Рішення

від 19.10.2015 по справі 914/2939/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015р. Справа№ 914/2939/15

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкрбудпостачанняВ» , м.Суми,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства В«Червоноградський завод залізобетонних виробівВ» , м.Червоноград Львівської області,

про стягнення 126' 079,84 грн.

Суддя Яворський Б.І.

Секретар Кубара А.М.

Представники:

від позивача : ОСОБА_1,

від відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3

За клопотанням представників відповідача судове засідання відбувалося із фіксування технічним засобом.

На розгляд господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкрбудпостачанняВ» подано позов до Публічного акціонерного товариства В«Червоноградський завод залізобетонних виробівВ» про стягнення 119' 669,52 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2015р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 15.09.2015р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. У судовому засіданні 13.10.2015 р. оголошувалася перерва до 19.10.2015 р.

05.10.2015 р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить позивач стягнути з відповідача 94' 660,97 грн. заборгованості з урахуванням 28' 153,47 грн. інфляційного збільшення, 29' 606,50 грн. пені та 1' 809,37 грн. - 3% річних.

Щодо даної заяви суд зазначає наступне. Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Суд враховує положення пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

У судове засідання 19.10.2015р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Між сторонами 07.11.2015 р. досягнуто домовленості про продаж та передачу товару (цементу) і хоча письмового договору не було укладено, на виконання своїх зобов'язань позивач поставив відповідачу товар у кількості 71,9 т на загальну суму 66' 507,50 грн., проте відповідач не оплатив вартість отриманого товару. Крім того, відповідачу нараховано 29' 606,50 грн. пені, 1' 809,37 грн. 3% річних та 28' 153,47 грн. інфляційних втрат.

19.10.2015 р. представниками відповідача через канцелярію суду було подано такі клопотання:

· Заперечення проти позову, у якому відповідач підтвердив, що товар (цемент) був поставлений позивачем без укладення договору на основі усних домовленостей; зазначив, що посилання позивача на укладення між сторонами спору договору поставки не відповідає дійсності, адже він (договір) стосується господарських операцій між сторонами у 2015 р., тоді як спірна поставка товару відбулася у 2014 р.; на думку відповідача, у справі відсутні докази погодження сторонами строку оплати отриманого товару, тому за змістом ч.2 ст.530 ЦК України, така оплата повинна бути здійснена протягом 7-денного строку від дня пред'явлення вимоги; претензія позивача від 20.07.2015 р. була надіслана відповідачу 21.07.2015 р. та отримана останнім 28.07.2015 р., тому, як стверджує відповідач, оплата товару повинна були здійснена до 30.08.2015 р.; заперечив також і щодо нарахування штрафних санкцій.

· Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу;

· Клопотання про витребування доказів;

· Запит на отримання інформації про витребування у позивача копії договору №07 від 07.11.2015 р. та забезпечити для ознайомлення та огляду судом і відповідачем у судовому засіданні зазначеного документу;

· Запит на отримання інформації про витребування у позивача витягу з Книги обліку вхідного та вихідного листування, доказів відправлення підписаного позивачем примірника спірного договору №07, а також забезпечити для ознайомлення та огляду судом і відповідачем у судовому засіданні зазначених документів.

Проте у судовому засіданні 19.10.2015 р. представниками відповідача було підтримано лише заперечення проти позову та клопотання про здійснення фіксування судового процесу технічними засобами. Оскільки позивач у судовому засіданні визнав, що на момент поставки 07.11.2014 р. письмового договору не було підписано, представники відповідача зазначили, що клопотання про витребування доказів розглядати не потрібно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

07.11.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю В«УкрбудпостачанняВ» (продавець, позивач у справі) та Публічне акціонерне товариство В«Червоноградський завод залізобетонних виробівВ» (покупець, відповідач у справі) домовилися про поставку цементу у листопаді 2014 р., фактично уклавши таким чином договір поставки.

У матеріалах містяться рахунок на оплату товару (портландцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400) №297 від 08.11.2014 р. на загальну суму 66' 507,50 грн., залізнична накладна від 08.11.2015 р. №45/466904, а також видаткова накладна від 17.11.2014 р. №473 на 71,9 т портлатцементу на суму 66' 507,50 грн., скріплена підписами та печатками обидвох сторін. Зазначені документи підтверджують отримання відповідачем товару у кількості 71,9 тон вартість 66' 507,50 грн., у т.ч. ПДВ - 11' 084,58 грн. Не заперечували факт поставки і представники відповідача у судовому засіданні.

Листом №20.07.1 від 20.07.2015 р. позивач звернувся до відповідача з претензією оплатити вартість отриманого товару, а також штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання.

Як підтверджується копією фіскального поштового чеку, зазначена претензія надіслана позивачем відповідачу 21.07.2015 р. та отримана останнім 28.07.2015 р., що підтверджується роздруківкою з відстеження поштового відправлення на сайті «Укрпошти» - штрих кодовий ідентифікатор: 4003006022166.

У матеріалах справи знаходиться також копія договору поставки цементу №07.11.01/14 від 07.11.2014 р., однак сторонами у судовому засіданні підтверджено, що цей договір на момент здійснення поставки не був підписаний.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки, укладеного у спрощений спосіб.

Відповідач визнає існування обов'язку щодо оплати отриманого товару, але не погоджується з визначеною позивачем датою настання такого обов'язку.

З даного приводу суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У інформаційному листі ВГСУ від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зокрема, зазначено таке: відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Таким чином позивач не повинен був попередньо надсилати відповідачу вимогу про оплату товару в порядку ст. 530 ЦК України, оскільки зобов'язання провести розрахунок у відповідача виникло на підставі ст. 692 ЦК України з моменту передачі йому товару.

Позивач поставив відповідачу товар (цемент), проте відповідач не оплатив його вартості, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 66' 507,50 грн. основного боргу є правомірною.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 28' 153,47 грн. інфляційних втрат та 1' 809,37 грн. 3% річних. Суд, здійснивши перерахунок даних сум, зазначає, що до стягнення з відповідача підлягає 28' 153,47 грн. інфляційних втрат та 1' 803,90 грн. 3% річних.

Щодо заявленої до стягнення суми пені, то такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір передбачений ст. 549 ЦК України, статтями 231,232 ГК України, ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У п.2.1 постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14 Пленум Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як встановлено судом та підтверджується сторонами, на момент поставки письмового договору між сторонами не було укладено, тому у позовній вимозі про стягнення пені позивачу слід відмовити повністю через відсутність права на її нарахування.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У силу вимог ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» ( 80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Львівська,36, код ЄДРПОУ 22405526 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудпостачання» ( 40035, м.Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд.5, офіс 316, код ЄДРПОУ 38523065 ) 66' 507,50 грн. основної заборгованості, 28' 153,47 грн. інфляційних втрат, 1' 803,90 грн. три відсотки річних та 1' 446,97 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 19.10.2015р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 22.10.2015 р.

Суддя Яворський Б.І.