Постанова

від 21.10.2015 по справі 826/11808/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2015 року № 826/11808/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Поліграф» доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2015 р. № 0000852205,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега-Поліграф» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2015 р. № 0000852205.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 29.12.2014 р. № 1449/26-54-22-05/32114278 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 р. № 0000852205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 505 828,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 12.08.2015 року, за згодою сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Мега-Поліграф» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Друкарське мистецтво» за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Мега-Поліграф»:

1. вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 1, п. 2.4, п. 2.5, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, в результаті чого ТОВ «Мега-Поліграф» завищено суму податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., всього на суму 404 662,39 грн., у тому числі по періодах: січень 2014 р. - 404 662,39 грн.

2. Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України встановлено неможливість віднесення ТОВ «Мега-Поліграф» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік: витрати за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Друкарське мистецтво» за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. у сумі 404 662,39 грн.

За результатами перевірки складено акт від 29.12.2014 р. № 1449/26-54-22-05/32114278 та винесено податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 р. № 0000852205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 505 828,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 404 662,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 101 166,00 грн.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 03.04.2015 р. № 5604/10/26-15-10-05-35, яким податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 р. № 0000852205 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 08.06.2015 р. № 11885/6/99-99-10-01-04-25, яким податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 р. № 0000852205 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

ТОВ «Мега-Поліграф» зареєстровано Головним управлінням юстиції у м. Києві 21.08.2002 р., про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 000300818034691374 від 21.08.2002 р. Взято на облік в органах державної податкової служби - ДПІ у Оболонському районі ДФС у м. Києві № 15653/7203 від 28.08.2002 р. У періоді, що перевірявся позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є друкування газет.

Предметом перевірки податкового органу стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Друкарське Мистецтво».

1. Між ТОВ «Друкарське Мистецтво» (виконавець) та ТОВ «Мега-Поліграф» (замовник) укладено договір № 30/04/14 від 30.04.2014 р. про надання послуг. На умовах вказаного договору виконавець зобов'язується виконати роботи щодо: порізки паперу, пакування продукції, вкладання листівок, підрізку друкованих видань, розбірку обкладинок, прошивку друкованих видань. Найменування, одиниці виміру, загальний обсяг робіт, що підлягає виконанню за цим договором, визначаються у відповідних актах надання послуг (виконаних робіт) або специфікацією, які є додатками до цього договору. Обсяги та терміни надання послуг виконавцем сторони визначають на підставі заказів на проведення таких робіт, які сторони узгоджують до початку проведення таких робіт.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт, які надаються за цим договором, розраховуються окремо для кожного замовлення замовника в залежності від обсягу робіт і зазначаються в актах надання послуг (виконаних робіт) або у специфікаціях.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Друкарське Мистецтво» виписано рахунок на оплату: № 155 від 31.07.2014 р., акт надання послуг № 220 від 31.07.2014 р., податкову накладну від 31.07.2014 р. № 48.

2. Між ТОВ «Друкарське Мистецтво» (виконавець) та ТОВ «Мега-Поліграф» (замовник) укладено договір № 05/05/14 від 05.05.2014 р. про виконання робіт, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по технічному обслуговуванню, налагодженню та ремонту обладнання (далі послуги), а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх на умовах, в строки та в розмірах, які обумовлені цим договором. Послуги надаються на об'єкті: приміщення поліграфії ТОВ «Мега-Поліграф» за адресою: м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг на місяць визначається кошторисом згідно акту виконаних робіт.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Друкарське мистецтво» виписано рахунок на оплату № 154 від 31.07.2014 р., акт надання послуг № 219 від 31.07.2014 р., звіти про проведення сервісних робіт: № 1 (заявка 1 від 02.07.2014), № 2 (заявка 7 від 09.07.2014), № 3 (заявки від 14.07-16.07.2014), № 4 (заявки від 21-29.07.2014), податкову накладну від 31.07.2014 р.

3. Між ТОВ «Друкарське мистецтво» (постачальник) та ТОВ «Мега-Поліграф» (покупець) укладено договір поставки № 19/05/14 від 19.05.2014 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві тарні матеріали, визначені в п. 1.2 договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються видатковими накладними або специфікацією, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до умов п. 2.1 договору постачальник вважається таким, що виконав обов'язок по передачі товару у момент його відвантаження зі свого складу (дата накладної), а в разі доставки товару із залученням третіх осіб - у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки одержувачеві. Витрати постачальника по доставці включаються у вартість товару або оплачуються покупцем.

Місцем поставки товару (передання товару постачальником покупцю) з цим договором є: місцезнаходження покупця (п. 5.1 договору).

Передання (здавання-приймання) товару здійснюється в місці поставки, яке визначене в п. 5.1 договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Друкарське мистецтво» виписало рахунок на оплату № 152 від 31.07.2014 р., видаткову накладну № 217 від 31.07.2014 р., податкову накладну від 31.07.2014 р. № 45.

4. Між ТОВ «Друкарське мистецтво» (постачальник) та ТОВ «Мега-Поліграф» (покупець) укладено договір поставки № 20/05/14 від 20.05.2014 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця поліграфічні матеріали для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно здійснити оплату на умовах та в строки, передбачені цим договором. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортамент, сортамент, номенклатура) та ціна визначається сторонами в товарно-супровідних документах на партію товару, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 договору товар поставляється окремим партіями після погодження сторонами умов постачання товару. Кількість партій товару, які можуть бути поставлені згідно договору не обмежується.

Датою постачання є дата отримання покупцем товару у пункт зазначений покупцем, про що сторонами підписується видаткова накладна або акт прийому-передачі товару (п. 2.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору одночасно з поставкою постачальник надає покупцю оригінали товарно-супровідних документів: видаткової накладної, податкової накладної, рахунка-фактури на оплату, гігієнічний висновок.

Відповідно до п. 3.3 договору кількість кожної партії товару погоджується сторонами і вказується у товарно-супровідних документах на партію товару.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Друкарське Мистецтво» виписало рахунки на оплату: № 153 від 31.07.2014 р., № 153 від 31.07.2014 р.; видаткові накладні: № 218 від 31.07.2014 р., № 227 від 31.07.2014 р.; податкові накладні: від 31.07.2014 р. № 46, від 31.07.2014 р. № 51.

5. Між ТОВ «Друкарське Мистецтво» (постачальник) та ТОВ «Мега-Поліграф» (покупець) укладено договір № 26/05/14 від 26.05.2014 р. поставки ремонту обладнання, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товари (запасні частини), визначені в п. 1.2 договору, та провести ремонт обладнання (друкарських машин), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (запасні частини) та послуги з ремонту обладнання. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару (запасних частин), що полягає у поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначається специфікацією.

Обсяги та терміни ремонтних робіт з ремонту обладнання покупця сторони визначають на підставі заказів про проведення ремонтних робіт, які сторони узгоджують до початку проведення таких робіт.

Відповідно до умов п. 2.1 договору постачальник вважається таким, що виконав обов'язок по передачі товару у момент його відвантаження зі свого складу (дата накладної), а в разі доставки товару із залученням третіх осіб - у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки одержувачеві. Витрати постачальника по доставці включаються у вартість товару або оплачуються покупцем.

Місцем поставки товару (передання товару постачальником покупцю) з цим договором є: місцезнаходження покупця (п. 5.1 договору).

Передання (здавання-приймання) товару здійснюється в місці поставки, яке визначене в п. 5.1 договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Друкарське Мистецтво» виписано рахунок на оплату № 156 від 31.07.2014 р., видаткову накладну № 221 від 31.07.2014 р., податкову накладну від 31.07.2014 р. № 49.

6. Між ТОВ «Мега-Поліграф» (покупець) та ТОВ «Друкарське Мистецтво» (продавець) укладено договір поставки № 31/07/14 від 31.07.2014 р. Предметом вказаного договору є купівля-продаж обладнання - ножова різальна машина «Сейпа 132», відповідно до специфікації - Додаток № 1 до цього договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано суду специфікацію від 31.07.2014 р., рахунок на оплату № 157 від 31.07.2014 р., видаткову накладну № 222 від 31.07.2014 р., податкову накладну від 31.07.2014 р. № 50.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові зобов'язання за липень 2014 р. декларувалися позивачем.

На підтвердження оплати за укладеними договорами № 30/04/14 від 30.04.2014 р., № 05/05/14 від 05.05.2014 р., № 20/05/14 від 20.05.2014 р., № 26/05/14 від 26.05.2014 р. позивачем надано суду банківські виписки та платіжні доручення.

Як вбачається з акту перевірки від 29.12.2014 р. № 1449/26-54-22-05/32114278, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на отриману від ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію від 29.09.2014 р. № 3028/7/26-54-22-03-17 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Друкарське Мистецтво» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень 2014 р., якою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків та, згідно з якою, основним із постачальників ТОВ «Друкарське Мистецтво» було ТОВ «Фріоллі».

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 04.09.2014 р. № 2062/26-59-22-08/39151871 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фріоллі» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, в якому зазначено, що ТОВ «Фріоллі» до звірки не надано первинних документів (оригіналів) на підставі яких формувалися суми податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період липень 2014 р. Також не підтверджено стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Крім того, в ході проведення аналізу даних згідно з підсистемою АІС «Податковий блок» не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ «Друкарське Мистецтво» за липень 2014 р. контрагентам-покупцям у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Виходячи із вищенаведеного, перевіркою зроблено висновок, що ТОВ «Друкарське Мистецтво» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, відповідно господарські операції позивача не спрямовані на реальне настання наслідків.

Вирішуючи справу суд виходить із наступного.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з такими контрагентами до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Суд також враховує, що судовими рішеннями Київського окружного адміністративного суду по справі № 810/765/15 від 12.03.2015 р. та Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 р. було проаналізовано господарську діяльність ТОВ «Фріоллі» з іншими контрагентами та було встановлено відсутність ознак фіктивності в діяльності останнього. Судове рішення в даній справі набрало законної сили.

Разом з тим, оцінюючі надані позивачем первинні документи, суд вважає їх недостатніми та такими, що не можуть бути достовірними та належними доказами для встановлення товарності господарських операцій з огляду на наступне.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 - "…з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку…".

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Так, згідно договору № 19/05/14 від 19.05.2014 р. та наявних в матеріалах справи товарно-супровідних документів, ТОВ «Друкарське Мистецтво» поставило позивачу послуг на суму 19 440,00 грн. в т.ч. ПДВ. Однак, доказів оплати за вказані послуги матеріали справи не містять.

Згідно договору від 31/07/14 від 31.07.2014 р. ТОВ «Друкарське Мистецтво» та наявних в матеріалах справи товарно-супровідних документів, ТОВ «Друкарське Мистецтво» поставило товар - ножову різальну машину «Сейпа 132» на суму 172 560,00 грн. Однак доказів розрахунків між сторонами позивачем суду не надано.

Крім того, як вбачається із виписаних ТОВ «Друкарське Мистецтво» видаткових накладних, останні підписані представником за довіреністю. Однак, довіреності на отримання матеріальних цінностей вказаною особою суду не надано.

Однією з підстав для висновків відповідача про нереальність господарських операцій стала відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування товару на виконання договору поставки № 20/05/14 від 20.05.2014 р.

Водночас, на думку позивача, відсутність товарно-транспортних документів не може беззаперечно свідчити про нереальність господарських операцій.

Згідно п. 2.2 договору поставки № 20/05/14 від 20.05.2014 р. постачальник постачає товар покупцю на умовах DDP (доставка товару постачальником у пункт зазначений покупцем), відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів ІНКОТЕРМС (в редакції 2000 р.) або на інших умовах за згодою сторін, що зазначене у товаро-супровідних документах, протягом 5 робочих днів з моменту погодження сторонами умов постачання товару, про що сторонами підписується видаткова накладна або акт прийому-передачі товару.

Отже, виходячи із аналізу вищенаведеного пункту договору випливає, що умови поставки повинні бути зазначені і товарно-супровідних документах. Натомість, як встановлено судом, останні не містять умов поставки, що ставить під сумнів факт її здійснення.

Також позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про оприбуткування придбаних товарів, наявність основних фондів, складських чи технічних (поліграфічних) приміщень для його зберігання та здійснення господарської діяльності, доказів реалізації придбаного товару у власній господарській діяльності іншим контрагентам в ланцюгу постачання.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Оцінюючі надані позивачем первинні документи, суд вважає їх недостатніми та такими, що не можуть бути достовірними та належними доказами для встановлення товарності господарських операцій.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Тобто господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Слід зазначити, що платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження. Відповідно, операція, яка збільшує витрати платника податків за наявності об'єктивної можливості для їх скорочення, має кваліфікуватися як така, що позбавлена розумної економічної причини.

При цьому при визначенні податкових наслідків господарських операцій необхідно враховувати, що ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою.

Сукупність установлених судом фактичних даних зі спору свідчить про те, що позивачем оформлювалися операції з надання послуг лише з метою руху активів без їх реального отримання. При цьому суд вважає, що здійснені витрати позивача (які підлягали залученню платником для реального виконання цих операцій) не є співрозмірними з очікуваним доходом з точки зору господарської розумності, а також відсутність у позивача об'єктивної економічної потреби у виконанні цих операцій; фактично розглядувані операції були спрямовані на штучне нарощування товариством кредиторської заборгованості для мінімізації податкових зобов'язань.

На підставі цього суд приходить до висновку про відсутність у спірних операцій ділової мети, що виключає можливість їх відображення у податковому обліку товариства та зумовлює правомірність оспорюваного нарахування.

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять недостовірний характер, а господарська діяльність товариства спрямована на здійснення мінімізації податкових зобов'язань.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт (надання послуг) фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг (товарів) та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, позивачем завищено суму податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., всього на суму 404 662,39 грн., у тому числі по періодах: січень 2014 р. - 404 662,39 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2015 р. № 0000852205, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Поліграф» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Поліграф» решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору доручити ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук