Рішення

від 20.10.2015 по справі 917/1902/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 р. Справа № 917/1902/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма - Сільгосптехніка", вул. Ковпака, 39, м. Полтава, 36007

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, вул.Жовтнева, 17, с. Филенково, Чутівський район, Полтавська область, 38810

про стягнення грошових коштів у сумі 16030,38 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 16030,38 грн. заборгованості по договору №204 від 29.07.2013 р., з яких: 6240,00 грн. основного боргу, 367,73 грн. 3% річних, 4733,88 грн. інфляційних втрат, 3688,77 грн. пені та 1000,00 грн. штрафу, а також 2500,00 грн юридичних послуг.

Представник позивача в засідання суду не з'явився, в попередньому судовому засіданні на позовних вимогах наполягав з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору №204 від 29.07.2013 р. в частині оплати товару.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив та 30.09.2015 р. надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву в якому повідомляв, що 02.09.2015 р. ним згідно платіжного доручення № 2053 від 02.09.2015 р. сплачено суму основної заборгованості розмірі 6240,00 грн. (а.с. -36-38) та просить застосувати позовну давність до вимог щодо нарахування пені. Розгляд справи просить проводити без його участі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив:

29.07.2013 р. між сторонами було укладено договір №204 (арк. справи 9), згідно якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) автотракторні запчастини та матеріали (товар), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити його в терміни передбачені даним договором (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата в розмірі 100% від суми вказаній в накладній має бути перерахована відповідачем на рахунок позивача протягом 20 банківських днів з моменту передачі товару.

Відповідач несе відповідальність за несвоєчасну оплату товару. У випадку затримки оплати він сплачує пеню в розмірі 1% від недоперечисленої суми за кожен день прострочення платежу, а також штрафні санкції в розмірі 1000,00 грн. (п. 4.2 Договору)

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 р. Якщо протягом місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна із сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком (п. 5.7 Договору).

Як зазначає позивач у позовній заяві, він, на виконання умов договору, згідно видаткової накладної №13945 від 10.08.2013 р. (копія накладної в матеріалах справи - арк. справи 11) передав відповідачу товар на загальну суму 6240,00 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленою довіреністю № 214 від 10.08.2013 р. на отримання його представником від позивача товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 10).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, прийнявши товар без претензій щодо асортименту, якості, кількості продукції чи відсутності будь-якого документу, оплатив його лише після порушення провадження у даній справі 02.09.2015 р. згідно платіжного доручення № 2053 від 02.09.2015 р. (а.с. -38).

Позивач, на підставі ст.625 ЦК України та умов договору нарахував та просить стягнути з відповідача 367,73 грн. 3% річних за період з 10.09.2013 р. по 27.08.2015 р., 4733,88 грн. інфляційних втрат за період з 10 вересня 2013 р. по 27 серпня 2015 р., 3688,77 грн. пені за період 10.09.2013 по 27.08.2015 р. та 1000,00 грн. штрафу

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 16030,38 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після порушення провадження у справі провів оплату за вказаним договором у сумі 6240,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2053 від 02.09.2015 р. (а.с. - 38).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (зокрема, сплата суми боргу). Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе у разі, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи (п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

У зв'язку з тим, що відповідач після звернення до суду з позовом погасив основну заборгованість за договором №204 від 29.07.2013 р. на суму 6240,00 грн. провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з використанням калькулятора ІПС "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 367,73грн. 3% річних за період з 10.09.2013 р. по 27.08.2015 р. та 4648,80 грн. інфляційних втрат за цей же період. В частині стягнення 85,08 грн. інфляційних втрат позовні вимоги задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, позивач заявляє позовні вимоги про стягнення з відповідача 3688,77 грн. пені та 1000,00 грн. штрафу згідно п. 4.2 Договору. Суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 1000,00 грн., а в частині стягнення пені зазначає наступне:

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В порушення вказаної норми позивач нарахував пеню за період з 10.09.2013 по 27.08.2015 р. Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за період з 10.03.2014 р. по 27.08.2015 р., в зв'язку з тим, що вказаний період виходить за межі шестимісячного періоду від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо суми пені, яка знаходиться в рамках шестимісячного періоду від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то стосовно нього відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Суд погоджується з відповідачем та застосовує позовну давність до позовних вимог у цій частині, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.ст.256-258 ЦК України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, що його порушила. За зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст.261 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).

Позивачем не подано доказів наявності обставин, що свідчили б про зупинення або переривання позовної давності, або про поважність причин пропущення позовної давності.

Таким чином, зважаючи на заяву позивача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 10.09.2013 р. по 10.03.2014 р., суд відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Також позивач просить стягнути 2500,00 грн. юридичних послуг.

Як свідчать надані суду докази, а саме - договір від 19.08.2015 р про надання юридичних послуг, видатково-касовий ордер від 19.08.2015 р.. на суму 2500 грн., позивачем понесено витрати на оплату юридичних послуг в сумі 2500 грн.

В силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, п.1-1 ч. ст. 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ул.Жовтнева, 17, с. Филенково, Чутівський район, Полтавська область, 38810, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма - Сільгосптехніка" (вул. Ковпака, 39, м. Полтава, 36007, код ЄДРПОУ 13944062) - 367,73 грн. 3% річних, 4648,80 грн. 1000,00 грн. штрафу 1911,45 грн. юридичних послуг та 1396,89 судового збору

3. Провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 6240,00 грн - припинити.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити в задоволенні.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.10.2015 р.

Суддя Н.Г. Гетя