Ухвала

від 13.10.2015 по справі 804/8590/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/9306/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 р.

у справі № 804/8590/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛАНС»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЛАНС» (далі - позивач, ТОВ «БАЛАНС») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.03.2013 р. №0000642220, №0000652229.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «БАЛАНС», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «БАЛАНС» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран» за період з 01.06.2012 року по 31.06.2012 року, з ТОВ «Шоковіта» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 821/22-2/32964957 від 01.03.2013 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: ст. 134, пп. 135.5.4 п.135.5 ст.135, пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на 371 722 грн.; п.198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 255 956 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 року №0000642220 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 557 658 грн., з яких за основним платежем - 371772 грн., за штрафними санкціями - 185886 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000652220 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 383 934 грн., з яких за основним платежем - 255 956 грн., за штрафними санкціями - 127 978 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта» укладалися господарські договори, а саме: з ТОВ Лігран укладено 01.03.2012 року договори № 0412 поставки товару, № 010312 на транспортно-експедиційне обслуговування, надання послуг по здійсненню автомобільних перевезень, та договір на переробку давальницької сировини, яку в подальшому отримано позивачем від ТОВ Лігран у виді готової продукції; з ТОВ «Шоковіта» укладено 01.10.2012 року договори № 100312 поставки товару, № 100112 на переробку давальницької сировини, 19.12.2012 року договір № 191212 про надання послуг.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими та видатковими накладними, рахунками - фактури, специфікаціями, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт, довіреностями, платіжними дорученнями тощо.

Також, як встановлено судами, отримані від вказаних контрагентів товари реалізовані позивачем в процесі господарської діяльності іншим контрагентам (ТОВ «Перспектива Голд», ТОВ НТП «Біт»), що підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, на час здійснення господарських операцій ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта» були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

2.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун