Постанова

від 22.09.2015 по справі 808/1586/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року о 17 год 10 хв.Справа № 808/1586/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«ЗапоріжпідшипникВ» , м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати неправомірним податкове повідомлення-рішення №0000462202 від 11.03.2015, винесене відповідачем.

24 червня 2015 року (вх.26364) позивачем надані додаткові письмові пояснення до адміністративного позову.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами виїзної позапланової перевірки, по взаємовідносинах позивача з ТОВ «ПРОД-РЕСУРС» та з ТОВ «ТД ВАВІЛОН», оскільки всіма необхідними документами повністю підтверджується придбання позивачем товару у контрагентів та його подальша реалізація. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціям з ТОВ «ПРОД-РЕСУРС» та з ТОВ «ТД ВАВІЛОН». Крім того, на його думку відповідачем порушено строки встановлені п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України для винесення податкового повідомлення - рішення. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. № 21277 від 20.05.2015) зокрема зазначає, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ від операцій з контрагентами - ТОВ «ПРОД-РЕСУРС» за вересень 2014 року у сумі 152644,00 грн. та з ТОВ «ТД ВАВІЛОН» за жовтень 2014 року у сумі 243845,00 грн., чим порушено вимоги п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 та 200.2 ст. 200, п.п.198.1, п.п.198.3, п.198.4 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 396489,00 грн. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.04.2015 №20407225 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Запоріжпідшипник» зареєстроване, як юридична особа за адресою: 69068, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Червона, буд. 1-а, ідентифікаційний код 34975392 та зареєстроване, як платник податку на додану вартість 16.03.2007 відповідно до свідоцтва №200046388.

На підставі направлення від 19.01.2015 №15 виданих ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, фахівцями відповідача, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 статті 78 Податкового Кодексу України, наказу ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя від 15.01.2015 №12 проведена позапланова виїзна перевірка «ТД «Запоріжпідшипник» (код ЄДРПОУ 34975392) з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОД-РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 38649745) у податковій декларації з ПДВ за вересень 2014 року, з ТОВ «ТД ВАВІЛОН» (код ЄДРПОУ 39219892) у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року.

Перевірка проводилась з 19 січня 2015 року по 21 січня 2015 року за результатами якої складено акт №09/08-30-22-02/34975392 від 26.01.2015.

У висновках Акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог

-ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

-пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88;

-п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 та 200.2 ст. 200, п.п.198.1, п.п.198.3, п.198.4 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість у сумі 396489,00 грн., у тому числі за вересень 2014 року у сумі 152644,00 грн., за жовтень 2014 року у сумі 243845,00 грн.

На підставі акту перевірки №09/08-30-22-02/34975392 від 26.01.2015 податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000462202 від 11.03.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 594733,50 грн., в т.ч. за основним платежем 396489,00 грн. та 198244,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про відсутність підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПРОД-РЕСУРС» та з ТОВ «ТД ВАВІЛОН».

Підпунктом 14.1.181, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, щодатою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події,що відбуласяраніше:дата списаннякоштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової деклараціїпопередньогоперіоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того,чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг,але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом,спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ «ПРОД-РЕСУРС» (постачальник) та ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» (покупець) 01.09.2014 укладено договір постачання підшипників №01/09/14 (далі - договір №01/09/14) за умовами якого Постачальник передає, а Покупець приймає та сплачує товар - підшипники.

В рамках зазначеного договору підприємство зокрема придбало у ТОВ «ПРОД-РЕСУРС» товар - «підшипник 3644» у кількості 4 шт., який згідно технічних характеристик важить 128 кг (загальна вага 512 кг), «підшипник 3640» у кількості 1 шт., який згідно технічних характеристик важить 94 кг, «підшипник 3632» у кількості 1шт., який згідно технічних характеристик важить 51 кг. Придбання підшипників здійснено згідно податкових накладних №24 від 01.09.2014, №23 від 01.09.2014 та видаткових накладних №24 від 01.09.2014 та №23 від 01.09.2014. Відповідно до товарно-транспортних накладних транспортування зазначених підшипників здійснювалось 01.09.2014 з м.Києва до м.Запоріжжя.

Ставлячи під сумнів вказані вище господарські операції податковий орган посилається на не можливість транспортування вказаного вище товару, оскільки загальна вага підшипників складає 658 кг., тоді як транспортування здійснювалось автотранспортом позивача, а саме автомобілем НОМЕР_1, технічні характеристики якого дозволяють перевозити вантаж який не перевищує 400 кг.

Крім того, відповідач посилається на Акт «Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «ПРОД-РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 38649745) за вересень 2014 року №16/04-63-22-38649745 від 06.01.2015», який складений ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровськ. Перевірко встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, відсутність основних засобів, трудових ресурсів, транспортних засобів та обладнання.

Стосовно господарських відносин позивача з ТОВ «ТД ВАВІЛОН», встановлено, що між ТОВ «ТД ВАВІЛОН» (постачальник) та ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» (покупець) 01.10.2014 укладено договір №295 (далі - договір №295) за умовами якого Постачальник передає, а Покупець приймає та сплачує товар - підшипники.

Відповідно до умов вказаного договору №295 підприємство позивача придбало зокрема «Підшипник 30-30031/600ХН», який згідно технічних характеристик важить 432 кг. Придбано таких підшипників було 2 шт. (загальна вага 864 кг.) згідно податкових накладних №70,71 від 06.10.2014 та видаткових накладних №70,71. Згідно товарно - транспортних накладних транспортування здійснювалось автомобілем НОМЕР_1, технічні характеристики якого дозволяють перевозити вантаж який не перевищує 400 кг.

Відповідач вказує на неможливість підтвердження перевезення вантажу у зв'язку з невідповідністю вантажопідйомності транспортного засобу та маси вантажу який перевозився. Крім того, посилається на обігово-сальдову відомість рахунку 281, згідно якої товар придбаний у ТОВ «ТД ВАВІЛОН» у жовтні 2014 року не реалізовувався та станом на 31.10.2014 знаходився на складі.

На підтвердження здійснення господарських операцій за договорами №01/09/14 від 01.09.2014 та №295 від 01.10.2014 позивачем до суду надано податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, накази підприємства на відрядження, авансові звіти, подорожні листи.

Реалізація придбаного товару здійснювалась на підставі договорів укладених підприємством позивача з Запорізьким підприємством міського електричного транспорту «Запоріжелектротранс» від 12.04.2008 №12/04-08, Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 04.12.2014 №18/1, ПАТ «Євраз ОСОБА_4» від 14.08.2013 №2787, ПП «Промінь» від 01.09.2011 №238/09, ПАТ «Укрграфіт» від 11.02.2014 №8011/45281/06 (а.с.2-16 т.4), а також наданими до матеріалів справи рахунками, податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями, платіжними дорученнями.

Таким чином, суд зазначає, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «ПРОД-РЕСУРС» та ТОВ «ТД ВАВІЛОН» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість.

За таких обставин, немає підстав для не включення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою податкового органу яка ґрунтується на припущеннях.

Щодо посилання податкового органу Акт ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровськ «Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «ПРОД-РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 38649745) за вересень 2014 року №16/04-63-22-38649745 від 06.01.2015», яким встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, відсутність основних засобів, трудових ресурсів, транспортних засобів та обладнання суд зазначає наступне.

Самі по собі акти перевірки органами ДПІ контрагентів постачальника в ланцюгу постачання товару та висновки про не підтвердженість факту реального здійснення господарських операцій з його окремими контрагентами не є доказами фіктивності поставки товару позивачу.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«ЗапоріжпідшипникВ» не наділене повноваженнями здійснювати контроль та перевірку господарської діяльності своїх контрагентів, та не має можливості перевіряти обставини придбання товару постачальниками.

Крім того, відповідачем до суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «ПРОД-РЕСУРС» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного ОСОБА_4 України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України В«Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до КонвенціїВ» ст. 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі В«БулвесВ» АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «ПРОД-РЕСУРС» та з ТОВ «ТД ВАВІЛОН».

Також, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«ЗапоріжпідшипникВ» .

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«ЗапоріжпідшипникВ» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати винесене Державною податковою інспекціїєю у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення рішення №0000462202 від 11.03.2015.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«ЗапоріжпідшипникВ» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя І.В.Шара