Ухвала

від 15.10.2015 по справі 804/6681/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2015 рокусправа № 804/6681/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Рибки Т.В. (довіреність від 12 жовтня 2015 року),

відповідача: - Чохелі Т.Р. (довіреність від 05 січня 2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року

у справі № 804/6681/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром»

до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року № 0009392205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 225103,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником товариством з обмеженою відповідальністю «Босфор-ТВ» та покупцями за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 25 листопада 2014 року № 9267/22-05/32083341.

Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання з товариством з обмеженою відповідальністю «Босфор-ТВ» на суму ПДВ 150069,47 грн., публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» у серпні 2014 року на суму ПДВ 139854,6 грн. та товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» у вересні 2014 року на суму ПДВ 13065,00 грн.; відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року в розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статті 185 Податкового кодексу України.

За результатами оскарження зазначеного висновку, податковим органом прийнято рішення щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача виключно з питань, що стали предметом оскарження.

На підставі наказу від 08 грудня 2014 року № 1790 податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 17 грудня 2014 року № 9722/22-05/32083341.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме завищено суму податкового кредиту за серпень 2014 року у розмірі 150069,47 грн.

На підставі акту перевірки від 17 грудня 2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року № 0009392205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 225103,00 грн., в тому числі 150069,47 грн. за основним платежем та 75034,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В апеляційній скарзі, представник податкового органу посилається на те, що до перевірки надано договір від 01 липня 2014 року № 11, за умовами якого позивачем придбано у товариства з обмеженою відповідальністю «Босфор-ТВ» товарно-матеріальні цінності (муфта, секція трубопроводу, вставка протипожежна, інше) на суму 900416,82 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 150069,47 грн. При цьому, у договорі не зазначено момент переходу до покупця права власності на товар. До перевірки не надано сертифікати походження продукції, не надано довіреності на отримання товарно-матеріальні цінності, журнал обліку цих довіреностей тощо. Надані до перевірки товарно-транспортні накладні щодо перевезення товару від контрагента власним транспортом позивача, заповненні з порушенням чинного законодавства.

Між тим, у судовому засіданні представник державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області пояснив, що постачання товарів не могло бути здійснено з зони АТО, чим фактично вийшов за межі підстав апеляційної скарги.

Такі доводи представника податкового органу не приймаються до уваги, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач заперечив проти доводів податкового органу щодо постачання товару з зони АТО, на надав пояснення, що поставка товарно-матеріальних цінностей за договором від 01 липня 2014 року № 11, здійснювалась з території підконтрольної Україні.

З матеріалів справи убачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» та товариством з обмеженою відповідальністю «Босфор-ТВ» укладено договір від 01 липня 2014 року № 11, за умовами якого позивачем придбано товарно-матеріальні цінності (муфта, секція трубопроводу, вставка протипожежна, інше). На підтвердження виконання умов договору надано специфікації, видаткові та податкові накладні. Оплата товару здійснена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Наявні матеріальні та трудові ресурси дозволяють зробити висновок про можливість здійснення позивачем господарських операцій.

Перевезення товару здійснювалось власним транспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами списання дизельного палива. Отримання товарно-матеріальних цінностей здійснювалось за довіреностями, що підтверджується витягом з журналу обліку довіреностей.

Отримання товару відображено в бухгалтерському обліку по рахунку 631 за серпень 2014 року. В подальшому товар оприбутковано на рахунках 281 та 201 за період з 01 серпня 2014 року по 31 жовтня 2014 року, що підтверджує зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Що стосується відсутності сертифікатів якості на придбаний товар, на що посилається відповідач, як на порушення, слід зазначити, що відповідно до вимог чинного законодавства придбаний товар не підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Щодо висновків податкового органу про непідтвердження факту перевезення товарів на підставі товарно-транспортних накладних, в яких зазначена неіснуюча адреса навантаження, то встановлено, що він зроблений з посиланням на «карту м. Запоріжжя». При цьому, в акті перевірки не міститися конкретних реквізитів «карти м. Запоріжжя», дату її публікації або інформаційного ресурсу, в якому вона міститься, частоти її оновлення тощо, тобто фактичних даних, які б свідчили про достовірність такого доказу та можливість або неможливість його використання для спростування фактичних даних зазначених у товарно-транспортних накладних, зокрема, стосовно пунктів навантаження придбаного позивачем товару.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що всі господарські операції між позивачем з контрагентом підтверджуються відповідними первинними документами, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України.

При цьому, слід зазначити, що при визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Що стосується доводів податкового органу стосовно неправомірної діяльності контрагента позивача, то чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідні суми у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим