Постанова

від 06.09.2011 по справі 2а-11837/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2011 року № 2а-11837/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВАН ФОРС» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва проскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва №0002412309 від 27.04.2011.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.09.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 12.09.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.04.2011 за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВАН ФОРС»ДПІ у Шевченківському районі міста Києва складено Акт № 761/23-09/32426069 (далі -Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 39975,27 грн.

27.04.2011 на підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0002412309, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39975 грн., а також застосовано штрафні санкції - 9994 грн.

Як встановлено судом, у серпні 2008 року позивачу на підставі усних договорів з ТОВ «Ятус»та ТОВ «ТС-Фактор»(далі -Договори) було надано послуги з друку та встановлення рекламної продукції, а також поставлено рекламну продукцію (стікери, рамки, банери тощо), які ТОВ «ВАН ФОРС»оплатило повністю, в тому числі сплативши в їх ціні податок на додану вартість.

Водночас, з Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «ВАН ФОРС»пп.пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»стала постанова заступника начальника ОРУД СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області від 05.11.2010 про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва у вигляді створення та використання ТОВ «ТС-Фактор»та ТОВ «Ятус»для незаконної діяльності, а також встановлена відповідачем нікчемність господарських операцій по ланцюгах ТОВ «Е-Восток Україна»-ТОВ «ТС-Фактор», ТОВ «Елфра Дісплей»-ТОВ «ТС-Фактор», ТОВ «Е-Восток Україна»-ТОВ «Ятус»та ТОВ «Елфра Дісплей»-ТОВ «Ятус»з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Судом встановлено, що зобов'язання за усними договорами поставки та надання послуг між ТОВ «ВАН ФОРС»та ТОВ «ТС-Фактор», ТОВ «Ятус»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями, копії яких залучені до матеріалів справи.

Суд не бере до уваги посилання позивача на постанову заступника начальника ОРУД СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області від 05.11.2010 про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва у вигляді створення та використання ТОВ «ТС-Фактор»та ТОВ «Ятус»для незаконної діяльності, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, видаткових накладних, актів виконаних робіт та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «ТС-Фактор»та ТОВ «Ятус»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Судом також не береться до уваги посилання відповідача на відсутність на території України керівників ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Елфра Дісплей» протягом 2009-2010 років; ненадання до перевірки документів, які б підтверджували присутність посадових осіб суб'єктів господарювання в місцях прийому/передачі товару по ланцюгах ТОВ «Е-Восток Україна»-ТОВ «ТС-Фактор»та ТОВ «Елфра Дісплей»-ТОВ «ТС-Фактор»тощо, оскільки платник податків не може нести відповідальність за негативні наслідки господарської діяльності контрагента, за умови, що операції із ним виконані та підтверджені належним чином. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.01.2011 у справі №К-28642/10.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «ВАН ФОРС»та ТОВ «ТС-Фактор», ТОВ «Ятус»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «ТС-Фактор», ТОВ «Ятус»та ТОВ «ВАН ФОРС»умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 05.10.2010 у справі №К-22322/10, від 02.03.2009 у справі №К-21781/07 тощо.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як видно з матеріалів справи, на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «ТС-Фактор»та ТОВ «Ятус»були зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з рахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 39975 грн., віднесена ТОВ «ВАН ФОРС» до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «ТС-Фактор», ТОВ «Ятус»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «ТС-Фактор», ТОВ «Ятус»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про порушення ТОВ «ВАН ФОРС»пп.пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0002412309 від 27.04.2011 -безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, з аналізу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України видно, що вимога про визнання нечинним рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, а вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення) виключає вимогу про скасування цього ж акта, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0002412309 від 27.04.2011, прийнятого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАН ФОРС»задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002412309 від 27.04.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАН ФОРС»(03113, м. Київ, просп. Перемоги, 68/1, оф. 62; ідентифікаційний код 32426069) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяОСОБА_1