Рішення

від 13.10.2015 по справі 910/22655/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа №910/22655/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»

до

про

Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерєврогруп»

стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 140 722 грн. 24 коп.

Представники:

від Позивача: не з'явились;

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерєврогруп» (надалі також – «Відповідач») про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 140 722 грн. 24 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 26.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк», (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерєврогруп» (Позичальник) було укладено Кредитний договір №598, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 18 000 000 грн. 00 коп. строком по 25 травня 2009 року. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав умови Кредитного договору, проте Відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 19.08.2015 року у Відповідача наявна заборгованість за Кредитним договором в розмірі 3 140 722 грн. 24 коп., з яких: 1 894 000 грн. 00 коп. – заборгованість за кредитом; 576 739 грн. 33 коп. – заборгованість за відсотками; 550 453 грн. 48 коп. – пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 119 529 грн. 43 коп. – пеня за несвоєчасне погашення відсотків. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерєврогруп» заборгованість у розмірі 3 140 722 грн. 24 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/22655/15, судове засідання призначено на 16.09.2015 р.

16.09.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 01.09.2015 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 01.09.2015 року.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку – зобов'язати:

1) Позивача надати обґрунтований розрахунок пені за порушення строків погашення кредиту та відсотків з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України;

2) Відповідача надати докази на підтвердження повернення грошових коштів та нарахованих процентів за Кредитним договором №598 від 26.05.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2015 року відкладено розгляд справи на 30.09.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

29.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 16.09.2015 року. Крім того, просить Суд розглядати справу за відсутності уповноваженого представника.

30.09.2015 року в судове засідання представники сторін не з'явились, представник позивача про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник відповідача про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Суд на місці ухвалив – задовольнити клопотання Позивача про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року відкладено розгляд справи на 13.10.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

В судове засідання 13 жовтня 2015 року представники Сторін не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представник Позивача подав клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача, яке Судом розглянуто та задоволено. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року у справі № 910/22655/15, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерєврогруп» є 01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОРОЛЕНКІВСЬКА, будинок 4.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/22655/15 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерєврогруп», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача і Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 13 жовтня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

26.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк», (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерєврогруп» (Позичальник) було укладено Кредитний договір №598, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 18 000 000 грн. 00 коп. строком по 25 травня 2009 року.

Відповідно до п.3.4 Договору Позичальник зобов»язаний погасити кредит у строк по 25.05.2009 року шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в п.3.8 цього Договору. Строки, передбачені цим Договором, є обов»язковими для Позичальника.

Згідно з п.3.5 Договору Позичальник за користування кредитом сплачуватиме Банку відсотки у розмірі 22% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на сонові банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у разі порушення строків погашення кредиту, Банк має право стягнути з Позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 7.5 Договору передбачено, що у разі порушення строку сплати відсотків за кредитом, Банк має право стягнути з Позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договір набуває чинності з дати його підписання повноваженими представниками Позичальника та Банку. Договір залишається чинним до дати повної сплати Позичальником Банку заборгованості за кредитом та інших платежів відповідно до умов цього Договору. (п.8.1 Договору)

Договорами №1 від 24.04.2009 року, №2 від 30.04.2009 року, №3 від 25.05.2009 року, №4 від 30.06.2009 року, №5 від 31.07.2009 року, №6 від 31.08.2009 року, №7 від 01.09.2009 року, №8 від 30.09.2009 року, №9 від 30.12.2009 року, №10 від 19.02.2010 року, №11 від 14.04.2010 року, №12 від 30.06.2010 року, №13 від 04.08.2010 року, №14 від 30.09.2010 року, №15 від 31.01.2011 року, №16 від 03.08.2011 року, №17 від 16.01.2012 року, №18 від 10.02.2012 року, №19 від 30.07.2012 року, №20 від 22.07.2011 року до Кредитного договору №598 від 26.05.2008 року Сторонами внесені зміни до строку погашення заборгованості по 22 вересня 2014 року та змінено відсоткову ставку за користування кредитом.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, він належним чином виконав умови Кредитного договору, проте Відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 19.08.2015 року у Відповідача наявна заборгованість за Кредитним договором в розмірі 3 140 722 грн. 24 коп., з яких: 1 894 000 грн. 00 коп. – заборгованість за кредитом; 576 739 грн. 33 коп. – заборгованість за відсотками; 550 453 грн. 48 коп. – пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 119 529 грн. 43 коп. – пеня за несвоєчасне погашення відсотків. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерєврогруп» заборгованість у розмірі 3 140 722 грн. 24 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Кредитного договору №598 від 26.05.2008 року та додаткових угод до нього між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору №598 від 26.05.2008 року Позивачем видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерєврогруп» грошові кошти в розмірі 18 000 000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером №598 від 26.05.2008 року та випискою по рахунку Відповідача за період з 26.05.2008 року по 20.08.2015 року.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерєврогруп» Публічному акціонерному товариству «Банк «Демарк» грошових коштів за Кредитним договором №598 від 26.05.2008 року та додаткових угод до нього в строк по 22 вересня 2014 року та не надано доказів сплати процентів за користування такими кредитними коштами.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Кредитного договору №598 від 26.05.2008 року, не здійснив повернення грошових коштів в розмірі 1 894 000 грн. 00 коп. та не сплатив проценти за користування такими кредитними коштами, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерєврогруп» заборгованості за кредитом в розмірі 1 894 000 грн. 00 коп. та заборгованості за відсотками в розмірі 576 739 грн. 33 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за порушення строків погашення кредиту за загальний період прострочення з 20.02.2015 р. по 19.08.2015 р. у розмірі 550 453 грн. 48 коп. та пеню за порушення строків сплати процентів за загальний період прострочення з 20.02.2015 р. по 19.08.2015 р. в розмірі 119 529 грн. 43 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 – 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у разі порушення строків погашення кредиту, Банк має право стягнути з Позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 7.5 Договору передбачено, що у разі порушення строку сплати відсотків за кредитом, Банк має право стягнути з Позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд зазначає, що Сторонами в договорі погоджено, що виконання грошового зобов'язання (термін користування кредитом) визначено до настання певного терміну по 22 вересня 2014 року (частина друга статті 252 Цивільного кодексу України).

Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року. (п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»)

У даному випадку прострочка Відповідача за несвоєчасне погашення кредиту починається з 23.09.2014 року, а прострочка Відповідача за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками починається з 01.08.2014 року згідно з п.3.5.1 Кредитного договору та самостійно визначеним Позивачем періоду нарахування процентів.

Таким чином, перебіг шестимісячного строку, який передбачено ст. 232 Господарського кодексу України, за вимогами про стягнення пені за порушення строків погашення кредиту починається саме з 23.09.2014 року, а за вимогами про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом - з 01.08.2014 року. Отже, нарахування неустойки за порушення строків погашення кредиту та неустойки за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 20.02.2015 р. по 19.08.2015 р. суперечить приписам чинного законодавства та є неправомірним.

Крім того, зміст укладеного між сторонами правочину та зазначення про нарахування пені за кожен день прострочення не свідчить про наявність у сторін волі щодо погодження відмінного, ніж визначено ст.232 Господарського кодексу України, строку нарахування неустойки. При цьому, Судом враховано, що нормою ст.252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Суд зазначає, що умовами Кредитного договору №598 від 26.05.2008 року та додаткових угод до нього іншого способу нарахування неустойки ніж того, який передбачений чинним цивільним законодавством України, не визначено.

Таким чином, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі позовних вимог, Суд, перевіривши розрахунок пені за порушення строків погашення кредиту за загальний період прострочення з 20.02.2015 р. по 19.08.2015 р., вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв»язку з невірно визначеним Позивачем періодом нарахування цієї договірної відповідальності і застосуванням шестимісного періоду нарахування пені, а тому до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за порушення строків погашення кредиту за загальний період прострочення з 20.02.2015 р. по 23.03.2015 р. лише в розмірі 86 553 грн. 21 коп.

Крім того, Суд, перевіривши розрахунок пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за загальний період прострочення з 20.02.2015 р. по 19.08.2015 р. у розмірі 119 529 грн. 43 коп., дійшов висновку, що вказані вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням приписів ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України й невірного розрахунку Позивача, оскільки в даному випадку прострочка Відповідача зі сплати пені виникла саме з 01.08.2014 року і закінчилась 01.02.2015 року в той час, як Позивачем неправомірно визначений період нарахування цієї договірної відповідальності з 20.02.2015 р. по 19.08.2015 р.

Таким чином, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерєврогруп» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» підлягає заборгованість за кредитом в розмірі 1 894 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 576 739 грн. 33 коп. та пеня за порушення строків погашення кредиту в розмірі 86 553 грн. 21 коп.

Судовий збір за позовом у відповідності до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягає стягненню в доход Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам, оскільки Позивач був звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" в редакції станом на день подачі позовної заяви до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерєврогруп» (01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОРОЛЕНКІВСЬКА, будинок 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 34568909) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» (14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, ВУЛ. КОМСОМОЛЬСЬКА, будинок 28, Ідентифікаційний код юридичної особи 19357516) заборгованість за кредитом в розмірі 1 894 000 (один мільйон вісімсот дев'яносто чотири тисячі) грн. 00 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 576 739 (п'ятсот сімдесят шість тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 33 (тридцять три) коп. та пеню за порушення строків погашення кредиту в розмірі 86 553 (вісімдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 21 (двадцять одна) коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово – інвестиційна компанія «Інтерєврогруп» (01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОРОЛЕНКІВСЬКА, будинок 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 34568909) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 51 145 (п'ятдесят одна тисяча сто сорок п'ять) грн. 86 (вісімдесят шість) коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 жовтня 2015 року.

Суддя                               О.В. Чинчин