Постанова

від 14.07.2016 по справі 910/23060/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2016 р. Справа№ 910/23060/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Кобзар С.М. - представник.;

Від відповідача: Чуб В.Д. - представник.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 року

у справі № 910/23060/15 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Спа"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд"

про стягнення 623 129, 09 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Спа" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" авансового внеску в розмірі 623 129,09 грн. за попереднім договором від 14.04.2014.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного попереднього договору відповідачем порушено строки повернення авансового внеску в розмірі 28 576,80 доларів США, що еквівалентно станом на день подання позову 623 129,09 грн., внаслідок чого Позивач звернувся до суду з указаним позовом про примусове стягнення вказаних коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі № 910/23060/15 позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Спа" основний борг (авансовий внесок) у розмірі 324 557,83 грн., судовий збір у розмірі 4 868, 37 грн., у решті в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 року у справі № 910/23060/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків та недоведеністю обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2016, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд", передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 колегією суддів у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Шевченко Е.О., Зубець Л.П. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" у справі № 910/23060/15 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 28.03.2016.

Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" у справі № 910/23060/15 неодноразово відкладався.

14.04.2016 в судовому засіданні було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 19.05.2016.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 № 09-52/1603/16 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Мартюк А.І. на лікарняному, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/23060/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" у справі № 910/23060/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Лобаня О.І. та Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 910/23060/15 на 16.06.2016.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №910/23060/15 було призначено повторний автоматизований розподіл у зв'язку із перебуванням суддів Лобаня О.І. та Федорчука Р.В. у відпустці, які не є головуючими суддями (суддею - відповідачем).

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів для розгляду справи № 910/23060/15 від 15.06.2016 визначено склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" прийнято до провадження.

16.06.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" відкладено на 14.07.2016.

В судовому засіданні, призначеному на 14.07.2016, представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 14.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Спа" було укладено Попередній договір щодо укладання договору оренди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою К.В., за реєстровим №240.

Відповідно до пункту 2.1 Попереднього договору сторони зобов'язуються протягом 90 днів після настання Відкладної обставини, на умовах передбачених в Попередньому договорі, укласти Договір оренди.

Пунктом 1.14 Попереднього договору визначено, що відкладальна обставина - це настання в сукупності всіх наведених нижче обставин (умов): отримання Орендодавцем Акта введення в експлуатацію, Сертифікату, Свідоцтва про право власності, інших документів щодо Торгового центру та/або Приміщення, які можуть бути необхідні для укладення Договору оренди із нотаріальним посвідченням відповідно до законодавства України; завершення Орендарем Робіт Орендаря відповідно до вимог цього Договору та отримання Орендодавцем письмового повідомлення від Орендаря про це; направлення Орендодавцем Орендареві письмового повідомлення про готовність до укладення Договору оренди.

Згідно з пунктом 13.1 Попереднього договору впродовж строку, вказаного в Додатку 2 (пункт 11), Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцеві на банківський рахунок, вказаний в цьому Договорі (або письмово повідомлений Орендодавцем) платіж у якості попередньої оплати (авансу) в рахунок сплати Орендної плати (Основної орендної плати, Експлуатаційної Орендної та Маркетингової орендної плати) за Договором оренди, сума якого вказана в Додатку 2 (пункт 10). Орендар зобов'язаний сплатити Авансовий внесок незалежно від виставлення Орендодавцем відповідного рахунку.

Відповідно до п. 10 Додатку №2 до Попереднього договору від 14.04.2014 у визначено, що авансовий внесок (ст. 13, п. 13.1) - необхідно сплатити у сумі 355 325,96 грн., ПДВ 71 065,20 грн., всього з урахуванням ПДВ - 426 391,16 грн., але не менше гривневого еквіваленту 27 381,02 доларів США по Офіційному Курсу (без ПДВ). На момент сплати вказана сума збільшується (підлягає множенню) на показник Коефіцієнту. Авансовий внесок зараховується в рахунок Орендної плати за перший та останній місяці відповідно до Договору оренди. Строк сплати Авансового внеску до 28.04.2014.

