Ухвала

від 02.12.2015 по справі 826/21800/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/21800/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

02 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П. Ключковича В.Ю., При секретаріВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Фірма «Калина трейдінг» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Фірма «Калина трейдінг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фірма «Калина Трейдинг» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2015 №46226552208, №46326552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Фірма «Калина Трейдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лед-Тек» за період діяльності з 01.04.2014 по 31.03.2015, за результатом якої складено акт від 06.08.2015 №256/26-55-22-07/31407024 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення ст. 134 , п. 138.1.1 п. 138.1 , п. 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 158 559 грн.; п. 185.1 ст. 185 , п. 198.1 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість на суму 176 543,55 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2015: № 46226552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 220 679 грн. (за основним платежем 176 543 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 44 136 грн.);№46326552208, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 198199 грн. (за основним платежем 158 559 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39 640 грн.).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Лед-Тек» укладено договір поставки від 01.04.2014 №2214, відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку і терміни встановлені цим Договором передати у власність покупцю (позивачу) товар (комп'ютерні комплектуючи та аксесуари). Найменування, асортимент та ціни на товар зазначається у відповідних накладних, які одночасно є специфікацією до договору і невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP, місце поставки - склад покупця: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 8а. За домовленістю сторін поставка може здійснюватись на інших умовах. Така домовленість оформляється додатковою письмовою угодою. Постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи на товар, що поставляється відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: накладну на товар, товарно-транспортну накладну, податкову накладну; документи, що підтверджують якість товару.

На підтвердження реального виконання спірного договору позивачем надано суду копії: накладних, податкових накладних, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб), а тому є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем не надано суду доказів фактичного здійснення господарської операції з вказаним контрагентом, оскільки не надано доказів транспортування, оприбуткування, подальшого використання у господарській діяльності товару. Відсутні докази зв'язку між фактом придбання товару, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача.

Таким чином, на думку колегії суддів, дійсний рух активів між учасниками вказаних операцій фактично не відбувся, як і зміни у їх майновому стані як обов'язкової ознаки господарської операції.

Відповідно до п. 86.9 . ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу , щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи), у тому числі посадових (службових) осіб неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133цього Кодексу , або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Що стосується тверджень апелянта про неможливість прийняття податкових повідомлень-рішень до набрання вироком суду у кримінальній справі законної сили відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового Кодексу України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що Законом України № 655-VIII від 17.07.2015 року «Про внесенням змін до Податкового Кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків», який набрав чинності з 01.09.2015 року, виключено п.86.9 ст. 86 Податкового Кодексу України.

Отже, податковий орган, починаючи з 01.09.2015 року вправі приймати податкові-повідомлення-рішення за результатами перевірок, призначених відповідно до пп. 78.1.11 статті 78 Податкового Кодексу України за відсутності вироку у кримінальній справі.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем 02.09.2015 року, тобто у повній відповідності до норм чинного законодавства.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на Порядок № 984 від 22.12.2010 року з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України .

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Норми Податкового кодексу України мають вищу юридичну силу, ніж норми порядку. Крім того, Порядок розробляється відповідно до вимог Податкового Кодексу України та не повинен суперечити останньому.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «Калина трейдінг» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Борисюк Л.П.