Рішення

від 15.10.2015 по справі 910/23060/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015Справа №910/23060/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авто Спа» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісжитлобуд» Простягнення 623 129,09 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Кобзар С.М. директор;

Від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Спа" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісжитлобуд» про стягнення авансового внеску в розмірі 623 129,09 грн. за попереднім договором від 14.04.2014р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного попереднього договору відповідачем порушено строки повернення авансового внеску в розмірі 28 576,80 доларів США, що еквівалентно станом на день подання позову 623 129,09 грн., внаслідок чого Позивач звернувся до суду з указаним позовом про примусове стягнення вказаних коштів.

15.10.2015р. Позивачем подана заява про виправлення помилки в прохальній частині позову. Позивач просив вважати вірним стягнення з відповідача 623 129,09 грн. Вказана заява розцінена судом як технічна помилка та прийнята судом до розгляду.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2, літ «А».

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

На призначені судові засідання 06.10.2015р. та 15.10.2015р. представник відповідача не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчать наявні у матеріалах справи оригінали поштових відправлень, з яких слідує, що поштова кореспонденція з ухвалами суду про призначення судового засідання була вручена відповідачу 25.09.2015р., 19.10.2015р.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІСЖИТЛОБУД» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО СПА» (Орендар) було укладено Попередній договір щодо укладання договору оренди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою К.В., за реєстровим №240.

Згідно з п. 2.1 Попереднього договору сторони зобов'язуються протягом 90 днів після настання Відкладної обставини, на умовах передбачених в Попередньому договорі, укласти Договір оренди.

Згідно з п.1.14 Попереднього договору відкладальна обставина - це настання в сукупності всіх наведених нижче обставин (умов): отримання Орендодавцем Акта введення в експлуатацію, Сертифікату, Свідоцтва про право власності, інших документів щодо Торгового центру та/або Приміщення, які можуть бути необхідні для укладення Договору оренди із нотаріальним посвідченням відповідно до законодавства України; завершення Орендарем Робіт Орендаря відповідно до вимог цього Договору та отримання Орендодавцем письмового повідомлення від Орендаря про це; направлення Орендодавцем Орендареві письмового повідомлення про готовність до укладення Договору оренди.

Відповідно до п. 13.1 Попереднього договору впродовж строку, вказаного в Додатку 2 (пункт 11), Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцеві на банківський рахунок, вказаний в цьому Договорі (або письмово повідомлений Орендодавцем) платіж у якості попередньої оплати (авансу) в рахунок сплати Орендної плати (Основної орендної плати, Експлуатаційної Орендної та Маркетингової орендної плати) за Договором оренди, сума якого вказана в Додатку 2 (пункт 10). Орендар зобов'язаний сплатити Авансовий внесок незалежно від виставлення Орендодавцем відповідного рахунку.

Відповідно до додатку №2 до попереднього договору від 14.04.2014р. у п. 10 визначено, що авансовий внесок (ст. 13, п. 13.1) - необхідно сплатити у сумі 355 325,96 грн., ПДВ 71 065,20 грн., всього з урахуванням ПДВ - 426391,16 грн., але не менше гривневого еквіваленту 27 381,02 грн. доларів США по Офіційному Курсу (без ПДВ). На момент сплати вказана сума збільшується (підлягає множенню) на показник Коефіцієнту . Авансовий внесок зараховується в рахунок Орендної плати за перший та останній місяці відповідно до Договору оренди. Строк сплати Авансового внеску до 28.04.2014р.

28.04.2014р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про внесення змін та доповнень до Попереднього договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою К.В., за реєстровим №274, яким було змінено розмір Авансового внеску. Так відповідно до п. 10 додатку 2 Попереднього договору викладено в наступній редакції: Авансовий внесок - 270 464,86 грн., ПДВ - 54092,97 грн., всього з урахуванням ПДВ - 324 557,83 грн., але не менше гривневого еквіваленту 23 760,00 доларів США по Офіційному Курсу (без ПДВ).

Як встановлено судом 28.04.2014 року Позивач сплатив на рахунок Відповідача 324 557,83 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 28.04.2014р. Таким чином позивач виконав свої зобов'язання щодо сплати авансового внеску.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" в порушення умов Попереднього договору свої зобов'язання не виконало, торговий центр у встановлені договором строки не відкрило, внаслідок чого позивач листами №16 від 19.07.2015р. та №18 від 24.07.2015р. відмовився від виконання зобов'язань за договором з вини Орендодавця та просив повернути сплачений аванс.

Проте, як зазначає позивач станом на момент його звернення до суду з даним позовом відповідачем аванс повернуто не було, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість в сумі 623 129,09 грн., що еквівалентно 23 814,00 дол. США по офіційному курсу НБУ станом на день подання позову (відповідно до конверта в якому надійшли позовні матеріали 01.09.2015р.).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 5 ст. 182 Господарського кодексу України відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Статтею 182 Господарського кодексу України визначено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України).

При цьому, зобов'язання встановлене попереднім договором припиняється якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (ч. 3 ст. 635 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 ст. 182 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Частиною 2 ст. 635 Цивільного кодексу України встановлено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.16 Попереднього договору визначено, що дата відкриття - визначена орендодавцем відповідно до цього попереднього договору дата відкриття торгового центру для громадськості, але не пізніше 01.07.2015р. Дата відкриття встановлюється відповідно до додатку 2 пункт 3. Орендодавець має право змінити дату відкриття та встановити іншу дату як дату відкриття відповідно до положень цього договору. В такому випадку до орендодавця не можуть застосовуватись будь-які штрафні санкції або інші негативні наслідки, якщо інше прямо не передбачено попереднім договором.

Згідно з п. 12.1 Попереднього договору, попередньо визначений строк, протягом якого орендодавець має намір відрити торговий центр для відвідувачів, визначений в додатку 2 (пункт 3). Орендодавець повідомляє орендаря про попередню дату відкриття не менше як за 6 місяців. Дата відкриття повинна наступити не пізніше спливу 6 місяців після закінчення вказаного в додатку 2 періоду, в якому попередньо заплановано дата відкриття торгового центру.

Відповідно до п. 3 Додатку 2 до Попереднього договору сторони встановили, що орієнтовна дата відкриття наступить в четвертому кварталі 2014 року.

Згідно п.12.1. Нового попереднього договору, дата відкриття повинна наступити не пізніше 01.07.2015р.

Згідно з п. 4.1 Попереднього договору, якщо протягом встановленого законодавством граничного строку для укладення основного договору на підставі попереднього договору (Граничний строк) Відкладальна обставина не наступить та/або Сторони не зможуть укласти Договір оренди, на вимогу Орендодавця Сторони зобов'язуються укласти попередній договір на наступний граничний строк на умовах, які повинні бути аналогічними положенням цього Попереднього договору та відображати досягнуті Сторонами домовленості (з урахуванням нових положень, пов'язаних із тими змінами фактичних даних та обставин, які будуть існувати на момент укладення такого нового попереднього договору.

Так, 29 квітня 2015 року між сторонами було укладено Новий попередній договір щодо укладання договору оренди між Відповідачем та Позивачем посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., за реєстровим №497 (надалі - Новий попередній договір).

Згідно п.4.7. Нового попереднього договору, в тому випадку якщо Договір оренди не буде укладено до 01.07.2015 року Орендар має право розірвати Попередній договір (новий попередній договір) та в такому випадку вимагати повернення Авансового внеску (його залишку) та відшкодування завданих збитків в розмірі, який не перевищує вартість зроблених Орендарем невід'ємних поліпшень в Приміщенні, якщо такі були здійснені Орендарем внаслідок виконання Робіт Орендаря (за умови, що такі Роботи Орендаря виконувалися у чіткій відповідності до цього Договору), а також відшкодування вартості обладнання Орендаря в Приміщенні, яке призначене для використання Приміщення за Цільовим призначенням (з урахуванням монтажних та пусконалагоджувальних робіт), відповідно до експертної оцінки такого обладнання та робіт, погодженим Сторонами експертом на дату проведення експертизи. При цьому таке обладнання переходить у власність Орендодавця. В такому випадку після припинення Попереднього договору на вимогу Орендаря Орендодавець зобов'язаний повернути Орендареві сплачений ним Авансовий внесок не пізніше як на 14 календарний день після припинення Попереднього договору; при цьому Сторони не зобов'язані укладати Договір оренди або новий попередній договір.

Використовуючи своє право на розірвання Нового попереднього договору та повернення Авансового внеску, визначене в п. 4.7. Нового попереднього договору, Позивач листом від 09.07.2015р. №16 запросив Відповідача об 11:00 год. 14 липня 2015 року з'явитися в офіс приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди Ірини Вікторовни, що знаходиться за адресою: 01133, м. Київ, вул. Щорса, З 2-А, кімн. 51 для нотаріального посвідчення розірвання Нового попереднього договору, укладеного 29 квітня 2015 року, про що належним чином повідомив Відповідача, направивши на його адресу Лист - запрошення з повідомленням, яке міститься в матеріалах справи.

Той факт, що представник Позивача, а саме Директор ТОВ «АВТО СПА» Кобзар Сергій Миколайович в зазначену дату та час знаходився за вказаною адресою підтверджується Свідоцтвом про перебування в певному місці в певний час, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Вікторівною.

Відповідач для розірвання Нового попереднього договору у вказану дату та час не з'явився, на лист не відповів.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і в односторонньому порядку. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлено законом або безпосередньо в договорі. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. А у випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, при цьому у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Оскільки договором було передбачено право Позивача на одностороннє розірвання договору, то Позивач на підставі п. 4.7 Нового попереднього листом від 24.07.2015р. повідомив Відповідача про відмову від виконання зобов'язань (розірвання договору) через невиконання Відповідачем зобов'язань і порушення ним умов Нового попереднього договору та вимагав протягом 20 календарних днів повернути Позивачу на його розрахунковий рахунок Авансовий внесок в сумі 627 711,50 грн., але не менше гривневого еквіваленту 28 512,00 доларів США за Офіційним курсом на момент оплати.

Пунктом 13.5 Попереднього договору визначено, що у випадку припинення дії даного договору (розірвання або відмови) з вини Орендодавця, авансовий внесок (його залишок) підлягає поверненню орендарю протягом 20 (двадцяти) календарних днів від дати письмового повідомлення Орендаря про повернення Авансового внеску; якщо інше прямо не вказано в цьому Договорі. У випадку розірвання даного Договору з вини Орендаря, Авансовий внесок залишається у Орендодавця.

Враховуючи положення п.п. 4.7, 13.5 попереднього договору, Відповідач був зобов'язаний повернути авансовий внесок в строк до 14.08.2015р. включно.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час винесення рішення у справі доказів повернення Авансового внеску Відповідачем Позивачу матеріали справи не мітять.

Отже, з огляду на положення п. 13.5 Попереднього договору та враховуючи, що Основний договір не укладено у зв'язку з невиконанням відповідачем покладених на нього Попереднім договором обов'язків, необхідних для укладення Основного договору, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача авансового внеску, строк повернення якого настав є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню у розмірі 324 557,83 грн., тобто у розмірі в якому Позивач на виконання умов Попереднього договору сплатив авансовий внесок.

В іншій частині позовних вимог про стягнення авансового внеску у розмірі 298 571,26 грн. суд відмовляє виходячи з наступного.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині посилається на п. 13.7 та інші умови Попереднього договору та на ч. 2 ст. 533 ЦК України.

Суд вказує, що частинами першою і другою статті 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача коштів, які були перераховані позивачем у якості авансового внеску згідно Попереднього договору.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як авансовий платіж, не можна розцінювати як грошове зобов'язання.

Наведена позиція також викладена і у Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Також згідно із п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами) обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Так, відповідно до п. 13.7 Договору визначено, що сторони домовились, що всі без виключення грошові зобов'язання сторін, які виникають з правовідносин сторін та визначаються із врахуванням Коефіцієнту (стаття 1, пункт 1.20), розраховуються на дату виникнення обов'язку щодо сплати відповідних платежів. Сторони домовились, що зазначене правило за жодних обставин не застосовується до правовідносин сторін, які виникають з договору оренди.

Вказана норма договору, визначає порядок сплати відповідних платежів, натомість як було зазначено раніше предметом заявленого позову є повернення кошів сплаченого авансу підстави та порядок повернення якого визначено саме п.п 4.7, 13.5 Договору. При цьому, як було зазначено раніше, умовами Попереднього договору визначено, що саме на момент сплати Авансового платежу вказана сума збільшується (підлягає множенню) на показник Коефіцієнту.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основної заборгованості (авансового внеску) у розмірі 324 557,83 грн., внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, 13-/2, літ. "А"; ідентифікаційний код 34615529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Спа» (04201, м. Київ, вул. Рокосовського, буд. 4, кв. 131, ідентифікаційний номер 39168817) основний борг (авансовий внесок) у розмірі 324 557 (триста двадцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 83 коп., судовий збір у розмірі 4 868 (чотири тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 37 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.10.2015р.

Суддя І.І. Борисенко