Постанова

від 22.10.2015 по справі 915/924/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2015 р.Справа № 915/924/15 Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Мирошниченко М. А. (головуючий), Воронюка О.Л. та Лашина В.В.,

(склад судової колегії сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями)

при секретарях судового засідання - Кияшко Р.О. і Станкової І.М.

за участю представників:

Заступника прокурора Миколаївської області - прокурор Григорян Є.Р.

Миколаївської міської ради - не з'явився,

ТОВ „Ремінвестбуд"-Єфіменко О.С., Калаянова І.В.,Клаянова В.І.( на підставі доручень),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремінвестбуд" на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.07.2015 р. по справі № 915/924/15 за позовом Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремінвестбуд" про визнання незаконними та скасування пунктів рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

02.06.2015 р. Заступник прокурора Миколаївської області (далі прокурор) в інтересах держави звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради (далі МР) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремінвестбуд" (далі ТОВ «Ремінвестбуд») про:

- визнання незаконним та скасування пункту 6 підпункту 6.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 05.07.2012 року № 18/44, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди), що посвідчує право користування земельною ділянкою та надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремінвестбуд" в оренду земельну ділянку загальною площею 68 519 кв.м. для будівництва перевантажувального термінала між Спеціалізованим морським портом "Октябрськ" та межею міста Миколаєва;

- визнання недійсним на майбутнє укладеного 12.09.2012 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремінвестбуд" договору № 8993 про надання в оренду Товариству земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:004:0107, зареєстрованого 26.09.2012 року у Державному реєстрі земель під № 481010004001262.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначив, що прокуратурою області виявлені порушення вимог законодавства при прийнятті Миколаївською міською радою рішень із земельних питань.

Встановлено, що пунктом 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 05.07.2012 року № 18/44 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди), що посвідчує право користування земельною ділянкою ТОВ "Ремінвестбуд" загальною площею 68 519 кв.м. В подальшому пунктом 4 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради від 21.08.2012 року № 19/43 до вищевказаного пункту рішення внесено зміни.

На підставі вказаних рішень 12.09.2012 року між міською радою та ТОВ "Ремінвестбуд" укладено договір оренди землі № 8993.

Вищевказаним рішенням міської ради ТОВ "Ремінвестбуд" фактично передано в користування іншу (новосформовану) земельну ділянку з іншим кадастровим номером, межами, нормативною грошовою оцінкою.

Вказані пункти рішень міської ради прийняті з порушеннями вимог законодавства, у зв'язку з чим підлягають визнанню незаконними та скасуванню з наступних підстав:

- надана в оренду ТОВ "Ремінвестбуд" земельна ділянка є донною поверхнею Бузького лиману, який належить до водних об'єктів загальнодержавного значення, оскільки відноситься до внутрішніх морських вод України (ст. 4, 5 ВК України, ст. 84 ЗК України, ст. 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", п. 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 431 від 29.03.2002 року).

Таким чином, передбачена до відведення земельна ділянка належить до земель державної власності, розпорядження якою здійснюють виключно органи державної виконавчої влади (ст. 12, 80, 122 ЗК України);

Також із технічної документації із землеустрою щодо складання документа (договору оренди) та визначеного у спірних рішеннях цільового призначення ділянки вбачається, що ТОВ "Ремінвестбуд" буде використовуватися саме водний об'єкт (водне дзеркало) для створення інфраструктури порту, а не його донна поверхня (ст. 6, 10, 14 ВК України, ст. 59, 85 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про морські порти України"). Внутрішні морські води не можуть надаватись в оренду юридичним особам для розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури.

Таким чином, міська рада перевищила надані їй повноваження, оскільки фактично розпорядилась землями державної власності та внутрішніми морськими водами держави для створення Товариством портової інфраструктури, що належить до виключної компетенції органів державної виконавчої влади (ст. 14 ВК України, ст. 84, 122 ЗК України).

Надана ТОВ "Ремінвестбуд" земельна ділянка є дном лиману, її межі повністю не збігаються з будь-якими штучними спорудами або природними берегами, з огляду на що неможливо встановити її межі в натурі та закріпити межовими знаками встановленого зразка. Тобто, вищевказана земельна ділянка взагалі не може бути об'єктом земельних правовідносин (ст. 79 ЗК України, ст. 50 Закону України "Про землеустрій", Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджена наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376).

Всупереч вимог законодавства проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Ремінвестбуд" земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:004:0107 не розроблявся, спеціально уповноваженими органами влади та контролю не погоджувався, та відповідно міською радою не затверджувався, а рішення про її надання прийнято на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право на земельну ділянку (ст. 123 ЗК України, ст. 50 Закону України "Про землеустрій", п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677).

Враховуючи те, що на підставі незаконного рішення між міською радою та ТОВ "Ремінвестбуд" укладено договір оренди землі, то відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. ст. 20, 207 ГК України, ст. 152 ЗК України, останній підлягає визнанню недійсним. (а.с. 3-11)

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.06.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. (а.с. 1)

23.06.2015 р. Міська рада до суду першої інстанції подала відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї позиції міська рада послалась на приписи ст. 18, 79 ЗК України, ст. 3, 4, 14, 58, 85 ВК України та вважає твердження прокуратури стосовно того, що вкрита водою земельна ділянка не може бути об'єктом земельних правовідносин є помилковим.

Стосовно посилань прокурора на неможливість встановлення меж спірної ділянки в натурі, як на доказ того, що вона не має ознак земельної ділянки, міська рада зазначила, що прокуратура долучила до позовної заяви копію акту приймання-передачі межових знаків на зберігання від 15.05.2012 року, з якого вбачається, що межі земельної ділянки площею 68519 кв. м. в натурі (на місцевості) проходять по існуючим контурам території водної акваторії та закріплені поворотними точками у кількості 8 штук. Поворотні точки та межові знаки пред'явлені ТОВ "Ремінвестбуд". Вказане спростовує твердження прокуратури про неможливість встановлення меж спірної земельної ділянки (ст. 55 Закону України "Про землеустрій", п. 3.12, п. 3.14 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держкомзему від 18.05.2010 року № 376).

Позивачем не подано доказів того, що в м. Миколаєві розроблені та затверджені проекти розмежування земель державної та комунальної власності. Таким чином, відсутні підстави стверджувати про перевищення Миколаївською міською радою повноважень при розпорядженні спірною земельною ділянкою (ст. 143 Конституції України, ст. 59, 122, п. 12 Перехідних положень ЗК України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 1, 4, розділ 8 Закону України "Про оренду землі", ст. 1, 10 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності").

Земельна ділянка відведена ТОВ "Ремінвестбуд" за рахунок земель, наданих ТОВ "Ремінвестбуд", тобто фактично земельна ділянка не є новосформованою, а відбувається поділ вже раніш наданої земельної ділянки (ст. 123 ЗК України, ст. 56 Закону України "Про землеустрій") (арк. 47-52)

22.07.2015 р. ТОВ "Ремінвестбуд" до місцевого господарського суду надав письмові заперечення в яких зазначило, що проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї позиції ТОВ "Ремінвестбуд" зазначило, що прокурор в позовній заяві зазначає, що в оренду передано земельну ділянку, яка належить до земель державної власності (землі загальнодержавного значення), тобто погоджується з тим, що в оренду передана земельна ділянка. Потім зазначає, що ТОВ "Ремінвестбуд" користується землями водного фонду, тобто внутрішніми морськими водами держави, тобто суперечить сам собі.

ТОВ "Ремінвестбуд" зазначило, що міською радою передано в оренду саме земельну ділянку. В спірному випадку підлягають застосуванню норми Земельного кодексу України (ст. 3 ЗК України).

Посилаючись на приписи ст. 2, 12, 18, 19, 58, п. 12 Перехідних положень ЗК України, ст. 6, 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", п зазначив, що об'єкт оренди (земельна ділянка) належить до комунальної власності, розпорядження якою належить до повноважень Миколаївської міської ради.

Посилаючись на приписи ст. 3, 4, 13, 14 ВК України, ст. 79 ЗК України ТОВ "Ремінвестбуд" вказало, що спір у даній справі стосується земель водного фонду.

Відсутність у земельної ділянки частини дна акваторії Бузького лиману (такою її вважає позивач) меж в натурі (на місцевості), які б збігались з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами, не є перешкодою для виконання робіт із землеустрою, визначення меж такої земельної ділянки на місцевості на підставі відповідної документації із землеустрою і встановлення межових знаків. Пункт 3.8 Інструкції про встановлення меж передбачає випадки, коли встановлення в натурі (на місцевості) межових-знаків не є обов'язковим, зокрема, на водних об'єктах. У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою. Отже , доводи позивача щодо неможливості встановити межі зазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріпити їх межовими знаками встановленого зразка, жодними доказами не підтверджені і носять характер суб'єктивних припущень.

Договір оренди укладений з додержанням усіх вимог законодавства України, підписаний повноважними сторонами з дотриманням усіх вимог законодавства, тобто відсутні підстави для визнання його недійним в порядку ст. 203, 215 ЦК України. (а.с. 74-83)

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.07.2015 р. по справі № 915/924/15 (повний текст складено та підписано суддею Олейняш Е.М. 03.08.2015 р.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасувано пункт 6 підпункту 6.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 05.07.2012 року № 18/44, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди), що посвідчує право користування земельною ділянкою та надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремінвестбуд" в оренду земельну ділянку загальною площею 68 519 кв.м. для будівництва перевантажувального термінала між Спеціалізованим морським портом "Октябрськ" та межею міста Миколаєва.

Визнано недійсним на майбутнє укладений 12.09.2012 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремінвестбуд" договір № 8993 про надання в оренду Товариству земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:004:0107, зареєстрованого 26.09.2012 року у Державному реєстрі земель під № 481010004001262.

Стягнуто з відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв/22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980): - 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремінвестбуд", вул. Водна, 11, м. Миколаїв, 54036 (код ЄДРПОУ 34566393) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980): - 609 грн. (шістсот дев'ять грн. 00 коп.) - судового збору.

Рішення місцевого господарського суду прийнято з посиланням на норми чинного законодавства України, а також з посиланням на те, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, в межах наданих їм повноважень , мають право передавати на умовах оренди земельні ділянки із земель водного фонду, в тому числі прибережних захисних смуг та берегових смуг водних шляхів, для спеціально визначених цілей, передбачених законом.

Станом на 05.07.2012 року (дата прийняття оскаржуваного рішення) землі не були розмежованими, відтак, органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при наданні земельних ділянок у власність та користування керувались приписами п. 12 Перехідних положень ЗК України з урахуванням спеціальних норм. Землі вважаються розмежованими в Україні з 01.01.2013 року (дата втрати чинності Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності"). При цьому, як до розмежування земель в Україні, так і після їх розмежування діяли (діють) спеціальні норми, які забороняли передавати у комунальну власність землі під водними об'єктами загальнодержавного значення. Таким чином, враховуючи, що чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення законодавством було передбачено заборону передачі з державної власності у комунальну власність земель під водними об'єктами загальнодержавного значення, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідачів стосовно того, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, що надає органу місцевого самоврядування право на її розпорядження.

Отже, Миколаївська міська рада перевищила надані їй законом повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою під водним об'єктом загальнодержавного значення, оскільки спірна земельна ділянка належать до земель державної власності, розпорядження якою здійснюють виключно органи державної виконавчої влади. Таким чином, оскаржуване рішення в частині не відповідає визначеній компетенції органу, що видав вказане рішення, що є підставою для його скасування.

Судом встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради відповідачу ТОВ "Ремінвестбуд" передано в оренду земельну ділянку загальною площею 68 519 кв.м, у тому числі: 51 107 кв.м - під водою, 17 412 кв.м - піски, за рахунок земель ТОВ „Ремінвестбуд" (кадастровий номер 4810136600:07:004:0107) для будівництва перевантажувального термінала.

Таким чином, відповідачу ТОВ "Ремінвестбуд" фактично передано в користування іншу (новосформовану) земельну ділянку з іншим кадастровим номером, межами, нормативною грошовою оцінкою тощо.

Твердження відповідачів стосовно того, що в спірному випадку відбувся поділ раніше сформованої земельної ділянки є безпідставним, оскільки ані оскаржуване рішення ради, ані матеріали технічної документації не містять жодної інформації стосовно того, що відбувся саме поділ земельної ділянки. Крім того, при поділі земельних ділянок матеріали технічної документації із землеустрою повинні також містити нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки та згоду власника земельної ділянки на поділ, які в спірному випадку відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правильність тверджень прокуратури про те, що всупереч вказаних вимог законодавства проект землеустрою щодо відведення Товариству земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:004:0107 не розроблявся, спеціально уповноваженими органами влади та контролю не погоджувався, та відповідно Миколаївською міською радою не затверджувався, а рішення про її надання прийнято на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документу (договору оренди), що посвідчує право на земельну ділянку.

Проте, враховуючи встановлення судом перевищення Миколаївською міською радою повноважень при наданні в оренду земельної ділянки під водним об'єктом загальнодержавного значення, суд дійшов висновку, що підставою для скасування рішення Миколаївської міської ради є саме незаконне (за відсутності повноважень) розпорядження земельною ділянкою державної форми власності.

Крім того, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про визнання недійсним договору оренди, оскільки вказаний договір не відповідає вимогам законодавства та укладений на підставі незаконного рішення, прийнятого Миколаївською міською радою за відсутності повноважень. В цій частині позов підлягає задоволенню. (а.с. 138-145)

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ "Ремінвестбуд" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у який просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник послався на приписи норм чинного законодавства України. Крім того, скаржник зазначив, що в матеріалах справи відсутні: проект розмежування земель державної та комунальної власності, рішення Миколаївської міської ради, про розмежування земель державної та комунальної власності в межах м. Миколаєва, розпорядження Миколаївської облдержадміністрації про погодження вказаного рішення, а також докази встановлення меж земельних ділянок державної та комунальної власності в натурі (на місцевості) станом на 2012 рік.

Таким чином, станом на момент прийняття Миколаївською міською радою спірних рішень, не було здійснено розмежування земель державної та комунальної власності в межах м. Миколаєва .

Скаржник зазначив з, що до Переліку водних шляхів, що належать до категорії судноплавних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.1996р. №640 належить, зокрема, Бузько-Дніпровський лиман р. Південний Буг, ширина судноплавної частини якого, на різних ділянках, коливається від 70 до 100 метрів.

При цьому, згідно наявного в матеріалах справи листа Миколаївського обласного управління водних ресурсів від 25.05.2015р. №07/954, найбільша ширина Бузького лиману становить 11 кілометрів.

Таким чином, ширина судноплавної частини Бузького лиману є незначною відносно його загальної ширини.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірна земельна ділянка займає судноплавну частину Бузького лиману. Навпаки, з наявного в матеріалах справи Ситуаційного плану вбачається, що спірна земельна ділянка не входить в межі судноплавної частини Бузького лиману.

Вищевказаним, спростовується висновок суду стосовно перебування спірної земельної ділянки в межах судноплавної частини Бузького лиману.

Безпідставним є також і посилання суду першої інстанції на норми Закону України „Про морські порти", оскільки спірна земельна ділянка була надана для будівництва перевантажувального терміналу, а не морського порту. Отже, даний Закон не поширюється на спірні правовідносини.

Також, спірна земельна ділянка не належить до берегової смути, оскільки, згідно ст. 92 Водного кодексу України та Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997р. №347, берегові смуги водних шляхів встановлюються за межами міських поселень.

Однак, спірна земельна ділянка розташована в межах м. Миколаєва, що унеможливлює її віднесення до берегової смуги водних шляхів.

Оскільки спірна земельна ділянка була передана для будівництва перевантажувального терміналу, то дана земельна ділянка належить, згідно ст. 69 ЗК України, до земель морського транспорту, оскільки на ній будуть збудовані будівлі, призначені для обслуговування флоту.

Отже, спірна земельна ділянка не входить в межі прибережної захисної смуги.

Стосовно відсутності проекту відведення земельної ділянки,то скаржник зазначив, що згідно п. 5 чинного у 2012 році Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010р. №749, у разі поділу, земельній ділянці присвоювався новий кадастровий номер.

Як вбачається із змісту п. 6 рішення Миколаївської міської ради від 05.07.2012р. №18/44, спірна земельна ділянка, площею 68519 кв.м. була надана за рахунок земель, наданих ТОВ „Ремінвестбуд" рішенням Миколаївської міської ради від 06.09.2010р. №48/64.

Водночас, п. 11.4. рішення Миколаївської міської ради від 06.09.2010р. №48/64 ТОВ „Ремінвестбуд" була надана земельна ділянка, площею 150000 кв.м. для будівництва перевантажувального терміналу між спец портом „Октябрьськ" та межею м. Миколаєва.

Вищевказаними доказами підтверджується, що спірна земельна ділянка була сформована шляхом поділу земельної ділянки, яка мала більшу площу та була раніше надана товариству.

За таких обставин, був відсутній обов'язок у розробці проекту землеустрою.

Висновки суду першої інстанції стосовно відсутності нотаріальні посвідченої угоди позбавлені будь-якого правового обґрунтування, оскільки нормами земельного законодавства не передбачено складання даної угоди.

Щодо висновків суду стосовно визнання договору оренди недійсним, то скаржник зазначив, що прокурором позовні вимоги про визнання незаконним та скасування п. 4 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради від 21.08.2012 р. № 19/43 не заявлялись, дане рішення станом на теперішній час є чинним і в силу ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", є обов'язковим для виконання в межах м. Миколаєва.

За таких обставин, враховуючи встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, у суду були відсутні правові підстави для визнання Договору оренди недійсним .

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суд від 28.08.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.10.2015 р. о 10:00 год., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

15.09.2015 р. прокуратура до Одеського апеляційного господарського суду подала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує та просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Міська рада в судове засідання не з'явилась, хоча була повідомлена належним чином про час дату та місце розгляду справи,що підтверджується поштовим повідомленням про вручення їй поштового відправлення, клопотань про відкладення розгляду справи не заявила про причини свого нез'явлення суд не повідомила.

Враховуючи вказані обставини та думку інших учасників процесу суд прийняв рішення про початок розгляду справи за відсутністю Міської ради.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 06.10.2015р.. підтримав апеляційну скаргу і просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове яким в позові відмовити.

Прокурор в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 06.10.2015р.. просив суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 22.10.2015р. об 11.00 для надання Міській раді можливості прийняти участь в розгляді справи та дати пояснення по суті спору, про що учасники процесу були повідомлені належним чином.

06.10.2015р. (після судового засідання) та 22.10.2015р. до суду надійшли клопотання Міської ради про розгляд справи за відсутністю її представника, а також підтримано апеляційну скаргу скаржника.

21.10.2015р. до суду надійшли додаткові письмові пояснення прокурора в яких він додатково обґрунтовував свою позицію.

Представник Міській раді в судове засідання 22.10.2015р. не з'явився і суд прийняв рішення про закінчення розгляду справи за його відсутністю.

В судовому засіданні 22.10.2015р. представник скаржника і прокурор підтримали свою позицію викладену в судовому засіданні 06.10.2015р.

Відповідно до приписів ст.85 ГПК України в судовому засіданні 22.10.2015р. оголошувались вступна та резолютивна частини постанови.

Переглянувши згідно приписів ст.101 ГПК України справу повторно, заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі,відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд встановив, наступне.

Матеріали справи свідчать, що пунктом 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 05.07.2012 року № 18/44 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди), що посвідчує право користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремінвестбуд" загальною площею 68 519 кв.м, у тому числі: 51 107 кв.м - під водою, 17 412 кв.м - піски, за рахунок земель ТОВ „Ремінвестбуд", наданих рішенням Миколаївської міської ради від 06.09.2010 року № 48/64, з віднесенням її до земель іншого призначення для будівництва перевантажувального термінала між Спеціалізованим морським портом "Октябрьск" та межею міста Миколаєва.

Підпунктом 6.1 розділу 1 вищевказаного рішення зазначену земельну ділянку надано в оренду вказаному ТОВ „Ремінвестбуд" на 5 років (а.с. 16, 18-31).

З матеріалів справи вбачається,що в подальшому пунктом 4 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради від 21.08.2012 року № 19/43 доповнено пункт 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 05.07.2012 року № 18/44 підпунктами 6.2, 6.3, 6.4, якими припинено ТОВ „Ремінвестбуд" право користування земельною ділянкою площею 150 000 кв.м. для будівництва перевантажувального терміналу, визнано таким, що втратив чинність підпункт 11.4 пункту 11 розділу 1 рішення міської ради від 06.09.2010 року № 48/64 про надання в оренду ТОВ „Ремінвестбуд" земельної ділянки площею 150 000 кв.м та розірвано з 05.07.2012 року договір оренди землі площею 150 000 кв.м, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 22.12.2010 року за № 041049800136 та у Миколаївській міській раді 22.12.10 року за № 7965 (арк. 17).

На підставі вказаних рішень 12.09.2012 року між Миколаївською міською радою та ТОВ „Ремінвестбуд" укладено договір оренди землі № 8993, відповідно до якого останньому надано в оренду земельну ділянку загальною площею 68519 кв.м (кадастровий номер 4810136600:07:004:0107) ,у т.ч.51107 кв.м.- під водою, 17412 кв.м.- піски, для будівництва перевантажувального термінала між Спеціалізованим морським портом "Октябрьск" та межею міста Миколаєва.

Зазначений договір 26.09.2012 року зареєстровано у Державному реєстрі земель під № 481010004001262 (а.с.. 32-38).

З викладено вбачається,що частина земельної ділянки, а саме площею 51107 кв.м., яка була надана в оренду згідно вищевказаних рішень та Договору№8993 знаходиться від водою (покрита водами) , а відтак для правильного вирішення цього спору ( обґрунтованості або не обґрунтованості позовних вимог прокурора) суду слід встановити , по - перше, правовий статус (категорію) цієї земельної ділянки, по-друге, належність цієї земельної ділянки до тої чи іншої форми власності, а, по-третє, чи мала права Миколаївська міська рада, в залежності від встановленого, повноваження розпоряджуватись (надавати в оренду) цю земельну ділянку згідно приписів чинного на той час законодавства.

Слід зазначити, що матеріали справи свідчать, що земельна ділянка яка була предметом договору оренди №8993 від 12.09.2012р. розташована (знаходиться) в межах міста Миколаєва і не має статусу прибережних захисних смуг і ці факти не оспорюються та визнається сторонами спору і прокурором.

Згідно ст. 19 ЗК України , в редакції чинній на час прийняття МР вищевказаних рішень та укладання Договору оренди від 12.09.2012р. , землі України за основним цільовим призначенням поділялись на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно 58 вказаного Кодексу , в редакції чинній на час прийняття МР вищевказаних рішень та укладання Договору оренди від 12.09.2012р., до земель водного фонду належали землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів.

Такі ж положення щодо віднесення вищевказаних об'єктів до земель водного фонду містяться у ст.4 Водного Кодексу (ВК) України.

Згідно 83 ЗК України , в редакції чинній на час прийняття МР рішення та укладання Договору оренди, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Водночас ст. 84 ЗК України, в редакції чинній на час прийняття МР рішення та укладання Договору оренди , , визначено ,що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Зазначеною правовою нормою також передбачалось, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, серед іншого належать: землі під водними об'єктами загальнодержавного значення.

З матеріалів справи вбачається та це встановлено місцевим судом що частина земельної ділянки, а саме площею 51107 кв.м., яка надавались МР в оренду ТОВ Ремінвестбуд" за Договором оренди №8993 від 12.09.2012р. , знаходиться під водною поверхнею Бузьского лиману , який (лиман) згідно приписів ст.3 ВК України відноситься до водного фонду України, а ця земельна ділянка покрита водами лиману ( знадиться від його водною поверхнею) , відповідно до приписів ст.58 ЗК та ст.4 ВК є землями водного фонду.

Статтею 5 ВК України визначено, що до об'єктів загальнодержавного значення належать внутрішні морські води та територіальне море.

Із змісту постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. №431 вбачається, що внутрішні морські води України - це води заток, бухт, лиманів, гаванів і рейдів, береги яких повністю належать Україні.

З урахування викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку,що Бузький лиман у відповідності до ст.5 ВК України належить до водних об'єктів загальнодержавного значення та відповідно не включений до переліку річок і водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству №41 від 03.06.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.01.1998 р. за №2/2442.

Згідно ст. 6 Закону України « Про розмежування земель державної та комунальної власності», який був чинним на час прийняття МР рішень та укладання Договору оренди від 12.09.2012р., при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності:

землі атомної енергетики та космічної системи;

землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення;

землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення;

землі під водними об'єктами загальнодержавного значення відповідно до законодавства України, а також землі під береговими смугами водних шляхів, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони об'єктів водного фонду загальнодержавного значення за межами населених пунктів;

земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

землі лісового фонду за межами населених пунктів;

землі під казенними підприємствами;

земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти;

земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти;

земельні ділянки, закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами та вищими навчальними закладами державної форми власності.

А статтею 7 вказаного Закону визначалось ,що при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються:

усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності;

земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти комунальної власності;

землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України;

земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави.

Змістовний аналіз встановлених судом вищевказаних обставин та вищезазначених правових норм надає можливість суду зробити висновок що частина земельної ділянки переданої Миколаївською міською радою ТОВ «Реманвестбуд» в оренду за договором оренди землі №8993 від 12.09.2012р. , а саме площею 51107 кв.м., відносилась, на час прийняття Миколаївською міською радою вищевказаних рішень та укладання договору, до категорії земель водного фонду загальнодержавного значення, тобто мала правовий статус - земель державної власності і відповідно не належала до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, а решта, тобто земельна ділянка площею 17 412 кв.м. ( піски), з урахуванням того що вона знаходиться в межах м. Миколаєва, не має статусу прибережної захисної смуги та не відноситься до земель водного фонду, належала, відповідно до вищезазначених правових норм, до комунальної власності територіальній громади м. Миколаєва.

Стаття 123 Земельного Кодексу України ( в редакції чинній на час прийняття МР рішень та укладання Договору оренди№8993 від 12.09.2012р) також передбачала, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно приписів ст.12 ЗК України , в редакції чинній на час прийняття МР рішень в та укладання Договору оренди№8993 від 12.09.2012р , до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належало :

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу

Згідно ст.13 ЗК України, в редакції чинній на час прийняття МР рішень та укладання Договору оренди від 12.09.2012р, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин ,серед іншого, належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

Статтею 17 ЗК України, в редакції чинній на час прийняття МР рішень та укладання Договору оренди від 12.09.2012р, встановлено ,що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, серед іншого, належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Стаття 122 Земельного Кодексу України, в редакції чинній на час прийняття МР рішень від та укладання Договору оренди від 12.09.2012р),яка регулювала повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування , встановлювала таке:

1. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

3. Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

4. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

5. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

6. Рада міністрів Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

7. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Згідно приписів статті четвертої Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на час прийняття МР рішення від 05.07.2012 року № 18/44, та укладання Договору оренди № 8993 від 12.09.2012р. :

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.(ч.1)

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.(ч.2)

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. (ч.3)

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.(ч.4)

З викладено вбачається що за загальними правилами визначеними у правових нормах, які регулювали земельні відносини, в редакції чинній на час прийняття МР рішення від 05.07.2012 року № 18/44, та укладання Договору оренди № 8993 від 12.09.2012р., земельними ділянками що перебувають у державній власності мали право розпоряджуватись, зокрема бути орендодавцями, районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Водночас згідно розділу 8 прикінцевий положень Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на час прийняття МР рішення від 05.07.2012 року № 18/44, та укладання Договору оренди № 8993 від 12.09.2012р. частини друга, третя і четверта статті 4 набирають чинності після розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності.

До розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Пунктом 12 Розділу Х перехідних положень Земельного Кодексу України, в редакції чинній на час прийняття МР рішення від 05.07.2012 року № 18/44, та укладання Договору оренди № 8993 від 12.09.2012р., також передбачалось (встановлювалось), що:

« До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

До розмежування земель державної та комунальної власності Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим здійснює розпорядження землями за межами населених пунктів відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Надання та зміна цільового призначення земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах населених пунктів (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) здійснюється за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»

Змістовний аналіз вищевказаних правових норм надає суду можливість зробити висновок , що законодавець, до розмежування земель державної та комунальної власності, тимчасово встановив інші, відмінні від тих , що встановлені загальними нормами земельного права, повноваження щодо розпорядження землями державної власності, а саме наділів органи місцевого самоврядування правом розпоряджуватись землями що належать до державної власності, за умови якщо ці землі знаходяться в територіальних межах відповідного органу місцевого самоврядування. При цьому ці права стосуються всіх категорій земель за виключанням вказаних у абзацах два та чотири вищевказаного п.12 , а абзац третій стосується лише Автономної Республіки Крим.

