Рішення

від 20.10.2015 по справі 918/1083/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 жовтня 2015 р. Справа № 918/1083/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Спільного підприємства "Мехагробуд"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекобуд - Сервіс"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галспецбуд Плюс"

про стягнення заборгованості в сумі 29 044 грн. 41 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 5 серпня 2015 року № б/н;

ОСОБА_2 за довіреністю від 23 вересня 2015 року № б/н;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Спільне підприємство "Мехагробуд" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекобуд - Сервіс" та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галспецбуд Плюс", в якій просить суд стягнути заборгованість в сумі 29 044 грн. 41 коп.

Ухвалою суду від 14 вересня 2015 року порушено провадження по справі № 918/1083/15, розгляд якої призначено на 29 вересня 2015 року.

Ухвалою суду від 23 вересня 2015 року виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 14 вересня 2015 року та призначено розгляд справи на 6 жовтня 2015 року.

28 вересня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання в додатках до якого долучив до матеріалів справи документи, які витребовувалися ухвалою суду від 14 вересня 2015 року.

Ухвалою суду від 6 жовтня 2015 року розгляд справи відкладено на 20 жовтня 2015 року.

20 жовтня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав пояснення до позовної заяви.

Уповноважені представники позивача у судовому засіданні 20 жовтня 2015 року підтримали позов в повному обсязі, наполягали на його задоволенні з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач 1 не забезпечив явку уповноважених представників у судове засідання 20 жовтня 2015 року хоча про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах даної справи.

Відповідач 2 не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання 20 жовтня 2015 року, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав, щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 14 вересня 2015 року та відкладення розгляду даної справи від 6 жовтня 2015 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: місто Київ, вулиця Перемоги, 67. Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну його зберігання. В матеріалах даної справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від , з якого вбачається, що адреса з позовної заяви та витягу є тотожними.

Отже, за змістом вищезазначеної норми, відповідач 2 завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Аналогічна правова позиція міститься в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

6 березня 2013 року між ТОВ "Галспецбуд Плюс" (надалі - Замовник) та СП "Мехагробуд" (надалі - Підрядник) був укладений договір про надання послуг машинами і механізмами (надалі - договір, а.с. 12), за умовами якого, на основі заявки Замовника в установленій формі Підрядник виділяє на послуги у розпорядження Замовника механізм для виконання будівельних та навантажувально розвантажувальних робіт (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 3.1. цього договору вартість робіт вираховується за фактично відпрацьованою кількістю машино - годин згідно змінних рапортів по планово - розрахункових цінах, виходячи з ринкових умов і в залежності від зміни ціноутворюючих, планово - розрахункові ціни можуть змінюватись.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що замовник здійснює розрахунок за надані Підрядником послуги у безготівковій формі на підставі пред'явлених розрахунків і актів виконаних робіт протягом 10 днів з моменту їх отримання.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договору від 6 березня 2013 року № 33, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

З огляду на вищезазначений договір, після завершення виконання робіт Замовником та Підрядником було підписано Акт приймання виконаних робіт від 17 липня 2013 року № 10 та Акт приймання виконаних робіт від 17 червня 2013 року № 11. Факт отримання наданих послуг Підрядником Замовнику підтверджено даними актами виконаних робіт.

Судом встановлено, що згідно Акту приймання виконаних робіт від 17 червня 2013 року № 11 Підрядником було надано Замовнику послуги крана КС - 3577, кількість відпрацьованих мотогодин складає 2,5 мотогодини. Вартість послуг за одну мотогодину складає 159, грн. 50 коп., без ПДВ. Сума виконаних робіт з урахуванням ПДВ складає 478 грн. 50 коп.

Окрім того, згідно Акту приймання виконаних робіт від 17 липня 2013 року № 10 Підрядником було надано Замовнику послуги автокрана КС - 5473, кількість відпрацьованих мотогодин складає 48 мотогодин. Вартість послуг за одну мотогодину виконаних робіт становить 258 грн. 34 коп. без ПДВ. Сума виконаних робіт з урахуванням ПДВ складає 14 880 грн. 38 коп.

Вищезазначені акти були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками Підприємства та Товариства (13 - 14).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 6 березня 2013 року також свідчить відсутність з боку відповідача 2 претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даної угоди.

У пункті 3.3 вищезазначеного договору сторони погодили, що Замовник здійснює розрахунок за надані Підрядником послуги у безготівковій формі на підставі пред'явлених розрахунків і актів виконаних робіт протягом 10 днів з моменту їх отримання.

Проте всупереч умовам договору відповідач 2 взятий на себе обов'язок по оплаті вартості послуг не виконав, хоча підписав Акти приймання виконаних робіт підписав, як те передбачає пункт 3.3. договору.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором від 6 березня 2013 року, яка складає 15 258 грн. 88 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Спільного підприємства "Мехагробуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галспецбуд Плюс" про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України Підприємство просило суд стягнути з відповідача 2 три проценти річних в сумі 959 грн. 36 коп., з яких 958 грн. 29 коп. нараховані з 28 липня 2013 року по 25 серпня 2013 року на суму основного боргу в розмірі 14 880 грн. 38 коп., та 31 грн. 07 коп. нараховані з 28 червня 2013 року по 25 серпня 2014 року на суму боргу в розмірі 478 грн. 50 коп.

Також позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 11 712 грн. 68 коп., з яких 11 347 грн. 78 коп. нараховані з 28 липня 2013 року по 30 червня 2015 року на суму основного боргу в розмірі 14 880 грн. 38 коп., та 364 грн. 90 коп. нараховані з 28 червня 2013 року по 30 червня 2015 року на суму боргу в розмірі 478 грн. 50 коп.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галспецбуд Плюс" вказаних сум підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 своїх зобов'язань за спірним договором Підприємством просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галспецбуд Плюс" 1 013 грн. 49 коп. пені, з яких 91 грн. 32 коп. - пеня, нарахована за період з 28 липня 2013 року по 12 серпня 2013 року на суму основного боргу в розмірі 14 880 грн. 38 коп., 890 грн. 38 коп. - пеня, нарахована за період з 13 серпня 2013 року по 27 січня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 14 880 грн. 38 коп., 8 грн. 44 коп. - пеня, нарахована за період з 28 червня 2013 року по 12 серпня 2013 року на суму основного боргу в розмірі 478 грн. 50 коп., 23 грн. 35 коп. - пеня, нарахована за період з 13 серпня 2013 року по 27 грудня 2013 року на суму основного боргу в розмірі 478 грн. 50 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.1. спірного договору передбачено, що за прострочення оплати, наданих за цим договором, Заявник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України від суми, належної до оплати за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, у зв'язку з чим дана позовна вимога також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекобуд - Сервіс" заборгованості в сумі 100 грн. 00 коп., судом враховується, що з метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Галспецбуд Плюс" за договором про надання послуг машинами і механізмами від 6 березня 2013 року № 33, між Спільним підприємством "Мехагробуд" (надалі - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноекобуд - Сервіс" (надалі Поручитель) укладено договір поруки б/н від 3 серпня 2015 року (надалі договір поруки, а.с. 17).

За умовами зазначеного договору поруки Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю "Галспецбуд Плюс", щодо оплати наданих Кредитором для Боржника послуг за Договором № 33 про надання послуг машинами і механізмами, що був укладений 6 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галспецбуд Плюс" (Замовник) та Спільним підприємством "Мехагробуд" (Підрядник), факт виконання яких підтверджується Актом № 11 приймання виконаних робіт від 17 червня 2013 року та Актом № 10 приймання виконаних робіт від 17 липня 2013 року (пункт 1.1. договору поруки).

Пунктом 2.2. договору поруки встановлено, що у випадку порушення Боржником обов'язку за основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником своїх зобов'язань за основним договором на суму 100 грн. 00 коп.

Згідно пункту 2.1 договору поруки Поручитель зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора протягом п'яти календарних днів шляхом сплати коштів у межах суми, встановленої пунктом 1.2. даного договору.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1.2 договору поруки обсяг відповідальності Поручителя в разі не виконання Боржником взятих на себе зобов'язань - 100 грн. 00 коп.

Частиною 4 статті 559 ЦК України унормовано, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Пунктом 3.1 договору поруки встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання зобов'язань по основному договору Боржником чи Поручителями (або одним із Поручителів). Строк дії поруки становить 2 (два) роки з моменту укладання даного договору (пункт 3.2. договору поруки).

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно визначено двох відповідачів у справі та заявлено вимогу про солідарне стягнення заборгованості.

Оскільки відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Галспецбуд Плюс" не виконав своїх зобов'язань в забезпечення яких укладався договір поруки, враховуючи те, що поручителем не виконано зобов'язання забезпеченого порукою у добровільному порядку, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 100 грн. 00 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що даний спір виник внаслідок неправомірних дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Галспецбуд Плюс", суд на підставі частини 2 статті 49 ГПК України дійшов висновку щодо покладення на дану особу витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218 грн. 00 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галспецбуд Плюс" (03062, м. Київ, вул. проспект Перемоги 67, ідентифікаційний код: 35567529) на користь Спільного підприємства "Мехагробуд" (33001, м. Рівне, вул. Нижньодворецька, 31, ідентифікаційний код: 23302092) 15 258 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 88 коп. основного боргу, 1 013 (одна тисяча тринадцять) грн. 49 коп. пені, 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 36 коп. 3 % річних, 11 712 (одинадцять тисяч сімсот дванадцять) грн. 68 коп. інфляційних втрат, а також 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового зору.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекобуд - Сервіс" (33027, м. Рівне, вулиця Академіка ОСОБА_3, будинок 1 А, ідентифікаційний код: 39239699) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Галспецбуд Плюс" (03062, м. Київ, вул. проспект Перемоги 67, ідентифікаційний код: 35567529) на користь Спільного підприємства "Мехагробуд" (33001, м. Рівне, вул. Нижньодворецька, 31, ідентифікаційний код: 23302092) 100 (сто) грн. 00 коп. заборгованості.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "21" жовтня 2015 року

Суддя Торчинюк В.Г.