Постанова

від 20.10.2015 по справі 922/1481/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 922/1481/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 922/1481/15 Господарського судуХарківської області за позовомДержавного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" доПриватного акціонерного товариства "Проектний та науково - дослідний інститут "Харківський Промбудндіпроект" простягнення 50 000,00 грн, від позивача -не з'явились від відповідача -не з'явились

В С Т А Н О В И В:

ДП "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Проектний та науково-дослідний інститут "Харківський Промбудндіпроект" про стягнення сплаченого відповідно до умов договору авансу в сумі 50 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.05.2015 (суддя - Кухар Н.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 (головуючий суддя Медуниця О.Є., судді -Россолов В.В., Шепітько І.І.) у справі № 922/1481/15, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Проектний та науково - дослідний інститут "Харківський Промбудндіпроект" на користь Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" 6 266, 60 грн боргу, 228, 98 грн витрат з оплати судового збору, в іншій частині позовних вимог у позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Державне підприємство "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 43 733, 40 грн боргу та 1 598, 02 грн витрат з оплати судового збору та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись при цьому на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

16.10.2015 через канцелярію Вищого господарського суду України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач підтримав висновки, викладені у судових рішеннях судів попередніх інстанцій та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.05.2014 р. між Державним підприємством "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" (замовник) і Приватним акціонерним товариством "Проектний та науково-дослідний інститут "Харківський Промбудндіпроект" (підрядник) укладено договір № 130-14/214-19 (далі-договір) (а.с.11), відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручив, а підрядник зобов'язався власними силами здійснити технічний супровід проведення будівельних робіт по об'єкту "Капітальний ремонт 2-го розряду доменної печі № 4 ПАТ "МК "Азовсталь".

Відповідно до п.1.4.договору, відвідування доменної печі №4 ПАТ МК "Азовсталь" спеціалістам підрядника здійснюється у строки, визначенні у письмовому повідомленні Замовника, надісланого на адресу Підрядника.

Пунктом 1.5 договору визначено строки виконання робіт: початок робіт - з моменту підписання даного договору, закінчення робіт - 30.11.2014 року.

Згідно п. 2.1. договору, вартість робіт за даним договором складає 170196,60 грн.

Відповідно до п.2.2 договору сторони узгодили, що оплата здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця в наступному порядку: - п. 2.2.1. договору: "Передплата (аванс) в сумі 50000,00 грн., в т.ч. НДС, перераховується після підписання договору на підставі рахунку, виставленого підрядником, який враховується при кінцевій оплаті дійсного Договору";- п.2.2.2 договору: "Сума авансового платежу враховується в кожному акті прийому-передачі виконаних робіт пропорційно їх вартості".

Згідно п.3.1.3 договору, замовник зобов'язаний в строк та на умовах, вказаних в договорі, прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до пунктів 3.3.4.;3.3.5 підрядник не повинен контролювати виконання графіків будівельно-монтажних робіт, не відповідає за порушення, які вчиняє будівельний підрядник; вказівки підрядника є обов'язковими з питань усунення відхилення від проектної документації, порушення вимог будівельних норм, правил, технічних умов здійснення будівельних робіт.

Підрядник також має право вимагати від замовника заборонити використання або замінення будь-яких матеріалів обладнання, які не відповідають державним стандартам ( п.3.3.2. договору).

В п. 4.1. договору встановлено, що підрядник щомісячно надає замовнику акти здачі-приймання виконаних робіт, табель обліку робочого часу працівників групи авторського нагляду, виконавчі кошториси, журнал авторського нагляду, копії наказів (розпоряджень) про відрядження на авторський нагляд, копії посвідчень про відрядження, копії проїзних документів, документів на проживання та кошториси фактичних витрат з додатками авансових звітів і рахунок-фактуру.

Пунктом 4.2. договору, обов'язок по складанню актів здачі-приймання виконаних робіт покладається на підрядника. Підрядник надає замовнику в строк до 2-го числа кожного місяця, наступного за звітним, акти здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п.4.3 договору, замовник зобов'язаний в строк не пізніше 20 робочих днів з моменту отримання акту здачі-приймання виконаних робіт та інших документів, зазначених в пункті 4 .1 договору, підтвердити прийняття робіт шляхом підписання наданого йому акту або направити підряднику мотивовану відмову з вичерпним переліком зауважень.

У випадку мотивованої відмови від підписання акту, сторонами складається акт з вичерпним переліком необхідних допрацювань та строків їх усунення. Акт здачі-приймання виконаних робіт підписується замовником після усунення недоопрацювань (п.4 4 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2014 року (п.9.1 договору).

Судами встановлено, що на виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу авансовий платіж в сумі 50 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1318 від 06.06.2014 р. (а.с.22).

Підставою для звернення до суду стало невиконання відповідачем своїх зобов'язань (п. 4.1 договору) в повному обсязі, а саме: надання позивачу актів здачі-приймання виконаних робіт, звітних матерів, в строки та на умовах, передбачених договором, у зв'язку з чим, керуючись нормами статті 1212 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача 50 000 грн. боргу, оскільки підстава за якою набуто кошти відпала (закінчення строку дії договору).

Задовольняючи позов в частині стягнення суми коштів авансового платежу на суму, не підтверджену документально та відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог суди виходили з того, що доказами, наявними в матеріалах справи (табелі використання робочого часу, звіт про виконані роботи, накази про відрядження, посвідчення про відрядження з відмітками про прибуття та вибуття, завдання на відрядження, проїзні документи, тощо) підтверджено виконання замовлених позивачем робіт на загальну суму 43 733, 40 грн, отже до стягнення підлягає різниця між сумою сплаченого позивачем авансу та сумою виконаних робіт.

Колегія суддів погоджується з такими висновками господарських судів, виходячи з наступного.

З правового аналізу змісту укладеного між сторонами договору підряду, вбачається, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Зі змісту наведеної норми слідує, що предмет договору підряду становить виготовлення речі, її обробка, переробка, ремонт або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, наслідком діяльності підрядника є створення уречевленого (матеріального) результату, тобто реального, фізично існуючого предмету, який є самостійним об'єктом цивільних прав, являє собою цінність для замовника і підлягає оплаті останнім.

За договором підряду підрядник зобов'язаний не лише виконати обумовлену роботу, але й передати її результат замовнику.

На відміну від договору підряду, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Отже, під послугами слід розуміти дії виконавця, спрямовані на досягнення певного корисного ефекту не у вигляді створення уречевленого результату, а у вигляді діяльності самої по собі.

Тобто відмінність предмету договору підряду від договору про надання послуг полягає у тому, що за договором підряду цінність для замовника становить тільки результат робіт - річ як самостійне матеріальне благо, у той час як за договором про надання послуг цінність для замовника становлять самі дії виконавця, навіть якщо вони спрямовані на досягнення певних результатів, невід'ємних від самої роботи.

Оскільки послуги не завжди мають матеріальний результат, вони не можуть бути передані замовнику по акту з фіксацією кількості та якості, при цьому, оплаті за даним договором підлягає саме діяльність (дії) виконавця, а не її результат, який є наслідком цієї діяльності.

Отже, з аналізу наведених норм та положень договору слідує, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, наслідком чого є застосування до них саме тих норм права, якими визначаються особливості, притаманні для договорів даного виду.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 вказаного Кодексу).

При цьому судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги доводи позивача про те, що у останнього не виник обов'язок з оплати наданих послуг, так як надані відповідачем передбачені пунктом 4.1 договору документи (акти виконаних робіт, звіт, тощо) надано відповідачем після закінчення дії договору, оскільки відсутність останніх не спростовує наявності у замовника обов'язку з оплати послуг за технічний супровід проведення ремонтних робіт, який у розумінні ст. 901 ЦК України виникає на підставі самого факту їх надання виконавцем.

Таким чином, надання виконавцем замовнику у рамках договірних правовідносин, які склалися між сторонами, послуги має своїм наслідком виникнення у останнього обов'язку з її оплати.

Крім того, відповідно до пункту другого, частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України акт, підписаний однією стороною може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Виходячи з наведеної норми та з обставин справи, встановлених судами, підстави вважати акти здачі-прийняття виконаних робіт, підписаних лише підрядником недійсними відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач безпідставно відмовився від прийняття робіт, не заявивши про їх недоліки, його посилання на закінчення строку дії договору, як підставу відмови в прийнятті звітів про виконані роботи та іншої документації є необґрунтованими, оскільки, як встановлено судами, звіти надсилались позивачу як до закінчення строку дії договору, так і після. Крім того подання підрядником звітів про виконані роботи із пропуском строку, передбаченого в договорі, не звільняє замовника від обов'язку оплати виконаних підрядчиком робіт (наданих послуг).

Щодо доводів скаржника про незастосування судами норм ДБН А,2.2-4-2003 "Положення про авторський нагляд за будівництвом будинків і споруд", якими передбачено вирішення окремих питань за зверненням замовника, колегія суддів зазначає, що відповідно до умов погодженого сторонами договору підрядник зобов'язався здійснити технічний супровід, а не авторський нагляд і позивачем у своєму листі від 06.10.2014 № 7-06-8839 підтверджено заявку на забезпечення присутності спеціалістів для можливості надання технічного супроводу будівельних робіт (а.с. 86).

Крім того, в обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник наводить доводи, щодо невідповідності робіт, зазначених у звіті, переліку послуг, затверджених додатками до договору, які фактично зводяться до необхідності переоцінки та додаткової перевірки доказів судом касаційної інстанції, а відтак не можуть бути прийнятими з огляду на положення ч. 2 ст. 111-7 ГПК України.

Відповідно до вимог частини першої та четвертої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, як і не звільняє від обов'язку виконання зобов'язання, що також мало місце під час дії договору.

Отже доводи скаржника, що ненадання відповідачем документів, які підтверджують факт надання послуг в межах дії договору звільняє позивача від обов'язку сплати за такі послуги є помилковими та такими, що не відповідають нормам матеріального права.

Таким чином, враховуючи що загальна сума фактично виконаних робіт складає 43733,40 грн., відповідачем не використано 6266 грн. суми авансу, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 6266 грн суми авансу. А щодо посилань заявника на виявленні недоліки у виконаних роботах, то колегія суддів зазначає, що замовник може захистити своє порушене право у визначений законом спосіб.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення касаційної скарги ДП "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" та скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДП "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року у справі №922/1481/15 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк