Постанова

від 21.10.2015 по справі 826/21800/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2015 року № 826/21800/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Калина трейдінг" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Фірма «Калина Трейдинг» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2015 №46226552208, №46326552208.

Позов вмотивовано тим, що висновки акту від 06.08.2015 №256/26-55-22-07/31407024 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Фірма «Калина Трейдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лед-Тек» за період діяльності з 01.04.2014 по 31.03.2015» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами, що свідчить про протиправність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Фірма «Калина Трейдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лед-Тек» за період діяльності з 01.04.2014 по 31.03.2015, за результатом якої складено акт від 06.08.2015 №256/26-55-22-07/31407024 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення ст. 134, п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 158 559 грн.; п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість на суму 176 543,55 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2015:

№ 46226552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 220 679 грн. (за основним платежем 176 543 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 44 136 грн.);

№46326552208, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 198199 грн. (за основним платежем 158 559 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39 640 грн.).

З акту перевірки вбачається, що перевірку позивача проведено на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 86.9. ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи), у тому числі посадових (службових) осіб неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Судом встановлено, що перевірку позивача проведено на підставі постанови прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинних угрупувань Генеральної прокуратури України від 20.04.2015, з якої вбачається, що Генеральною прокуратурою України здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №32013170000000044 за ознаками злочинів передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

Отже, предметом названого кримінальне провадження не є кримінальне правопорушення стосовно посадових осіб позивача та не є податки/збори, отже при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень податковим органом не порушено згадувані норми Податкового кодексу України.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: актом від 01.08.2014 №4347/15-53-22-3/39097385 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лед-Тек» встановлено безтоварність операцій згадуваного товариства з ПП «Аурум 999», ПП «Смартторгцентр». Податковий орган вказує, що ТОВ «Лед-Тек» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Проте, чинним законодавством не передбачено відображення суджень податкового органу відносно неправильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. В даному випадку, суд звертає увагу, що в зазначених вище актах предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даними контрагентами, по яких формувався податковий кредит та валові витрати, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентами.

Також суд зауважує, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Таким чином, вище згадані акти не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами порушення позивачем Податкового кодексу України по спірним операціям .

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Лед-Тек» укладено договір поставки від 01.04.2014 №2214, відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку і терміни встановлені цим Договором передати у власність покупцю (позивачу) товар (комп'ютерні комплектуючи та аксесуари). Найменування, асортимент та ціни на товар зазначається у відповідних накладних, які одночасно є специфікацією до договору і невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP, місце поставки - склад покупця: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 8а. За домовленістю сторін поставка може здійснюватись на інших умовах. Така домовленість оформляється додатковою письмовою угодою. Постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи на товар, що поставляється відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: накладну на товар, товарно-транспортну накладну, податкову накладну; документи, що підтверджують якість товару.

На підтвердження реального виконання спірного договору позивачем надано суду копії: накладних, податкових накладних, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб), а тому є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Проте, оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На думку суду позивачем не надано суду доказів фактичного здійснення господарської операції з вказаним контрагентом, оскільки не надано доказів транспортування, оприбуткування, подальшого використання у господарській діяльності товару. Відсутні докази зв'язку між фактом придбання товару, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що фактично не відбувся дійсний рух активів між учасниками вказаних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкової ознаки господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про порушення позивачем ст. 134, п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України знайшов підтвердження під час вирішення справи, що вказує на обґрунтованість та правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ПП «Фірма «Калина Трейдінг» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда