Ухвала

від 15.10.2015 по справі 804/20227/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/25378/15

Вищий адміністративний суд України в складі суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Логвиненка А.О.,

секретар судового засідання Вишняк О. М.

за участю:

представника позивача Катеренко О.С.,

представників відповідача Потоцького М.Ю., Запорожець Л.Г.,

представника третьої особи Тищенко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» до Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи - компанія ГСХ Трейдмаркс Лімітед, товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуцій на компанія», про дострокове припинення дії свідоцтв України на торговельну марку та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» (далі - позивач) звернувся в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України (далі - відповідач), треті особи - компанія ГСХ Трейдмаркс Лімітед, товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуцій на компанія» в якому просив:

- достроково припинити дію Свідоцтва України №6386 на знак для товарів і послуг - торговельну марку «ДРЕВНЬОКИЇВСЬКА» (далі знак-1);

- достроково припинити дію Свідоцтва України №64998 на знак для товарів і послуг - торговельну марку «ДРЕВНЬОКИЇВСЬКА» (далі знак-2);

- зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України опублікувати у офіційному бюлетені «Промислова власність» інформацію про дострокове припинення дії Свідоцтв України № 6386 та №64998 на вказані знаки.

В обґрунтування позову зазначав, що власником протягом останніх трьох років не було здійснено жодних дій, які відповідно до статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», могли б вважатися використанням знака щодо зазначених у свідоцтві товарів 33 класу МКТП на території України: виробництво та продаж алкогольних напоїв з використанням вказаних вище знаків 1 та 2 не здійснювалося, знаки не використовувалися в господарському обороті, а тому, посилаючись на частину четверту статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», позивач просить суд припинити достроково дію вказаних у позові свідоцтв на зазначені знаки, та, відповідно, зобов'язати відповідача здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року апеляційні скарги компанії ГСХ Трейдмаркс Лімітед, товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуцій на компанія» задоволені частково.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року скасована.

Провадження у справі №804/20227/14 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» до Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи - компанія ГСХ Трейдмаркс Лімітед, товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуцій на компанія», про дострокове припинення дії свідоцтв України на торговельну марку та зобов'язання вчинити певні дії - закрито.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати вищезазначене судове рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції виходив із того, що даний спір є адміністративним.

Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції, з чим погоджується Вищий адміністративний суд України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

Згідно з п.1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Дана справа не є публічно - правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), наведеного у п.1 частини першої статті 3 КАС України, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач не оскаржує дій, бездіяльності чи рішень Державної служби інтелектуальної власності України, вчинених чи прийнятих на реалізацію наданих владних повноважень. Предметом позову є дострокове припинення дії свідоцтв на знак для товарів і послуг, в разі якщо товари, зазначені у свідоцтві не використовуються в Україні потягом трьох років.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», на яку посилається позивач, вирішення такого спору віднесено саме до компетенції господарського суду.

Згідно із частиною першою статті 154 Господарського кодексу України (далі -ГК України), відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (частина друга статті 154 ГК України).

Частиною першою статті 418 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до частини першої статті 155 ГК України та частини першої статті 420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до частини першої статті 157 ГК України, частини першої статті 494 ЦК України, право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом.

Згідно із частиною другою статті 497 ЦК України, чинність майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.

Нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України урегульовано правовідносини, що виникли між сторонами, третіми особами у даній справі.

Вимога ж позивача про зобов'язання відповідача внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості стосовно дострокового припинення дії свідоцтв України №6386 та №64998 та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" є похідною від вимоги дострокового припинення дії Свідоцтва.

Спір між сторонами у даній справі є не публічним, а приватно-правовим, а відтак, підлягає вирішенню, з урахуванням суб'єктного складу, в порядку господарського судочинства.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є обґрунтованим та не спростовується доводами касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: