Постанова

від 22.09.2015 по справі 810/4325/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ 810/4325/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мелона» про стягнення податкового боргу.

Суть спору: Білоцерківська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мелона» про стягнення податкового боргу в сумі 6 782, 65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує у встановлений законодавством строк грошові зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість в сумі 6 782, 65 грн., який позивач просить стягнути у примусовому порядку.

Позивач у судове засідання не з’явився та надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження.

Відповідач про дату, час і місце судового засідання був проінформований належним чином, однак рекомендована кореспонденція, яка була направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернута до суду з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглянута без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мелона» зареєстровано як юридична особа та як платник податків, зборів та інших обов’язкових платежів і перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, що підтверджується довідкою б/н від 18.08.2015.

Як вбачається з матеріалів справи станом на 20.08.2015 за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі 6 782, 65 грн., який виник з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 11.07.2014 Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності ТОВ «Торговий дім «Мелона» (Код ЄДРПОУ 37866056) за травень 2014 року, за результатами якої був складений акт № 495/15-1/37866056 від 11.07.2014.

Як вбачається з вищевказаного акта, ТОВ «Торговий дім «Мелона» було порушено вимоги пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв’язку з неподанням відповідачем податкової декларації з ПДВ та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2015 року. На підставі зазначеного акта контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.07.2014, яким відповідачу були нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 680, 00 грн.

Також, 18.08.2014 Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності ТОВ «Торговий дім «Мелона» (код ЄДРПОУ 37866056) за червень 2014 року, за результатами якої був складений акт № 625/15-1/37866056 від 18.08.2014.

Згідно з висновками вказаного акта перевіркою встановлено, що в порушення п. 201.15 ст. 201 та п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України відповідачем не подано податкову декларацію з ПДВ та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за червень 2014 року.

За результатами вищевказаного акта, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 04.09.2014, яким відповідачу були нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2040, 00 грн.

05.09.2014 Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності ТОВ «Торговий дім «Мелона» (код ЄДРПОУ 37866056) за липень 2014 року, за результатами якої був складений акт № 647/15-1/37866056 від 05.09.2014.

Як вбачається зі змісту вищевказаного акта, податковим органом встановлено порушення відповідачем вимог п. 201.15 ст. 201 та п.п. 49.18.1 ст. 49 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим ТОВ «Торговий дім «Мелона» не було подано податкову декларацію з ПДВ та реєстр виданих та отриманих видаткових накладних за липень 2014 року.

За результатами вищевказаного акта, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 06.10.014, яким відповідачу були нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 040, 00 грн. Також, 07.10.2014 Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності ТОВ «Торговий дім «Мелона» (код ЄДРПОУ 37866056) за серпень 2014 року, за результатами якої був складений акт № 735/15-1/37866056 від 07.10.2015.

Згідно з висновками вказаного акта перевіркою встановлено, що відповідачем було порушено вимоги п. 201.15 ст. 201 та п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «Торговий дім «Мелона» не було подано податкову декларацію з ПДВ та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року.

За результатами вищевказаного акта, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 15.10.2014, яким позивачу були нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 040, 00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення направлялись позивачем на адресу відповідача, однак відповідна поштова кореспонденція була повернута до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до облікової картки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мелона» за період з 31.12.2013 по 31.10.2014, наявна станом на 31.08.2014 переплата з податку на додану вартість в сумі 17, 35 грн. була врахована позивачем в часткове погашення податкової заборгованості по податковому зобов’язанню, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.07.2014.

Враховуючи викладене, податковий борг відповідача перед бюджетом з податку на

додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 6 782, 65 грн. Несплата відповідачем податкового боргу на суму 6 782, 65 грн. стала підставою для звернення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з адміністративним позовом про стягнення суми податкового боргу з юридичної особи.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Згідно з приписами п.п. 16.1.3 та 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Статтею 57 Податкового кодексу України визначені строки сплати податкового зобов`язання.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Самостійно визначені позивачем суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у повному обсязі сплачені не були.

Згідно з п. 38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ю» № 11159-25/148 від 11.12.2014, проте остання була повернута на адресу позивача з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до вищевказаної вимоги, податкова заборгованість позивача становить 6 782, 65 грн.

Відповідно до абз. 3 п. 58.3 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до довідки Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 14262/10/10-02-23-0, станом на 20.08.2015 податкова заборгованість відповідача становить 6 782, 65 грн.

Отже, грошові зобов’язання, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях та податковій вимозі, які не були оскаржено в установленому законом порядку, є узгодженим податковим боргом.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача в частині стягнення податкового боргу з рахунків у банку.

Щодо вимоги позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 6 782, 65 грн., що знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мелона», суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

При цьому, відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не слід розглядати як перешкоду для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому арешт із підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

За таких обставин звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може здійснюватися без урахування норми пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів та зборів України від 10 жовтня 2013 року N 1839/24371. Отже, таке звернення може відбуватися не лише в день прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 29.04.2013 р. N 642/12/13-13.

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Відповідна обставина повинна бути підтверджена під час судового розгляду.

При цьому суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта № 42521574 від 19.08.2015 відомості щодо наявності об’єктів права власності, інших речових прав, іпотеки та обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, які зареєстровані за ТОВ «Торговий Дім «Мелона» відсутні.

Проте, враховуючи правила оборотоздатності об’єктів цивільних прав, суд зазначає, що платнику податків може належати на праві власності й інше майно, яке не потребує державної реєстрації, що виникає з моменту передання платнику податків такого майна у відповідності до ст. 334 Цивільного кодексу України.

На думку суду, реалізація обов’язку доведення підставі для застосування процедури арешту грошових коштів та майна вбачається можливою тільки в ході здійснення процедури податкової застави.

Так, зокрема, пунктами 89.3 та 89.5 ст. 89 Податкового кодексу України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

Отже, процедура податкової застави надає можливість податковому органу виявити усе майно платника податків, у тому числі, право власності на яке виникає без відповідної державної реєстрації, або довести неможливість його виявлення. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження відсутності у позивача грошових коштів та майна, у тому числі такого майна, яке не підлягає процедурі державної реєстрації при набутті права власності, що свідчить про відсутність підстав для задоволених позовних вимог в частині накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У судовому засіданні 22.09.2015 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 28.09.2015.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з рахунків в банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мелона» (09111, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 37866056) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 6 782 (шість тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 65 коп.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.