Постанова

від 21.10.2015 по справі 910/13368/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа№ 910/13368/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Зеленіна В.О.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: Мантуло О.О. - директор;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеро"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015

у справі №910/13368/15 (суддя П.І. Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Манкор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеро"

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 52059,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Манкор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеро" про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 52059,07 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі №910/13368/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Манкор" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Манкор" 42273,60грн боргу, 5918,30грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 180,68грн три проценти річних з простроченої суми, 3613,52грн пені, 1824,44грн витрат по оплаті судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеро", звернулось до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі №910/13368/15 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Манкор" у задоволені позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеро" в повному обсязі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеро" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Чорної Л.В. та Кропивної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 колегією суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів КропивноїЛ.В. та Чорної Л.В. прийнято вказану апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 21.10.2015.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про застосування заходів забезпечення позову та відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного Господарського суду від 21.10.2015 у зв'язку з перебуванням судді КропивноїЛ.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Зеленіна В.О., Чорної Л.В.

У судове засідання 21.10.2015 з'явився директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Манкор". Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про застосування заходів забезпечення позову та відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову дійшла висновку про його відхилення, оскільки воно не мотивоване, без посилання на конкретні обставини та докази, які підтверджують можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів до забезпечення позову, та ґрунтується лише на припущеннях.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники відповідача не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

02.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манкор" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеро" (далі - відповідач) було укладено договір поставки №2-2, згідно з умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу одиницю товару - FD-610 аналізатор вологості KETT (70g/0,05g) платформа 95 вартістю 42273,60грн, а останній - прийняти та оплатити його вартість протягом 60 календарних днів від дати його поставки.

Відповідно до умов п. 4.3 договору датою поставки товару є дата підписання покупцем видаткової накладної про приймання товару.

Строк дії договору відповідно до умов п. 10.7 договору встановлений з моменту його підписання і скріплення печатками сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представника позивача, наявною у матеріалах справи копією зазначеного договору.

Загалом, як передбачено специфікацією та відповідно до умов Договору (п. 2.1), сторони домовились, що вартість товару становить 42273грн 60коп, у тому числі ПДВ 7045грн 60коп.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється протягом 10 банківських днів від дати підписання Специфікації до даного Договору.

Позивачем на виконання умов Договору 02.02.2015 було здійснено поставку товару у кількості та належній якості, що складає предмет Договору, про що ним була видана видаткова накладна №199 на поставку товарів згідно Договору поставки від 02.02.2015 за №2-2 - FD-610 Аналізатор вологості КЕТТ (70g/0.05g) платформа 95 в кількості 1 (однієї) шт. на загальну вартість 42273грн 60коп, у тому числі ПДВ 7045грн 60коп, яка була підписана уповноваженою особою відповідача, ОСОБА_4, який діяв на момент підписання на підставі Довіреності від 02 лютого 2015 року за № б/н.

Згідно п. 4.3 Договору, датою поставки Товару є дата підписання Покупцем видаткової накладної про приймання Товару.

Таким чином, на підставі видаткової накладної № 199 від 02.02.2015, позивач передав у розпорядження відповідача, а відповідач отримав у власність товар - FD-610 Аналізатор вологості КЕТТ (70g/0.05g) платформа 95 в кількості 1 (однієї) шт. на загальну вартість 42273грн 60коп, у тому числі ПДВ 7045грн 60коп, виконавши вимоги п. 4.1, 4.3 Договору поставки.

В свою чергу, відповідач згідно п. 3.1 Договору зобов'язаний здійснити оплату за поставлений Товар в повному обсязі протягом 60 календарних днів від дати його поставки. Тобто, ураховуючи, що поставка здійснена 02.02.2015, крайньою датою сплати є 02.02.2015.

Відповідно до п. 3.3 Договору, зобов'язання Покупця по оплаті вважаються виконаними з дати списання коштів з розрахункового рахунку Покупця та перерахування їх обслуговуючому банку Постачальника для зарахування на розрахунковий рахунок Постачальника.

Станом на день подачі позову (20.05.2015) кошти на розрахунковий рахунок позивача не надходили, що свідчить про те, що відповідач не виконав належним чином умови договору поставки в частині здійснення оплати вартості поставленого Товару, в порядку та на умовах передбачених п. п. 2.1, 3.1, 3.2 Договору поставки та Специфікації, не сплативши грошову суму коштів у розмірі 42273грн 60коп, що потягло за собою не виконання грошового зобов'язання відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно зі статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 статті 692 ГК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Позивач з дотриманням вимог законодавства з метою безпосереднього врегулювання спору, неодноразово, а саме 06.04.2015 та 12.05.2015 звертався до Відповідача у письмовій формі з претензією про необхідність оплати за відвантажений товар згідно договору поставки № 2-2 від 02.02.2015 у сумі 42273грн 60коп.

Отже, Позивачем вжито всіх заходів необхідних для належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтями 32, 33 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги про стягнення трьох процентів річних з простроченої суми та пені підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач провів розрахунок вказаних сум без урахування умов п. 3.1 договору, оскільки прострочення відповідача з оплати товару виникло через 60 календарних днів від дати його поставки, а саме з 04.04.2015, а не 03.04.2015, з чого виходив позивач у своєму розрахунку.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі №910/13368/15.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеро" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі №910/13368/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі №910/13368/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13368/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді В.О. Зеленін

Л.В. Чорна