Постанова

від 21.10.2015 по справі 826/13550/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2015 року № 826/13550/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС м. Києва (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2015 року за № 0003222202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/13550/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13 серпня 2015 року.

У судовому засіданні 13 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу від 20 травня 2015 року № 653 та направлення від 21 травня 2015 року № 728/26-58-22-02-17, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» (код ЄДРПОУ 36273496) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Брокбудкепітал» (код ЄДРПОУ 37450960) за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 02 червня 2015 року № 2948/26-58-22-02-18/36273496.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 232493,00 грн., в тому числі за лютий 2014 року - 232493,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 258325,00 грн., в тому числі за 2014 рік - 258325,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків прийнято податкове повідомлення - рішення від 23 червня 2015 року № 0003222202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 387488,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 258325,00 грн., за штрафними санкціями - 129163,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Брокбудкепітал».

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В той же час, згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» зареєстровано Головним територіальним управлінням юстиції у міста Києві від 17 листопада 2008 року за № 10731020000016631.

Основним видом господарської діяльності позивача є інша діяльність у сфері електрозв'язку (61.90).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Брокбудкепітал» (підрядник) укладено договір підряду від 27 січня 2014 року № ТО-196, відповідно до умов якого, замовник замовляє та зобов'язується оплатити, а підрядник зобов'язується належним чином виконувати роботи з організації каналів зв'язку, визначені у відповідних Додатках та/або Додаткових угодах до даного Договору.

Замовлення виконання робіт здійснюється шляхом підписання сторонами протягом строку дії даного договору відповідних замовлень на виконання робіт за формою встановленою у Додатку № 1 до даного Договору (пункт 1.1.2 Договору).

У замовленнях передбачених пунктом 1.2 Договору визначається обсяг робіт, що мають бути виконані за відповідним замовленням, загальна вартість таких робіт, строки виконання та інші відомості, що стосуються таких робіт (пункт 1.1.3 Договору).

Під роботами з організації каналів зв'язку, що виконуються згідно даного Договору та окремих замовлень, може розумітись будь-який з наступних видів Робіт:

- роботи з організації наземного каналу зв'язку з доступу до мережі інтернет для SMB

- роботи з організації прокладення телефонної лінії для корпоративних клієнтів

-роботи з організації наземного каналу зв'язку передаванням даних для корпоративних клієнтів

- роботи з організації базової станції супутникового зв'язку типу VSAT (пункт 1.1.4 Договору).

Строк виконання робіт за цим Договором визначається відповідно до об'єму робіт, та погоджується у відповідних замовленнях, що підписується у вигляді Додатків до Договору. Строк виконання робіт за відповідним Замовленням починається з дати підписання такого Замовлення (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.2.2 замовник зобов'язується забезпечити можливість доступу працівників підрядника до місць виконання робіт.

Приймання-передача виконаних за кожним окремим замовленням робіт здійснюється шляхом підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі виконаних за відповідним замовленням робіт (пункт 5.1 Договору).

В акті зазначається обсяг фактично виконаних за відповідним Замовленням робіт та їх вартість, встановлена на підставі даного Договору (пункт 5.2 Договору).

На підтвердження виконання умов названого договору, позивачем надано копії договору підряду від 27 січня 2014 року № ТО-196, додаток № 1 до договору підряду від 27 січня 2014 року № ТО-196, замовлення на виконання робіт від 01 лютого 2014 року , акт приймання-передачі виконаних робіт з організації каналів зв'язку від 28 лютого 2014 року № 877, додаток до акту від 28 лютого 2014 року № 877, платіжні доручення від 14 березня 2014 року № 324 на суму 108496,58 грн., від 21 березня 2014 року № 363 на суму 163041,15 грн., від 21 березня 2014 року № 364 на суму 405197,37 грн., від 21 березня 2014 року № 365 на суму 398175,00 грн., від 21 березня 2014 року № 366 на суму 475041,10 грн., виписки за банку, акт звіряння взаємних розрахунків за лютий 2014 - липень 2015 року, податкову накладну від 28 лютого 2014 року № 877 на суму 1291626,00 грн., витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 1, бухгалтерську довідку від 21 грудня 2014 № 102 про зняття валових витрат за 2014 рік для здачі прибуткової декларації з податку на прибуток, податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік з відповідними додатками до неї, оборотно-сальдові відомості по рахунках 39 та 631, податкових розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Обґрунтовуючи необхідність придбання послуг позивач посилається на Договір підряду від 29 липня 2011 року № 2911/ДГ, укладений між позивачем (підрядник) та Приватним акціонерним товариством «Датагруп» (замовник), відповідно до якого, підрядник приймає на себе зобов'язання щодо виконання комплексу робіт пов'язаних з будівництвом, прокладенням зовнішніх та внутрішніх телекомунікаційних мереж згідно об'єму робіт викладених в Додатках до Договору.

У свою чергу, на виконання умов зазначеного договору від 29 липня 2011 року № 2911/ДГ, позивачем надано суду копії додатки № 1, 2 до договору підряду від 29 липня 2011 року № 2911/ДГ, Додаткову угоду № 2 до договору від 29 липня 2011 року № 2911/ДГ, акт приймання-передачі виконаних робіт з організації доступу та виконання робіт від 28 лютого 2014 року № 2, додаток до акту від 28 лютого 2014 року № 2, податкову накладну від 28 лютого 2014 року № 44, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631.

Так, доводи позивача про наявність ділової доцільності на укладення відповідного договору з огляду на необхідність виконання останнім своїх зобов'язань перед Приватним акціонерним товаристом «Датагруп», не приймаються судом до уваги, оскільки названими договорами не передбачається залучення до відповідних послуг третіх осіб, а виконання відповідних договірних зобов'язань покладено саме на товариство з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс».

Крім того, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс», затвердженого Загальними зборами учасників, протокол №11 від 09 квітня 2012 року, видом діяльності ТОВ «Технікс Ресурс» є, зокрема технічне обслуговування мережі електрозв'язку, надання доступу до мережі інтернет, надання послуг телефонного зв'язку, тощо.

У свою чергу, позивач, у своїх додаткових поясненнях посилається на те, що станом на 1 квартал 2014 року відповідно до даних Форми № 1ДФ, працюючих у штаті працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» складає 646 чоловік.

Відтак, доказів ділової та економічної доцільності укладання договору із товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Брокбудкепітал» або неможливості виконання відповідного обсягу робіт власними силами позивачем суду не надано.

При цьому, позивачем не надано доказів надання ТОВ «Брокбудкепітал» необхідних матеріалів для виконання робіт та забезпечення доступу працівників ТОВ «Брокбудкепітал» до місця виконання робіт, що є обов'язковими умовами Договору підряду від 27 січня 2014 року № ТО-196.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового Податкового кодексу України.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та акту перевірки з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» (код ЄДРПОУ 36273496) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4384,80 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник