Рішення

від 20.10.2015 по справі 910/22187/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015Справа № 910/22187/15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства акціонерного банку "Столичний" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Оптімал-Трейд-Групп" простягнення 1 593 757 грн 68 коп. Представники: від позивача: не з'явились від відповідача: Онищук М.Ю. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.08.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Столичний" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімал-Трейд-Групп" про стягнення 1 593 757 грн 68 коп. заборгованості за кредитним договором № 1551-КЮ-13 від 03.09.2013, у тому числі: 1 450 789 грн 31 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 133 239 грн 72 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків та 9 728 грн 65 коп. штрафу за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімал-Трейд-Групп" в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами кредитного договору № 1551-КЮ-13 від 03.09.2013, належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останньої виникла заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з квітня по червень 2015 року у розмірі 1 450 789 грн 31 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 133 239 грн 72 коп. та штраф за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 9 728 грн 65 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2015 порушено провадження у справі № 910/22187/15 та справу призначено до розгляду на 06.10.2015.

10.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

06.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заява про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, заява про зміну адреси для листування, заява про відкладення судового розгляду, надання матеріалів для ознайомлення та продовження розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 розгляд справи відкладено на 20.10.2015, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

20.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заява про залишення позову без розгляду та не визнання кредитного договору та заява про залучення до участі у справі третьої особи.

Представник позивача у судове засідання 20.10.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 20.10.2015 з'явився представник відповідача та надав пояснення, відповідно до яких в повному обсязі підтримав подану через відділ діловодства суду заяву про залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична група трейд" в якості третьої особи.

Відповідно до статті 27 Господарського кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Досліджуючи матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання, у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки відповідачем не наведено суду доказів, що рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група трейд" щодо однієї із сторін, крім того суду не надано доказів, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична група трейд" є майновим поручителем відповідача саме за виконання останнім зобов'язань за кредитним договором № 1551-КЮ-13 від 03.09.2013.

Представник відповідача підтримав подану через відділ діловодства суду заяву про залишення позову без розгляду та не визнання кредитного договору.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Досліджуючи матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання, у зв'язку з тим, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для встановлення факту наявності чи відсутності заборгованості за договором.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про витребування у позивача оригіналу кредитного договору, у зв'язку наявністю у відповідача сумніву щодо існування зазначеного договору. В задоволенні зазначеного клопотання судом було відмовлено, у зв'язку з тим, що в матеріалах справи наявні докази часткового виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 1551-КЮ-13 від 03.09.2013, таким чином відповідачем визнано факт укладання зазначеного договору.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 20.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2013 між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Столичний" (банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімал-Трейд-Групп" (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 1551-КЮ-13, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі передбачені цим договором, сплатити банку проценти за користування кредитом, комісії у розмірі та порядку передбачені умовами договору та повернути суму кредиту в порядку і строки обумовлені цим договором.

В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до кредитного договору № 1551-КЮ-13 від 03.09.2013, а саме: № 1 від 18.10.2013, № 2 від 28.10.2013, № 3 від 05.06.2014, № 4 від 17.06.2014, № 5 від 02.09.2014, № 6 від 02.10.2014, № 7 від 15.10.2014, № 8 від 20.11.2014, № 9 від 27.11.2014, № 10 від 19.12.2014, № 11 від 19.01.2015, № 12 від 19.02.2015, № 13 від 02.03.2015 та № 14 від 19.05.2015, відповідно до яких вносилися зміни та доповнення до умов кредитного договору.

Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору в редакції додаткового договору № 14 від 19.05.2015, банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 39 000 000 грн 00 коп. на термін з 03.09.2013 до 16.05.2016 за умови повернення кредиту 16.05.2015 та щомісячною сплатою процентів у розмірі 17 % річних.

Згідно з пунктом 6.1. договору кредитного договору в редакції додаткового договору № 3 від 05.06.2015 позичальник за користування кредитними коштами щомісячно сплачує банку проценти в розмірі 17 % річних, які нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом за фактичну кількість днів періоду нарахування процентів з урахуванням фактичної календарної кількості днів у році. Нараховані проценти підлягають сплаті на дату платежів про процентам за кредитом в гривнях на рахунок, вказаний в пункті 4.4. даного договору.

