Рішення

від 25.06.2010 по справі 2-446/10

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 2-446/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2010 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А..

при секретарі - Півень Я.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Полтаві справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Полтавський гофрокартонний завод» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В поданій до суду заяві посилалася на те, що з 06 лютого 2007 року її було прийнято на роботу до ЗАТ «Полтавський гофрокартонний завод» учнем картонажника, а з 01.03.2007 року переведено на посаду комірника вказаного підприємства. Звільнена з роботи 17 лютого 2009 року за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України. В день звільнення відповідач не виплатив заробітну плату, в тому числі за період з 01 листопада 2008 року, та компенсацію за невикористану відпустку.

Просила суд стягнути з відповідача на її користь не виплачену заробітну плату за період з 01 листопада 2008 року по день звільнення та компенсацію за невикористану відпустку в загальній сумі 2050 грн. 05 коп., та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 3666 грн. 50 коп. Також просила суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримала в повному обсязі. Пояснила, що неодноразово просила відповідача виплатити їй заробітну плату, але і на даний час відповідач з нею не розрахувався. Тому просила суд стягнути з відповідача на її користь 2050 грн. 05 коп. заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 3666 грн. 50 коп., всього стягнути 5716 грн. 55 коп. та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати за період з 01 листопада 2008 року по 17 лютого 2009 року з врахуванням компенсації за невикористану відпустку.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково - лише в частині виплати заробітної плати. Пояснив, що позивач в день звільнення не працювала, після того з вимогою про виплату заробітку до відповідача не зверталась. Тому вважає, що з боку відповідача затримки розрахунку допущено не було, підстави для стягнення з нього середнього заробітку відсутні. Компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати позивачу відповідачем і так нараховується. Тому не заперечує проти стягнення з відповідача на користь позивача суми невиплаченої заробітної плати, в задоволенні решти позовних вимог просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 06 лютого 2007 року працювала учнем картонажника, а з 01 березня 2007 року - комірником ЗАТ «Полтавський гофрокартонний завод». Наказом від 17 лютого 2009 року №4 ОСОБА_1 звільнено 17 лютого 2009 року з роботи за згодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені законодавством строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом, відповідачем в день звільнення розрахунок з позивачем проведено не було.

На час розгляду справи судом загальна сума заборгованості ЗАТ «Полтавський гофрокартонний завод» перед ОСОБА_1 по заробітній платі за період з 01 листопада 2008 року по 17 лютого 2009 року та невиплачена компенсація за невикористану відпустку становить 2050 грн. 05 коп., що підтверджується довідкою від 01.06.2009 року №98 (а.с.98) та оборотно-сальдовою відомістю по заробітній платі ОСОБА_1

При цьому суд критично оцінює пояснення представника відповідача про те, що в день звільнення позивач не працювала і до цього часу вимогу про виплату заробітку ЗАТ «Полтавський гофрокартонний завод» не пред'являла.

Як встановлено судом і визнавалося сторонами в засіданні, трудову книжку позивач одержала у відповідача в день звільнення - 17 лютого 2009 року. З наказом про звільнення вона також ознайомлена в день його винесення - також 17 лютого 2009 року.

Як вбачається з відмітки в наказі, в день звільнення позивач також приходила в бухгалтерію відповідача (а.с.20).

Тому, хоча згідно табеля обліку робочого часу за лютий 2009 року по ЗАТ «Полтавський гофрокартонний завод» 17 лютого 2009 року у ОСОБА_1 був вихідний, вона на підприємство з'явилась та здійснювала необхідні дії для остаточного розрахунку з відповідачем: ознайомилась з наказом, отримала трудову книжку, підписувала обхідний листок, для чого з'явилася в бухгалтерію.

Пояснення представника відповідача про те, що позивач до підприємства з заявою про видачу їй заробітної плати не зверталась, а тому видати їй зарплату не було можливості, суперечать чинному законодавству. Пропрацювавши на ЗАТ «Полтавський гофрокартонний завод» у листопаді-грудні 2008 року та у січні-лютому 2009 року позивач набула право на одержання заробітної плати за відпрацьований період, а у відповідача виник обов'язок заробітну плату працівнику виплатити. Виконання цього обов'язку роботодавця закон не ставить в залежність від звернення працівника з письмовою заявою про виплату коштів.

Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач навмисно не отримувала розрахункові кошти, щоб одержати більшу суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Але в той же час відповідачем на адресу позивача не було направлено жодного листа з вимогою отримати кошти, нарахований позивачу заробіток не був депонований.

Пояснення представник відповідача про те, що позивач не зверталась до відповідача після звільнення з вимогою про виплату заробітку, а відповідач був готовий їй виплатити належні кошти, спростовується довідкою від 01 червня 2009 року №98 про наявність заборгованості перед ОСОБА_1 (а.с.7). Замість видачі довідки про розмір заборгованості відповідач ще 01 червня 2009 року міг виплатити позивачу розрахункові кошти.

Також суд бере до уваги, що відповідачем позивачу нараховувались кошти компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням термінів їх виплати. Таким чином відповідач визнав наявність прострочення виплати заробітку позивачу.

Оскільки з позивачем повного розрахунку відповідачем проведено не було, періодом затримки розрахунку при звільненні є період з 17 лютого 2008 року (день звільнення) по 25 червня 2010 року, тобто, 1 рік 4 місяці 9 робочих днів.

При вирішенні питання про розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку суд бере до уваги довідку, надану відповідачем, та обраховує середній заробіток відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 за наступним розрахунком:

нарахована заробітна плата за останні два повні місяці роботи:

937,25 грн. (листопад 2008 року)+764,15 грн. (грудень 2008 року)=1701,40 грн.;

середньомісячна заробітна плата складає 850 грн. 79 коп.;

середньомісячна кількість робочих днів - 19,5 дн. = (20 р.д. у листопаді + 19 р.д. у грудні)/2 міс.;

середньоденна заробітна плата - 43 грн. 63 коп. = (850,79 грн. сер.зарпл./19,5 дн. середньоміс. кільк. р.дн.).

За весь період затримки розрахунку при звільненні сума середнього заробітку становить 14005 грн. 31 коп.

Але, враховуючи, що сума заборгованої перед позивачем зарплати є значно меншою, позивач вважає достатньою для відновлення її права суму у розмірі 3666 грн. 50 коп., суд, керуючись ст.117 КЗпП України приходить до висновку про необхідність зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача до 3666 грн. 50 коп.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума 5716 грн. 55 коп., з яких заборгованість по заробітній платі за період з 01 листопада 2008 року по 17 лютого 2009 року з врахуванням компенсації за невикористану відпустку - 2050 грн. 05 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку - 3666 грн. 50 коп.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Оскільки відповідачем порушені строки виплати заробітної плати позивача за період з 01 листопада 2008 року по день звільнення, відповідач має нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходу в порядку, встановленому Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають до стягнення державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справ.

Керуючись ст. ст. 209, 213- 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Полтавський гофрокартонний завод» (36007, м.Полтава, вул.Заводська, 3, код ЄДРПОУ 31966822) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 листопада 2008 року по 17 лютого 2009 року з врахуванням компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2050 грн. 05 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 3666 грн. 50 коп., всього стягнути - 5716 грн. 55 коп.

Зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Полтавський гофрокартонний завод» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати за період з 01 листопада 2008 року по 17 лютого 2009 року та компенсації за невикористану відпустку.

Рішення допустити до негайного виконання в частині стягнення заробітної плати в сумі 847 грн. 54 коп., решту суми - 4869 грн. 01 коп. стягнути після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Полтавський гофрокартонний завод» на користь держави державне мито у розмірі 65 грн. 67 коп.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Полтавський гофрокартонний завод» на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області 120 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ Київським районним судом м.Полтави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня проголошення рішення та подачі апеляції у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий О.А.Самсонова

25.06.2010