, а саме не містять підстав для їх надсилання. Всупереч вищезазначеному, 01.12.2014 державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області прийнято наказ № 7, в якому термін проведення перевірки встановлено з 01.12.2014 по 02.12.2014, а сам наказ вручено директору лише 02.12.2014.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.

З 01.12.2014 по 02.12.2014 головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Прайд» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, з ТОВ «Люксреал» та ТОВ «Будком Проект» за період 01.08.2014 по 31.08.2014.

За результатами перевірки складений акт від 03.12.2014 № 1/23-01-22-04/37067411, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено занижено до сплати до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 83862 грн.

На підставі акту перевірки 03.12.2014 № 1/23-01-22-04/37067411 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 25.12.2014 №0005322301.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоаналітична компанія «ЕКУ» зареєстроване як юридична особа 27.04.2010, ідентифікаційний код 37067411, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якої міститься у матеріалах адміністративної справи.

За наслідками перевірок інших платників податків, виявлено факти, які свідчать про можливі порушення ТОВ «Енергоаналітична компанія «ЕКУ» податкового законодавства.

Враховуючи зазначене, ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області направлено позивачу письмові запити від 17.09.2014 № 30562/9/23-01-15-0214 та від 28.10.2014 № 35534/23-01-15-0214, в яких відповідач просив ТОВ «Енергоаналітична компанія «ЕКУ» надати пояснення та засвідчені належним чином копій документів на підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій із ТОВ «Прайд Союз», ТОВ «Будком Проект» та ТОВ «Люксреал».

У зв'язку з відмовою та з фактичним ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на вищезазначені обов'язкові письмові запити податкового органу на підставі наказу від 01.12.2014 №7 та направлення від 01.12.2014 проведена позапланова виїзна перевірка позивача.

Суд зазначає, що згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4. статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що копію наказу про проведення перевірки директор позивача отримав 02.12.2014.

Суд зазначає, що позивачем оскаржено наказ державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 01.12.2014р. № 7 В«Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Енергоаналітична компанія «ЕКУ». Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 в адміністративній справі №823/3663/14, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 позивачу відмовлено в задоволені позову, а тому суд критично оцінює пояснення представника позивача щодо неправомірності проведення перевірки.

Також суд критично оцінює пояснення представника позивача щодо без під ставності запитів ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області від 17.09.2014 № 30562/9/23-01-15-0214 (а.с.12) та від 28.10.2014 № 35534/23-01-15-0214 (а.с.13), оскільки рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі 823/3663/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоаналітична компанія «ЕКУ» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, встановлено законність даних запитів та їх обов'язковість для позивача.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 44.1статті44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 46 Податкового кодексу України).

Як зазначено в акті 03.12.2014 № 1/23-01-22-04/37067411 під час перевірки відповідачем використанні:

- комп'ютерна автоматизована інформаційна система ІС «Податковий блок»;

- декларації з ПДВ позивача за липень 2014 рік з додатками, серпень2014 рік з додатками;

- висновок ОУ ДПІ у м. Черкаах від 15.10.2014 №3792/23-01-07-0709 про результати відпрацювання ризикованого платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України;

- податкову інформацію (акт) ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прайд Союз» при здійсненні фінансово-господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2014 по 31.07.2014» від 08.09.2014 №2729/26-55-22-09/38900239.

Представником позивача в судовому засіданні надано пояснення, що відповідач позбавив їх можливості під час перевірки надати первинні документи на підтвердження господарських взаємовідносин з підприємствами-контрагентами зазначеними в акті перевірки та надав в судове засідання копії наступних документів: договір про виконання роботи, договір про надання послуг, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, договори купівлі-продажу, видаткові накладні, рахунки-фактури (а.с. 90-235).

Щодо наданих представником позивача первинних документів суд зазначає, що дані документи не були предметом огляду ревізора під час проведення перевірки та не зафіксовані актом, а тому суд під час перевірки правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акта перевірки, не може підміняти контролюючий орган шляхом дослідження обставин, які не були зафіксовані в акті перевірки, для визначення обсягу податкових прав та обов'язків платника.

Суд зауважує, що згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2. статті 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В силу статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Отже, для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення. Господарська операція повинна фактично відбутися проте, в ході перевірки позивача виявлено, що його контрагенти - постачальники відображали в обліку господарські операції, які фактично не відбувалися, а тому первинні документи та податкові накладні за такими операціями, не мають юридичної сили і доказовості.

На підставі наведеного, суд констатує правомірність доводів відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податків занижено зобов'язання зі сплати ПДВ.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного рішення покладено на відповідача.

В даному випадку відповідач довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови складений та підписаний 15 жовтня 2015 року