У відповідності до умов пункту 8.3.7. кредитного договору позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати банку проценти за користування кредитними коштами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормами частини 1 та 2 стаття 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу кредит у розмірі 34 230 000 грн 00 коп. на умовах, передбачених укладеним між сторонами кредитним договором № 1551-КЮ-13 від 03.09.2013, з урахування змін та доповнень, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку відповідача № 206270100070 від 18.08.2015.

Судом встановлено, що позичальник в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом за період з квітня по червень 2015 року, у зв'язку чим відповідача виникла заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором № 155-КЮ-13 від 03.09.2013 у розмірі 1 450 789 грн 31 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати процентів за користування кредитом, нарахованих за період з квітня по червень 2015 року, у розмірі 1 450 789 грн 31 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку зі сплати процентів за користування кредитом, нарахованих за період з квітня по червень 2015 року, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, нарахованих за період з квітня по червень 2015 року, у розмірі 1 450 789 грн 31 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за кредитним договором № 1551-КЮ від 03.09.2013, позивачем нараховано позичальнику пеню за сплату процентів за користування кредитом у розмірі 133 239 грн 72 коп. та штраф за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 9 728 грн 65 коп.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 6.2 кредитного договору у разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню, яка нараховується на суму несплачених процентів за користування кредитом, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до пункту 6.3 кредитного договору за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 0,5 процентів від суми невиконаного зобов'язання (за кожне порушення строку сплати процентів).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пунктів 6.2 та 6.3 договору.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" стосовно того, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Як зазначено у пункті 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, доданий до позовної заяви, суд приходить до висновку про те, що він не містить всіх елементів, необхідних для здійснення обґрунтованого розрахунку штрафних санкцій, а саме не вказано чіткого періоду (із зазначенням дати початку і закінчення) нарахування пені за кожним з прострочених платежів, у зв'язку з чим суд вважає даний розрахунок неналежним.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 27.08.2015 та від 06.10.2015 позивача зобов'язано надати розгорнутий розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання із зазначенням періоду нарахування пені по відсоткам з урахуванням часткового погашення (вказати дату здійснення часткової оплати).

У відповідності до норм пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору

В даному випадку, наведений у позовній заяві розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, нарахованої за період з травня 2015 року по серпень 2015 року, судом визнаний неналежним доказом заявлених вимог, був оцінений судом у відповідності з вимогами Господарського процесуального кодексу України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору в цій частині.

З огляду на вищевикладене та у зв'язку з ненаданням суду окремого обґрунтованого розрахунку пені за неналежне виконання грошових зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом та відсутністю у суду достатніх даних (періоду нарахування пені за кожним з прострочених платежів (із зазначенням дати початку і закінчення) та доказів часткової оплати платежів (банківських виписок, платіжних доручень, тощо) для здійснення власного розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з квітня по червень 2015 року, суд залишає без розгляду вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з квітня по червень 2015 року.

Крім того, суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з квітня по червень 2015 року після усунення обставин, що зумовили залишення позову в цій частині без розгляду.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 1551-КЮ-13 від 03.09.2013, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 9 728 грн 65 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на день звернення позивача за позовом до суду) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 28.12.2014, № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн 00 коп.

Нормами пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на день звернення позивача за позовом до суду) встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 614 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Столичний" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.09.2015 № 173 "Про початок процедури ліквідації ПАТ АБ "Столичний" та делегування повноважень ліквідатора банку».

Враховуючи викладене та виходячи з розміру заявлених позовних вимог, витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 82, ст. 82-1, ст. 84, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімал-Треід-Групп" (03115, м Київ, вул. Львівська, буд. 18-Б, ідентифікаційний код 34762523) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Столичний" (40035, м. Суми, вул. Харківська, буд. 1, ідентифікаційний код 20028816) 1 450 789 (один мільйон чотириста п'ятдесят тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн 31 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, та 9 728 (дев'ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн 65 коп. штрафу за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

3. Позов в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімал-Треід-Групп" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Столичний" пені у розмірі 133 239 грн 72 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, нарахованої за період з травня 2015 року по серпень 2015 року, залишити без розгляду.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімал-Треід-Групп" (03115, м Київ, вул. Львівська, буд. 18-Б, ідентифікаційний код 34762523) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 29 210 (двадцять дев'ять тисяч двісті десять) грн 36 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.10.2015

Суддя Н.Б. Плотницька