Рішення

від 13.10.2015 по справі 910/19501/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа № 910/19501/15

За позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

до Приватного підприємства «МІКЛ»

про стягнення 12 673, 83 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Козак І.М. за довіреністю № 3 від 17.03.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «МІКЛ» (далі - відповідач) про стягнення 12 673, 83 грн., а саме: 11 567, 00 грн. основного боргу, 1 055, 00 грн. пені, 51, 80 грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 21.12.2012 р. між сторонами було укладено Договір про надання в експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2012-12/223. Відповідно до тверджень позивача відповідач, неналежним чином здійснював оплату наданих за Договором послуг, у зв'язку з чим у нього виник борг перед позивачем. Враховуючи те, що відповідач в добровільному порядку вказаний борг не сплатив, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/19501/15, розгляд справи призначено на 08.09.2015 р.

У судовому засіданні 08.09.2015 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 29.09.2015 р.

29.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та письмові пояснення щодо взаємовідносин сторін за Договором.

У судовому засіданні 29.09.2015 р. представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/19501/15 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2015 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 13.10.2015 р.

Представник відповідача в судове засідання 13.10.2015 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 13.10.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2012 р. між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (Сторона-1) та Приватним підприємством «Мікл» (Сторона-2) було укладено Договір № ДНП-2012-12/223 про надання в експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Сторона-1 надає Стороні-2 право на організацію та експлуатацію 45 фіксованих місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які здійснюють перевезення інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Святошинський р-н, проспект Корольова, 1, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Згідно з п. 3.1. Договору, вартість послуг Сторони-1 Стороні-2 становить 6, 50 грн. за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу.

Загальна сума щомісячних платежів Сторони-2 Стороні-1 по Договору визначена в Графіку платежів (Додаток № 2) ( п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору було визначено, що розрахунок за цим Договором здійснюється шляхом оплати Стороною-2 у розмірі 100 % щомісячного платежу не пізніше 15 числа поточного місяця відповідно до Графіку платежів.

Згідно з п. 3.4. Договору його сторони передбачили, що Сторона-1 зобов'язана не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, підготувати в двох примірниках Акт здачі наданих послуг. Сторона-2 зобов'язана не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, отримати Акт здачі наданих послуг, протягом двох робочих днів з дня отримання Акту здачі наданих послуг підписати його та повернути Стороні-1 один примірник Акту.

Відповідно до п. 3.5. Договору, якщо в установлений строк Сторона-1 не одержить підписаний Акт здачі наданих послуг або мотивовану відмову від його підписання, послуги вважаються прийнятими без зауважень.

Пунктом 4.5. Договору сторони визначили, що за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п. 3.1. цього Договору, Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Відповідно до п. 6.1. Договору він вважається укладеним і набирає чинності 01.01.2013 р. й діє до 31.12.2013 р.

В подальшому сторони уклали до Договору додаткові угоди № 1 від 30.12.2013 р., № 2 від 28.02.2014 р., № 3 від 15.07.2014 р., № 3 від 31.12.2014 р., якими зокрема змінювали розмір плати за послуги позивача та продовжили строк дії Договору до 31.12.2017 р.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що він на виконання умов Договору надавав відповідачу фіксовані місця для паркування автотранспортних засобів, проте останній в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив у повному обсязі оплати за квітень та травень 2015 року за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № КП-0009306 від 30.04.2015 р. на суму 8 775, 00 грн. та № КП-0011904 від 31.05.2015 р. на суму 9 067, 50 грн., внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем в розмірі 11 567, 50 грн.

Вказані акти не були підписані відповідачем, проте й мотивованої відмови від їх підписання відповідачем надано не було, з огляду на що відповідні послуги в розумінні п. п. 3.4., 3.5. Договору слід вважати прийнятими.

Враховуючи те, що відповідач в добровільному порядку не погашає борг перед позивачем, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Відповідач під час провадження у справі проти заявлених позовних вимог не заперечив.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до п. 3.3. Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 31.12.2014 р. було визначено, що розрахунок за цим Договором здійснюється шляхом оплати Стороною-2 у розмірі 100 % щомісячного платежу не пізніше 25 числа поточного місяця відповідно до Графіку платежів.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у позивача наявні правові підстави для вимог про стягнення з відповідача спірної суми основного боргу, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині мають бути задоволені.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені та 3 % річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Поняттю «пеня» дано визначення ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Пунктом 4.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 31.12.2014 р. сторони визначили, що за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п. 3.1. цього Договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Позивачем була нарахована пеня в сумі 1 055, 03 грн., розрахунок якої є невірним та заниженим, однак в силу відсутності клопотання про вихід за межі позовних вимог вони в цій частині задовольняються в редакції позивача.

Також, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем було нараховано 3 % річних в сумі 51, 80 грн., розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «МІКЛ» (02222, місто Київ, вулиця Бальзака, будинок 49А; код ЄДРПОУ 24373421) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6; код ЄДРПОУ 35210739) 11 567 (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 00 коп. основного боргу, 1 055 (одну тисячу п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. пені, 51 (п'ятдесят одну) грн. 80 коп. 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.10.2015 р.

Суддя В.С. Ломака