Вирок від 04.10.2010 по справі 1-693/10

04.10.2010 Справа № 1 -693 /10 р.

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

міста МИКОЛАЄВА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2010 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд. м. Миколаєва в складі:

головуючого по справі судді - Олефір М.В.,

при секретарі судового засідання - Семеновій О.О.,

з участю прокурора - Касьяненко Т.М.,

захисника - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.

Миколаєві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та

мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 Поздовжня, 38 кв. 34, українця, громадянина України,

з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

1.13 червня 2006 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ст. ст. 190 ч. 1, 185

ч.2, 70 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

2. 27 грудня 2007 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ст.ст. 190 ч.2, 71 КК

України до 3 років позбавлення волі - звільнений відповідно до постанови Піщенського

районного суду Вінницької області від 13 травня 2009 року умовно - достроково на 1 рік 4

місяці, в злочині передбаченому ст. 185 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2010 року, близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані

алкогольного сп’яніння, знаходячись в дворі будинку № 58 по пр. Миру в м. Миколаєві,

маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, таємно викрав майно

належне ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон марки «Нокія 5610» вартістю 1800

гривень зі стартовим пакетом оператора мобільного зв’язку «Лайф» вартістю 15 грн., на

рахунку якого знаходились грошові кошти в сумі 20 грн., чим завдав потерпілому

матеріальні збитки на загальну суму 1835 грн. Після чого з місця події з викраденим

майном зник.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2, свою вину у пред’явленому

обвинуваченні не визнав, суду пояснив, що він 02 червня 2010 року в магазині він

познайомився з чоловіками на ім’я «Андрій» та «Руслан», з якими спільно розпивав

спиртні напої. Ввечері вони на лавці в дворі буд. № 58 по пр. Миру в м. Миколаєві

розпили горілку та вирішили продовжити розлиття спиртних напої, але так як гроші у

них закінчились, а вони хотіли купити горілки, то хтось з хлопців запропонував продати

мобільний телефон ОСОБА_3, а на виручені гроші купити алкоголь. Руслан віддав йому свій

телефон та він почав його пропонувати з метою продажу, але приблизно через 30 хвилин

його затримали працівники міліції.

Таку поведінку підсудного ОСОБА_2, суд оцінює критично, як природну захисну

реакцію на пред’явлене обвинувачення з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

Крім того, покази підсудного не відповідають дійсним обставинам справи, характеру

скоєного злочину та повністю спростовуються показами потерпілого, свідків та

матеріалами справи, а саме -

Будучи допитаним в ході досудового слідства як підозрюваний та обвинувачений

ОСОБА_2, пояснив, що коли він брав у ОСОБА_3 мобільний телефон, щоб

зателефонувати та повертав його йому, то ОСОБА_3 телефон поклав з правої сторони на

лавочку. Він на це звернув увагу та в нього виник умисел на крадіжку вказаного

мобільного телефону. Коли ОСОБА_3 відволікся, то він взяв вказаний телефон та поклав собі

в кишеню свої штанів. Через деякий час він покинув компанію та коли йшов по вул.

Космонавтів то вирішив продати мобільний телефон, але був затриманий працівниками

міліції.

Суд, даючи оцінку даним поясненням вважає їх як правдиві, які повністю

підтверджуються зібраними доказами по справі.

Так, допитаний в суді потерпілий ОСОБА_3, суду пояснив, що 02 червня 2010 року

він розпивав спиртні напої разом зі своїм знайомим ОСОБА_4 та хлопцем на ім’я

Андрій, які неодноразово просили у нього телефон, щоб продзвонити. Після закінчення

розлиття спиртного вони всі направились до нього додому, але ОСОБА_2, до нього в

квартиру не пішов, а пішов з його слів до свого знайомого. Ввечері він ліг спати, а вранці

виявив зникнення його мобільного телефону. Зателефонувавши до свого знайомого

ОСОБА_4, він дізнався, що його телефону у нього немає. Через деякий час йому

зателефонували з міліції та запитали про пропажу телефону, та попросили з’явитися до

міліції. В міліції йому показали його телефон, він написав заяву про пропажу телефону та

через деякий час йому був повернутий телефон. Він нікому не давав свій телефон для

продажі, в тому числі і ОСОБА_2 Претензій ніяких до підсудного у нього немає.

Свідок ОСОБА_5, в суді показав, що 2 червня 2010 року він разом з ОСОБА_3 та

ОСОБА_2, розпивали спиртне, випили приблизно біля двох літрів горілки, на

слідуючий день ранком йому зателефонував ОСОБА_3 і поцікавився, чи не в мене його

мобільний телефон. Пізніше він йому зателефонував та повідомив, що телефон

знаходився у затриманого працівниками міліції ОСОБА_2.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в суді показали, що в нічний час 2 червня 2010 року

до їх магазину зайшов ОСОБА_2, який був в нетверезому стані та пропонував їм

купити в нього мобільний телефон «Нокія», він визвав у них підозру і вони викликали

працівників міліції.

Та письмовими доказами:

Протоколом про адміністративне затримання від 03.06.2010 року /а.с.4/,

відповідно до якого було затримано ОСОБА_2 та під час його особистого огляду в

присутності понятих було виявлено та вилучено мобільний телефон;

Протоколом огляду предметів від 16 липня 2010 року /а.с.31/, відповідно до

якого в присутності понятих оглянуто вилучений у ОСОБА_2 мобільний телефон

марки «Нокія 5610»;

Розпискою потерпілого /а.с.33/, відповідно до якого він отримав від

працівників міліції викрадений у нього мобільний телефон;

А тому суд вважає, що дії ОСОБА_2, органами досудового слідства кваліфіковані

вірно за ст. 185 ч.2 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна

/крадіжку/, повторно, а тому по даній статті він і повинен нести кримінальну

відповідальність.

Обставиною, яка пом’якшує відповідальність ОСОБА_2, є те, що на його

утриманні є малолітній син ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3.

Обставиною, яка обтяжує відповідальність ОСОБА_2, є те, що злочин він вчинив

перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння.

При призначенні підсудному ОСОБА_2 покарання, суд враховує, що ним скоєно

злочин, що відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, за місцем проживання

він характеризується виключно позитивно, на його утриманні знаходиться малолітня

дитина, враховуючи його вік, що потерпілий ніяких претензій ні матеріальних ні

моральних до нього немає, а тому суд вважає необхідним призначити йому покарання в

порядку виключення у виді арешту.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185

ч.2 КК України та призначити йому покарання по даній статті у виді трьох місяців та

двадцять днів арешту.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України ОСОБА_2 частково приєднати невідбуту

частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня

2007 року та остаточно призначити - чотири місяці арешту.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінити - на

підписку про невиїзд, з під варти звільнити в залі суду

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 знаходження його під вартою

з 3 червня 2010 року по 4 жовтня 2010 року та вважати його таким, що відбув покарання.

Вирок суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в 15 діб з дня

його проголошення.

Головуючий по справі суддя: М.В. Олефір