Ухвала

від 06.10.2015 по справі 804/18361/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2015 рокусправа № 804/18361/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року у справі № 804/18361/14 за адміністративним позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО СЕРВІСУ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року позовні вимоги Приватного виробничо-комерційного підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО СЕРВІСУ" (далі - позивач, ПВКП "ДЦТС") задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) від 18.06.2014 року №0005741501 та №0005731501.

Відповідач, вважаючи постанову суду першої інстанції такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача. Вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, проте свого представника для участі в судовому засіданні не направив.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовою особою податкового органу проведена позапланова виїзна перевірка ПВКП "ДЦТС" з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Кійторгпром» за період з 01.03.2013р. по 30.09.2013р. та подальшої реалізації їх на покупців.

За наслідками перевірки складено акт від 22.05.2014 року №3461/04-63-22-03/30269259 (далі - акт перевірки), згідно висновків якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: ТОВ «Кійторгпром» - ПВКП "ДЦТС" за період з 01.03.2013 року по 30.09.2013 року, що призвело до порушень п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України), що призвело до завищення витрат на загальну суму 3 981 296 грн., у тому числі за 2013 рік на 3 981 296 грн.; п.198.1., п.198.2., п.198.6. ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту 796 259 грн., у т.ч. за березень 2013 року на 138 874 грн.; за квітень 2013 року на 74 175 грн.; за травень 2013 року на 102 508 грн.; за червень 2013 року на 102 284 грн.; за липень 2013 року на 137 668 грн.; за серпень 2013 року на 161 498 грн.; за вересень 2013 року на 79 253 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.06.2014 року:

- № 0005741501, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 945 558,00 гривень;

- № 0005731501, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 995 325,00 гривень.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який позовні вимоги задовольнив, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2, статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з приписами підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, суд першої інстанції встановив, що взаємовідносини з ТОВ «Кійторгпром» здійснювались позивачем на підставі договорів №130121 від 21.01.2013 року, №130518 від 18.05.2013 року, №130517 від 17.05.2013 року, № 130416 від 16.04.2013 року, № 130220 від 20.02.2013 року, № 130213 від 13.02.2013 року, № 130207 від 07.02.2013 року, № 130207 від 07.02.2013 року, № 130204 від 04.02.2013 року.

Надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку не суперечать правовій (діловій) меті вищевказаних договорів позивача, укладених з ТОВ «Кійторгпром». Зауважень з приводу оформлення первинних документів відповідачем в акті не зафіксовано.

Як встановив суд першої інстанції, виконання договорів підтверджується наданими первинними документами, копії яких приєднані до матеріалів справи.

З наданих первинних документів вбачається, що зобов'язання за договорами були виконані, тобто поставлено товар в кількості, за ціною, в строки і на умовах згідно з вказаними правочинами. Протягом дії угод сторонами було підписано ряд видаткових та податкових накладних, в яких визначались вид, ціна та кількість (об'єм) поставленого товару. Розрахунки були здійснені шляхом перерахування грошових коштів.

Фактичність виконання вказаних договорів та рух активів підтверджується: договорами, специфікаціями, податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними та ін..

Позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів), відобразив у даних податкового обліку операції із вказаним контрагентом.

Слід зазначити, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Посадові особи відповідача зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання договорів до податкового кредиту та формування валових витрат лише на підставі акту перевірки підприємства-контрагентів по ланцюгу постачання, що не являється належним доказом, та проігнорували факт наявності у позивача первинної документації, що підтверджує його податковий кредит.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач, приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція щодо таких висновків не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання договорів недійсними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, а тому заявлені позивачем вимоги про їх скасування підлягали задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року у справі № 804/18361/14 - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 20.10.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак