Постанова

від 20.10.2015 по справі 906/1011/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа № 906/1011/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Стеренчук Р.П.

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Матриця" на рішення господарського суду Житомирської області від 07.09.15 р. у справі № 906/1011/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скловолокно", м. Мерефа, Харківська обл.

до Приватного підприємства "Матриця", м. Житомир

про стягнення 40848,91 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.09.2015 р. у справі №906/1011/15 (суддя Тимошенко О.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" до Приватного підприємства "Матриця" про стягнення 40 848,91 грн. задоволено повністю.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 07.09.2015 р. у справі №906/1011/15, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 07.09.15 р. у справі №906/1011/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство "Матриця" посилається на ту обставину, що господарський суд Житомирської області порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема апелянт звертає увагу на те, що з метою виконання умов Договору у передбачені договором строки, Приватним підприємством "Матриця" розроблено та затверджено гранично-допустимі скиди забруднюючих речовин для об'єкта Замовника.

Таким чином, апелянт стверджує, що договір в частині зобов'язань розробити та затвердити гранично допустимі скиди забруднюючих речовин для об'єкта Замовника виконано належним чином, що Позивачем не заперечується.

Враховуючи відсутність прострочення виконання основного зобов'язання в частині затвердження ГДС, апелянт стверджує про відсутність підстав для застосування відповідальності за таке прострочення та повернення частково сплачених грошових коштів. Таким чином, підстави для стягнення оплати за частину наданих послуг в сумі 25 000,00 грн. відсутні.

Крім того, скаржник зазначив, що на даний момент існує певне сповільнення реалізації Договору в частині отримання дозволу на спеціальне водокористування. Пакет документів, необхідний для отримання дозволу на спеціальне водокористування, готовий для повторної подачі на розгляд у Департамент екології та природних ресурсів Харківської ОДА. Разом з тим, Замовник відмовився підписати зазначені документи, що наразі унеможливлює виконання договору у цій частині.

Апелянт також звертає увагу суду на те, що в частині невиконаних зобов'язань Позивачем грошові кошти ще не сплачені.

Враховуючи відсутність прострочення виконання основного зобов'язання в частині затвердження ГДС, підстави для повернення Позивачу оплати за частину наданих послуг в сумі 25 000,00 грн. та застосування штрафних санкцій відсутні.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Матриця" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

У судовому засіданні 20.10.15 р. представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 07.09.15 р. у справі №906/1011/15 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача - Приватного підприємства "Матриця" в судове засідання не прибув, проте 15.10.15 р. надіслав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання уповноваженого представника підприємства з поважних причин. Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила: клопотання Приватного підприємства "Матриця" відхилити, оскільки воно не підтверджене належними доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" (замовник/позивач) та приватним підприємством "Матриця" (виконавець/відповідач) укладено договір про надання послуг екологічного характеру № 18.м-с.г.

Згідно п. 1.1. Договору, виконавець взяв на себе зобов'язання надати послуги із розробки та отримання дозволу на спеціальне водокористування та розробки і затвердження гранично допустимих скидів забруднюючих речовин для об'єкта замовника.

Останній абзац п. 1.3. Договору вказує на те, що результатом належним чином наданих послуг Виконавцем є отримання Замовником дозволу на спеціальне водокористування та затвердження гранично допустимих скидів забруднюючих речовин для об'єкта Замовника, що визначені в п. 1.1. цього Договору.

Згідно розділу 2 договору, ціна робіт складає 50 000,00 грн. Протягом 10 банківських днів після підписання цього договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця 50% від вартості послуг, а саме 25 000,00 грн. Остаточний розрахунок проводиться протягом 10 банківських днів після виконання всіх етапів та виконання умов по кожному об'єкту.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що відповідач зобов'язався надати платні послуги екологічного характеру, вказані у п. 1.3. даного Договору, та досягти їх результату протягом 90 (дев'яноста) робочих днів.

Відповідно до п. 5.3. Договору, за порушення строків оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, що діяла в цей період.

Згідно п.5.4. Договору, за порушення строків надання послуг, вказаних у п. 3.1. даного Договору, Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми авансового платежу, передбаченого у п. 2.2. даного Договору, за кожен день прострочки, а за прострочку більше ніж на 30 днів - Виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми даного Договору.

У відповідності до п. 10.5. Договору замовник має право розірвати даний Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Виконавцем інформації щодо стану надання послуг або виявлення затримки щодо надання послуг зі сторони Виконавця, яка очевидно призведе до порушення Виконавцем строків надання послуг та досягнення їх результатів, передбачених п. 1.3. даного Договору. Виконавець зобов'язаний повернути кошти, отримані від Замовника згідно даного Договору, протягом 7 (семи) днів з моменту отримання повідомлення Замовника про розірвання даного Договору.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

На виконання п. 2.2. Договору 25.04.14 р. позивач перерахував відповідачеві 50% від вартості послуг, а саме - 25 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10986 від 25.04.14 р. на суму 25 000,00 грн.

15.10.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" направило на адресу Приватного підприємства "Матриця" лист, в якому просить надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" інформацію стосовно інформаційного та документального забезпечення надання послуг, стану виконання договору про надання послуг екологічного характеру від 31.03.2014 р. №18.м-с.г. та терміну отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" дозволу на спеціальне водокористування та затвердження гранично допустимих скидів забруднюючих речовин.

Також, надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" копії документів з відмітками уповноважених органів про їх отримання, поданих Приватному підприємству "Матриця" на виконання договору про надання послуг екологічного характеру від 31.03.2014 р. №18.м-с.г. У вказаному вище листі Товариство з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" також просить повідомити про можливі затримки щодо надання послуг, наявність або відсутність обставин, які можуть призвести до порушення строків надання послуг та досягнення їх результатів.

04.11.2014 р. Приватне підприємство "Матриця" надіслало відповідь Товариству обмеженою відповідальністю "Скловолокно", в якій зазначило, що 14.10.2014 р. (вх.№5221/04.01) на попередній розгляд в Депа ртамент екології та природних ресурсів Харківської ОДА подано Проект гранично допусти мих скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт. Копії подачі документів відсутні, оскі льки документи подаються через канцелярію, де присвоюють лише вхідний номер докумен там (зазначений вище). Термін розгляду документів - 30 днів.

Після отримання зареєстрованого Проекту ГДС пакет документів буде поданий через Єдиний дозвільний центр в Департамент екології та природних ресурсів Харківської ОДА (з переданням окремих пакетів документів на Державну службу геології та надр України та Харківське регіональне управління водних ресурсів) для отримання Дозволу на спеціальне водокористування. Термін розгляду - 30 днів.

24.12.2014 р. Приватне підприємство "Матриця" надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" повідомлення про те, що станом на 24.12.2014 р. відсутня відповідь з Департаменту екології та природних ресурсів Харківської ОДА, документи знаходяться на розгляді.

20.03.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" надіслало на адресу Приватного підприємства "Матриця" повідомлення про розірвання Договору про надання послуг екологічного характеру від 31.03.2014 р. №18.м-с.г., оскільки станом на 19.03.2015 р. умови договору не виконані. Крім того, просить Приватне підприємство "Матриця" у семиденний строк з моменту отримання даного листа перерахувати на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" кошти, отримані в якості попередньої оплати за Договором у розмірі 25 000 грн.

Однак, відповідач кошти не повернув, а надіслав лист від 16.04.2015 р. № 10.03.-1 (а.с.21), в якому повідомляв про те, що пакет документів готовий для повторної подачі на розгляд у Департамент екології та природних ресурсів Харківської ОДА. Затримка виконання зобов'язань виникла не з вини відповідача, а через дії державних органів, на які відповідач ніяк не може вплинути. Крім того, відповідач зазначив, що час, який дозвільні органи розглядають документи та приймають по ним рішення не може входити до строку виконання робіт по Договору.

Відтак, Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 40 848,91 грн. заборгованості за договором про надання послуг екологічного характеру №18.м-с.г. від 31.03.14., з яких: 25 000,00 грн. - основний борг, 1 565,75 грн. - пеня, 10 000,00 грн. - штраф, 4 127,00 грн. - інфляційні, 156,16 грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарські зобов'язання згідно положень ст.173 Господарського кодексу України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Спірні правовідносини випливають з договору про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 1 статті 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг із розробки та отримання дозволу на спеціальне водокористування та розробки і затвердження гранично допустимих скидів забруднюючих речовин для об'єкта замовника, відповідно до даного договору позивач перерахував відповідачеві 50% від вартості послуг, а саме - 25 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10986 від 25.04.14 р. на суму 25 000,00 грн.

Однак, станом на день розгляду справи, відповідач кошти не повернув, а договірні зобов'язання останнього залишилися невиконаними. Виконання зобов'язань відповідачем втратило для підприємства інтерес, тому позивач просить повернути йому кошти в сумі 25 000,00 грн.

Оскільки заявлена позивачем сума стягнення відповідає вимогам чинного законодавства, вимога про стягнення з відповідача основної суми боргу в сумі 25 000 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача 1 565,75 грн. пені та 10 000 грн. штрафу.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Враховуючи умови договору та наявність заборгованості відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірним є нарахування пені в сумі 1 565,75 грн. та штрафу у сумі 10 000 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявив також до стягнення 3% річних у розмірі 156,16 грн. та втрат від інфляції в розмірі 4 127 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розмір плати за користування чужими грошовими коштами встановлений ч. 2 ст. 625 ЦК України та дорівнює трьом процентам річних від безпідставно збереженої суми. Також, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача інфляційні втрати як компенсацію за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів за весь період необґрунтованого зберігання та утримання грошей позивача.

Вказані суми позивачем обраховані за період з квітня 2015 по травень 2015.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 156,16 грн. та інфляційних в сумі 4 127 грн.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Житомирської області в даній справі щодо задоволення позову та стягнення заборгованості з відповідача у сумі 40 848,91 грн.

Відтак з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Приватного підприємства "Матриця" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Матриця" на рішення господарського суду Житомирської області від 07.09.15 р. у справі № 906/1011/15 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №906/1011/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.