Постанова

від 21.10.2015 по справі 908/3932/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.10.2015 справа №908/3932/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівАгапов О.Л. Сгара Е.В., Склярук О.І. при секретарі Дьома К.Г. від позивача:Медведєв О.Л від відповідача:Зінченко М.В. (довіреність від 01.01.15 №19/3) розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс», м.Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 06.08.2015 року у справі№ 908/3932/15 (суддя Науменко А.О.) за позовомПриватного підприємства «Кварц-10», м.Запоріжжя до відповідачаПублічного акціонерного товариства «Запоріжкокс», м.Запоріжжя простягнення суми основного боргу у розмірі 19000,00 грн., пені 8244,22, інфляційних витрат в сумі 10602,08 грн., 3% річних у розмірі 478,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Кварц - 10» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки №2461 від 14.10.2014р. в сумі 43 818,97 грн.,що складається з суми основного боргу - 23 000,00 грн., пені - 7 491,46 грн. нарахованої згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пені - 2 338,90 грн., нарахованої згідно умов договору №2461, втрат від інфляції - 10 510,08 грн. та 3% річних - 478,53 грн.

05.08.2015р. позивачем уточнені позовні вимоги, в яких ПП "Кварц-10" просить суд стягнути з відповідача на його користь: 19 000,00 грн. основного боргу; 8 244,22 грн. пені за період: з 27.11.2014р. по 22.07.2015р.; 10 602,08 грн. втрат від інфляції за період: з грудня 2014р. по липень 2015р.; 478,53 грн. 3% річних за період: з 27.11.2014р. по 22.07.2015р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.2015р. позовні вимоги задоволені частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" на користь Приватного підприємства "Кварц-10" суму 19 000, 00 грн. основного боргу, суму 1992,54 грн. пені, суму 10602,08 грн. втрат від інфляції, суму 478,53 грн. 3% річних, суму 1528,97 грн. судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не сплати у встановлені договором строки. Позовні вимоги щодо стягнення боргу, інфляційних нарахувань, 3% річних, перевірені та задоволені частково, оскільки судом виявлені арифметичні помилки в розрахунках позивача.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Запоріжкокс», м. Запоріжжя звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд частково скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2015р. по справі №908/3932/15.

Спірною є сума 11,91 грн. пені.

Апелянт наполягає на тому, що господарським судом не було надано належної оцінки доказам, наданих відповідачам, що призвело до прийняття невірного рішення.

Зокрема, вказує на те, що розрахунок суми пені зробленим з порушенням умов та порядку визначення строку прострочення оплати поставки товару, узгоджених Договором і Специфікацією та вважає, що перебіг строку, встановлений п.7.2 Договору для сплати пені, повинен починатися з 27.12.2014 року та відповідно сплинути 26.06.2015 року.

В уточненнях до апеляційної скарги апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що за умовами п.9.2 договору, на підставі якого здійснено стягнення, спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з врахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимоги) за основною сумою зобов"язань, вирішуються в постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група), рішення якого є кінцевим та обов"язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами у строки, вказані у рішенні суду.

Представник відповідача, який представляв інтереси стороні у вирішенні спору господарським судом і який не заперечував проти розгляду спору саме господарським судом, не мав повноважень відмовлятись від третейської угоди.

У зв'язку з находженням у відпустці судді Кододової О.В. та відрядженням судді Малашкевича С.А. на підставі ч.5 ст.26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.10.1, 17 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду, затверджених рішенням загальних зборів суддів від 23.06.2015р, змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя - Агапов О.Л., судді: Сгара Е.В., Склярук О.І.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд встановив.

14.10.2014 р. між Приватним підприємством "Кварц-10" (постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Запоріжкокс" (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 2461 (далі - договір № 2461).

Відповідно до п. 1.1. договору № 2461 постачальник зобов'язується поставити, а покупець - на умовах даного договору прийняти та сплатити стенди, знаки та інші ТМЦ, у подальшому "товар", на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 1.2 договору № 2461, кількість, номенклатура товару вказується у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.2. договору № 2461, сторони узгодили, що постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки, вказаних у специфікаціях, у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року.

Пунктом 3.3. договору № 2461 визначено, що строки поставки товару вказуються у специфікаціях.

Відповідно до п. 3.6. договору № 2461, право власності на товар та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару.

Згідно п. 4.1. договору № 2461, поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, вказані у специфікаціях та до складу яких включені усі податки, збори і інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші видатки постачальника пов'язані з постачанням товару.

Пунктом 5.2. договору № 2461 передбачено, що оплата за поставлений товар буде здійснюватись у порядку, що вказаний у відповідній специфікації до даного договору.

Пунктом 7.2. договору № 2461 передбачено, що у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати товару, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному період (спір стосується саме цього пункту).

Пунктами 10.4., 10.5. сторонами встановлений строк дії договору № 2461 - даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 13.10.2016р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за договором.

Судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не відлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України..

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст.692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

14.10.2014р. сторонами укладено специфікацію № 1/2462 до договору поставки № 2461 від 14.10.2014р., відповідно до умов якої, постачальник зобов'язався поставити покупцю товару (стенди НС, ГОСТ 28916-91 у кількості 14 шт.) на суму 27 370,00 грн. Строк поставки - 25 банківських днів; строк оплати - упродовж 10 банківських днів з моменту поставки товару; датою поставки вважається дата відвантаження з відміткою у видатковій накладній (а.с 20)..

Як свідчать матеріали справи, позивачем на підставі видаткової накладної № 06 від 12.11.2014р. поставлено відповідачу товар на суму 27 370,00 грн. Відпуск товару представнику покупця здійснювався на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1194 від 12.11.2014р.

Проте, не зважаючи на встановлений у специфікації № 1/2462 до договору поставки № 2461 від 14.10.2014р. строк для проведення розрахунків, покупцем зобов'язання перед постачальником виконані не в повному обсязі. На день подання позовної заяви від покупця, в рахунок оплати за поставлений по видатковій накладній № 06 від 12.11.2014р. товар, перераховано грошові кошти в розмірі 4 370,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 39819 від 05.06.2015р. на суму 1370,00 грн., № 40531 від 26.06.2015р. на суму 1000,00 грн. та № 40622 від 30.06.2015р. на суму 2000,00 грн.

Після порушення провадження у даній справі відповідачем здійснено часткову оплату товару на загальну суму 4000,00 грн. (03.07.2015р. на суму 3000,00 грн. та 13.07.2015р. на суму 1000,00 грн.), що підтверджується копією виписки з рахунку позивача за період з 01.06.2015р. по 22.07.2015р. На цю суму позивачем зменшено позовні вимоги.

Таким чином, на момент прийняття рішення судом, неоплаченою залишалась заборгованість за поставлений товар в сумі 19 000,00 грн., яка підлягає стягненню.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ст.610 ЦК.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором, позивачем заявлено вимоги про стягнення з нього пені в сумі 8 244,22 грн., нарахованої згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань» за період: з 27.11.2014р. по 22.07.2015р.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з положеннями ст.ст. 1,3 Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд першої інстанції врахував, що пунктом 7.2. договору № 2461 передбачено, що у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати товару, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Твердження апелянта щодо того, що рішення господарського суду з нього помилково стягнуто 11,91 грн. пені, Донецьким апеляційним господарським судом до уваги не приймається, оскільки спростовуються умовами договору.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивачем невірно визначено період її нарахування: не враховано приписи ч 6 ст.232 ГК України та умови п. 7.2. договору № 2461. Крім того, позивачем залишено поза увагою розмір пені, визначений сторонами у п. 7.2. договору № 2461. Тож, розрахунок пені судом відкоригований відповідно до умов договору № 2461 (0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ) та вимог Закону. Пеня підлягає стягненню за період: з 27.11.2014р. по 27.05.2015р. (182 дн.) в сумі 1992,54 грн.

Позиція відповідача з приводу нарахування пені з 27.12.2014р. (30 днів з дати порушення зобов'язання), є хибною, оскільки сторонами не змінювався порядок нарахування пені (від дня порушення зобов'язання), а лише встановлювалась додаткова умова, за якою неустойка застосовується у випадку тривалого порушення - понад 30 днів.

Щодо стягнення з відповідача суми 478,53 грн. 3% річних за період: з 27.11.2014р. по 22.07.2015р. та суми 10 602,08 грн. втрат від інфляції за період: з грудня 2014р. по липень 2015р.

Статтею 625 ЦК передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача 3% річних та втрат від інфляції, судом першої інстанції правомірно встановлено, що вірним розміром 3% річних за заявлений період є 480,52 грн., втрати від інфляції за заявлений період становлять 12 242,87 грн. Втім, стягненню підлягають суми 478,53 грн. 3% річних та 10 602,08 грн. втрат від інфляції, які заявлені позивачем.

Довід відповідача про невзяття до уваги судом третейського застереження не взятий до уваги виходячи з наступного.

При розгляді спору господарським судом Запорізької області враховані положення пп.9.1 та 9.2 Договору поставки № 2461 від 14.10.2014 р., укладеного між сторонами, якими сторони визначили порядок вирішення спорів. Згідно з умовами договору, спори та розбіжності, що виникли у зв'язку з даним договором або мають відношення до його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, повинні за можливості вирішуватись шляхом переговорів. Якщо, такі спори або розбіжності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється у відповідності до матеріального права України наступним чином:

- спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10000 доларів США (з врахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимоги) за основною сумою зобов'язань, вирішуються у господарських судах України (у відповідності до діючого законодавства України);

- спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10000 доларів США (з врахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимоги) за основною сумою зобов'язань, вирішуються у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" (у відповідності до регламенту вказаного суду), рішення якого є кінцевим та обов'язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами у строки, вказані у рішенні суду.

Отже, сторонами по справі укладено третейську угоду.

Відповідно до ч. 2 ст.12 ГПК України, підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції», припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Провадження у справі підлягає припиненню, якщо є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду. Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. Якщо таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

У судовому засіданні 06.08.2015р. представником відповідача подано заяву, в якій вказано, що він не заперечує проти розгляду даної справи господарським судом Запорізької області в контексті п. 9.2. договору поставки № 2461 від 14.10.2014 р. (а.с.102).

Заява подана особою, яка мала всі повноваження сторони у справі згідно із довіреністю (а.с.52).

З огляду на ті обставини, що третейську угоди укладено сторонами до порушення провадження у справі і відповідач не заперечував проти розгляду справи саме господарським судом, спір у справі правомірно розглянутий господарським судом Запорізької області.

Таким чином, підстав для задоволення скарги та скасування рішення господарського суду Запорізької області у справі судова колегія не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статями 33, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2015 року у справі №908/3932/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в 20-ти денний строк.

Головуючий О.Л.Агапов

Судді Е.В.Сгара

О.І.Склярук

Надруковано 5 прим

1-позивачу

1-відповідачу

1-у справу

1-ДАГС

1-ГСЗО