Підсумовуючи вищевикладені встановлені обставини у співвідношенні з вказаними приписами норм земельного законодавства можливо зробити наступні висновки.

По-перше , частина земельної ділянки, а саме площею 51107 кв.м., яка була надана Миколаївською міською радою , згідно її рішення від 05.07.2012 року № 18/44, ( з урахуванням змін та доповнень внесених її рішенням від 21.08.2012 року № 19/43 ) за Договором оренди № 8993 від 12.09.2012р. ТОВ «Реманвестбуд» в оренду відноситься до категорії земель водного фонду загальнодержавного користування і знаходилась у державній власності, а решта, тобто земельна ділянка площею 17 412 кв.м. ( піски), з урахуванням того що вона знаходиться в межах м. Миколаєва, не має статусу прибережної захисної смуги та не відноситься до земель водного фонду, належала, відповідно до вищезазначених правових норм, до комунальної власності територіальній громади м. Миколаєва.

По-друге, вся земельна ділянка загальною площею 68 519 кв.м. яка була передана в оренду за спірними рішеннями та договором, в т.ч. площею 51107 кв.м., знаходиться в межах м. Миколаєва, тобто в межах юрисдикції Миколаївської міської ради і враховуючи приписи чинного на той час законодавства, а саме розділу 8 прикінцевий положень Закону України «Про оренду землі» та пункту 12 Розділу Х перехідних положень Земельного Кодексу України, Миколаївська міська рада мала повноваження розпоряджуватись нею, зокрема передати в оренду цю земельну ділянку, незважаючи на те, що частина її належала і належить до державної, а не до комунальної форми власності.

При цьому посилання прокурора на те, що згідно діючого на той час Закону України « Про розмежування земель державної та комунальної власності» заборонялась передачу з державної власності в комунальну земель водного фонду не приймаються судом до уваги, оскільки в даному випадку така передача не здійснювалась, тобто ця земельна ділянка залишилась у державній власності, а Миколаївська міська рада лише в силу наданих їй тимчасових, до розмежування земель, повноважень передала її в оренду.

Викладене свідчіть,що Миколаївська міська рада розпорядившись земельною ділянкою загальною площею 68 519 кв.м., зокрема площею 51107 кв.м, а саме надавши її згідно рішенням від 05.07.2012 року № 18/44, ( з урахуванням змін та доповнень внесених її рішенням від 21.08.2012 року № 19/43 ) та за Договором оренди № 8993 від 12.09.2012р. ТОВ «Реманвестбуд» в оренду, діяла в межах наданих їй на той час законодавством тимчасових повноважень, а відтак вказана прокурором підстава ( розпорядження землями державної форми власності без наявності на це повноважень) для визнання незаконними та скасування вказаних прокурором у позові рішення цієї ради та договору оренди є невмотивованою і не може бути підставою для задоволення цього позову.

Місцевий суд розглядаючи спір по суті не врахував вищевказаних спеціальних тимчасово діючих на час винесення оспорюваних прокурором рішення та договору оренди правових норм земельного законодавства і як наслідок дійшов помилкового висновку, щодо відсутності у міської ради прав розпоряджуватись вказаною земельною ділянкою та приймати по ній рішення і укладати відносно неї договір оренди.

Оцінюючи доводи прокурора викладені в позові та висновки місцевого суду зроблені в судовому рішенні, щодо порушення Міською радою порядку надання спірної земельної ділянки в оренду, а саме без оформлення проекту відведення земельної ділянки ,суд апеляційної інстанції дійшов висновку що вони є хибними та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог прокурора з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи до укладення спірного договору між Міською радою та ТОВ „Ремінвестбуд" існували тривали договірні стосунки щодо оренди земельної ділянки загальною площею 150000 кв.м. ,що підтверджується. рішенням Миколаївської міської ради від 06.09.2010р. №48/64 ТОВ та договором оренди землі від 15.12.210р.

Згідно вказаного рішення Миколаївської міської ради від 06.09.2010р. №48/64 ТОВ „Ремінвестбуд" та договору оренди землі від 15.12.210р. в оренду ТОВ „Ремінвестбуд" надавалась земельна ділянка, площею 150000 кв.м. для будівництва перевантажувального терміналу між спец портом „Октябрьськ" та межею м. Миколаєва.

Водночас як вбачається із змісту п. 6 рішення Миколаївської міської ради від 05.07.2012р. №18/44, спірна земельна ділянка, площею 68519 кв.м. була надана за рахунок земель, наданих ТОВ „Ремінвестбуд" рішенням Миколаївської міської ради від 06.09.2010р. №48/64.

Викладене свідчить,що оспорюваним прокурором рішенням та договором оренди землі в оренду надавалась не якась інша (нова) земельна ділянка , а частина земельної ділянки , яка була предметом оренди і знаходилась тривалий час в користуванні (оренді) у ТОВ „Ремінвестбуд" за договором оренди землі від 15.12.210р. , тобто в даному випадку було лише змінено , в бік зменшення, розміри земельної ділянки з присвоєнням їм ,у зв'язку з цією зміною, нових кадастрових номерів а тому ці ділянки не можливо вважати новоствореними, як це вказує прокурор і з чим погодився місцевий суд.

При цьому необхідність присвоєння нового кадастрового номера була передбачена діючим на той час Тимчасовим порядком присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010р. №749, яким встановлювалось, що у разі поділу, земельній ділянці присвоювався новий кадастровий номер.

Вищевикладене свідчить, що спірна земельна ділянка була сформована шляхом поділу земельної ділянки, яка мала більшу площу та була раніше надана ТОВ „Ремінвестбуд" та використовувались ним , а відтак був відсутній обов'язок у розробці проекту землеустрою і достатньо було лише розробити та затвердити технічну документацію з землеустрою щодо складання документа(договору оренди) що і було зроблено оспорюваним прокурором рішенням.

Зазначений висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на приписах ст.123 ЗК України, якою передбачено ,що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Тобто з цієї правової норми вбачається, при наданні в користування земельних ділянок , які вже знаходились в користуванні (оренді) конкретно визначеної особи проект землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок не розробляється і не затверджується і надання у користування такої з земельної здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Посилання прокурора у позові на неможливість встановлення меж спірної ділянки в натурі, як на доказ того, що вона не має ознак земельної ділянки, з якими погодився місцевий суд, на думку суду апеляційної інстанції є невмотивованими, з огляду на таке.

З наявної в матеріалах справи копії акту приймання-передачі межових знаків на зберігання від 15.05.2012 року, вбачається, що межі земельної ділянки площею 68519 кв. м. в натурі (на місцевості) проходять по існуючим контурам території водної акваторії та закріплені поворотними точками у кількості 8 штук. Поворотні точки та межові знаки пред'явлені ТОВ "Ремінвестбуд".

Вказане на переконання суду апеляційної інтонації спростовує твердження прокурора про неможливість встановлення меж спірної земельної ділянки (ст. 55 Закону України "Про землеустрій", п. 3.12, п. 3.14 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держкомзему від 18.05.2010 року № 376). Слід також враховувати,що пунктом 3.8 Інструкції про встановлення меж, передбачено випадки, коли встановлення в натурі (на місцевості) межових-знаків не є обов'язковим, зокрема, на водних об'єктах.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами преамбули Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною третьою статті 24 цього Закону унормовано, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні").

У відповідності до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевказані встановлені судом апеляційної інстанції обставини, з урахуванням вищенаведених норм матеріального права, суд доходить висновку, що оспорюваний прокурором пункт 6 підпункту 6.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 05.07.2012 року № 18/44 не суперечить приписам чинного на час його прийняття законодавства та не порушує прав та законних інтересів держави в цілому та визначеного прокурором у позові державного органу - Державної інспекції сільського господарства України , яка забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, однак не має повноважень звертатись до суду за такими позовними вимогами, а відтак правові підстави для визнання цих рішень незаконним та їх скасування відсутні.

а відтак правові підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні.

Позовні вимоги щодо визнання недійсним на майбутнє Договору оренди землі № 8993 від 12.09.2012 року ґрунтуються на тому що рішення на підставі якого укладено цей договір є незаконним.

Однак як встановлено вище рішення на підставі якого укладено цей договір є законним ,а отже і правові підстави для визнання цього договору на цієї підставі відсутні.

Змістовний аналіз умов спірного договору надає можливість суду зробити висновок,що він відповідає (не суперечить) вимогам чинного законодавства і підстави передбачені ст.203 та ст.215 ЦК України для визнання його недійсним також відсутні.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку,що апеляційна скарга підлягає задоволенню , рішення місцевого суду скасуванню ,з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову в повному обсягу.

Крім того з урахуванням вищевказаних висновків суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відповідності до приписів ст.49 ГПК України вирішити питання щодо розподілу судових витрат таким чином.

Згідно п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Приймаючи до уваги, те що суд апеляційної інстанції своїм рішенням відмовляє в задоволенні позову, де позивачем у справі є сам прокурор то, судовий збір що підлягав оплаті при звернення з цим позовом до суду першої інстанції і від сплати якого прокурора було звільнено не підлягає стягненню.

Враховуючі неможливість стягнення судового збору з прокурора який в даному випадку є позивачем скаржнику не відшкодовуються понесені ним витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1). Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремінвестбуд" задовольнити.

2). Рішення господарського суду Миколаївської області від 27.07.2015 р. по справі № 915/924/15 скасувати .

3). В задоволенні позову Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремінвестбуд" про визнання незаконними та скасування пунктів рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору оренди -відмовити.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у двадцятиденний строк у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено і підписано 22.10.2015 р.

Суддя - доповідач: М.А. Мирошниченко

Судді: О.Л. Воронюк

В.В. Лашин