28.04.2014 між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін та доповнень до Попереднього договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою К.В., за реєстровим №274, яким було змінено розмір Авансового внеску. Так відповідно до п. 10 додатку 2 Попереднього договору викладено в наступній редакції: Авансовий внесок - 270 464,86 грн., ПДВ - 54 092,97 грн., всього з урахуванням ПДВ - 324 557,83 грн., але не менше гривневого еквіваленту 23 760,00 доларів США по Офіційному Курсу (без ПДВ).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення від 28.04.2014 позивач сплатив на рахунок відповідача 324 557,83 грн. з ПДВ. Що свідчить про виконання позивачем своїх зобов'язань щодо сплати авансового внеску.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" в порушення умов Попереднього договору свої зобов'язання не виконало, торговий центр у встановлені договором строки не відкрило, внаслідок чого позивач листами №16 від 19.07.2015 та №18 від 24.07.2015р. відмовився від виконання зобов'язань за договором з вини Орендодавця та просив повернути сплачений аванс.

Відповідач в свою чергу аванс не повернув, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість в сумі 623 129,09 грн., що еквівалентно 23 814,00 дол. США по офіційному курсу НБУ станом на 01.09.2015 тобто дату подання позову.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України та ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5 статті 182 Господарського кодексу України відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Відповідно до ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Частиною 1 статті 635 Цивільного кодексу України визначено, що попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

При цьому, зобов'язання встановлене попереднім договором припиняється якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (ч. 3 ст. 635 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 182 Господарського кодексу України зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Відповідно до ч. 2 ст. 635 Цивільного кодексу України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.16 Попереднього договору передбачено, що дата відкриття - визначена орендодавцем відповідно до цього попереднього договору дата відкриття торгового центру для громадськості, але не пізніше 01.07.2015. Дата відкриття встановлюється відповідно до додатку 2 пункт 3. Орендодавець має право змінити дату відкриття та встановити іншу дату як дату відкриття відповідно до положень цього договору. В такому випадку до орендодавця не можуть застосовуватись будь-які штрафні санкції або інші негативні наслідки, якщо інше прямо не передбачено попереднім договором.

Відповідно до п. 12.1 Попереднього договору, попередньо визначений строк, протягом якого орендодавець має намір відрити торговий центр для відвідувачів, визначений в додатку 2 (пункт 3). Орендодавець повідомляє Орендаря про попередню дату відкриття не менше як за 6 місяців. Дата відкриття повинна наступити не пізніше спливу 6 місяців після закінчення вказаного в додатку 2 періоду, в якому попередньо заплановано дата відкриття торгового центру.

Згідно з п. 3 Додатку 2 до Попереднього договору сторони встановили, що орієнтовна дата відкриття наступить в четвертому кварталі 2014 року.

Пунктом 12.1. Нового попереднього договору визначено, що дата відкриття повинна наступити не пізніше 01.07.2015.

Якщо протягом встановленого законодавством граничного строку для укладення основного договору на підставі попереднього договору (Граничний строк) Відкладальна обставина не наступить та/або сторони не зможуть укласти Договір оренди, на вимогу Орендодавця сторони зобов'язуються укласти попередній договір на наступний граничний строк на умовах, які повинні бути аналогічними положенням цього Попереднього договору та відображати досягнуті сторонами домовленості (з урахуванням нових положень, пов'язаних із тими змінами фактичних даних та обставин, які будуть існувати на момент укладення такого нового попереднього договору) (п. 4.1 Попереднього договору).

29.04.2015 між сторонами було укладено Новий попередній договір щодо укладання договору оренди між відповідачем та позивачем посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., за реєстровим №497 (надалі - Новий попередній договір).

Відповідно до пункту 4.7. Нового попереднього договору, якщо Договір оренди не буде укладено до 01.07.2015 Орендар має право розірвати Попередній договір (новий попередній договір) та в такому випадку вимагати повернення Авансового внеску (його залишку) та відшкодування завданих збитків в розмірі, який не перевищує вартість зроблених Орендарем невід'ємних поліпшень в приміщенні, якщо такі були здійснені Орендарем внаслідок виконання робіт Орендаря (за умови, що такі Роботи Орендаря виконувалися у чіткій відповідності до цього Договору), а також відшкодування вартості обладнання Орендаря в приміщенні, яке призначене для використання приміщення за цільовим призначенням (з урахуванням монтажних та пусконалагоджувальних робіт), відповідно до експертної оцінки такого обладнання та робіт, погодженим сторонами експертом на дату проведення експертизи. При цьому таке обладнання переходить у власність Орендодавця. В такому випадку після припинення Попереднього договору на вимогу Орендаря, Орендодавець зобов'язаний повернути Орендареві сплачений ним Авансовий внесок не пізніше як на 14 календарний день після припинення Попереднього договору; при цьому сторони не зобов'язані укладати Договір оренди або новий попередній договір.

Пунктом 4.7. Нового попереднього договору передбачено право Орендаря на розірвання Нового попереднього договору та повернення Авансового внеску.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії листа, позивач 09.07.2015 №16 запросив відповідача об 11:00 год. 14.07.2015 з'явитися в офіс приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди Ірини Вікторовни, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для нотаріального посвідчення розірвання Нового попереднього договору, укладеного 29.04.2015.

Підтвердженням, що представник позивача, а саме Директор ТОВ "АВТО СПА" Кобзар Сергій Миколайович в зазначену дату та час знаходився за вказаною адресою є Свідоцтво про перебування в певному місці в певний час, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Вікторівною, копія якого наявна в матеріалах справи.

Докази того, що відповідач для розірвання Нового попереднього договору у вказану дату та час з'явився в матеріалах справи відсутні.

Згідно з статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 4 статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і в односторонньому порядку. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлено законом або безпосередньо в договорі. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. А у випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, при цьому у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки договором було передбачено право позивача на одностороннє розірвання договору, та той факт, що позивач на підставі пункту 4.7 Нового попереднього договору листом від 24.07.2015 повідомив відповідача про відмову від виконання зобов'язань (розірвання договору) через невиконання відповідачем зобов'язань і порушення ним умов Нового попереднього договору.

Позивач вимагав протягом 20 календарних днів повернути на його розрахунковий рахунок Авансовий внесок в сумі 627 711,50 грн., але не менше гривневого еквіваленту 28 512,00 доларів США за Офіційним курсом на момент оплати.

Пунктом 13.5 Попереднього договору визначено, що у випадку припинення дії даного договору (розірвання або відмови) з вини Орендодавця, авансовий внесок (його залишок) підлягає поверненню орендарю протягом 20 (двадцяти) календарних днів від дати письмового повідомлення Орендаря про повернення Авансового внеску; якщо інше прямо не вказано в цьому Договорі. У випадку розірвання даного Договору з вини Орендаря, Авансовий внесок залишається у Орендодавця.

Відповідно до пунктів 4.7, 13.5 попереднього договору, Відповідач був зобов'язаний повернути авансовий внесок в строк до 14.08.2015 включно.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача авансового внеску, строк повернення якого настав є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню у розмірі 324 557,83 грн., що становлять собою суму авансового внеску на виконання умов Попереднього договору.

В іншій частині позовних вимог про стягнення авансового внеску у розмірі 298 571,26 грн. слід відмовити про що вірно вказав суд першої інстанції, виходячи з наступного.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилався на п. 13.7 та інші умови Попереднього договору та на частину 2 статті 533 Цивільного кодексу України.

Частинами 1 та 2 статті 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає що, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як авансовий платіж, не можна розцінювати як грошове зобов'язання.

Наведена позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Відповідно до пункту 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами) обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Пунктом 13.7 Нового попереднього договору сторони передбачили, що всі без виключення грошові зобов'язання сторін, які виникають з правовідносин сторін та визначаються із врахуванням Коефіцієнту (стаття 1, пункт 1.20), розраховуються на дату виникнення обов'язку щодо сплати відповідних платежів. Сторони домовились, що зазначене правило за жодних обставин не застосовується до правовідносин сторін, які виникають з договору оренди.

Дана норма договору, чітко визначає порядок сплати відповідних платежів, натомість як було зазначено раніше предметом заявленого позову є повернення коштів сплаченого авансу підстави та порядок повернення якого визначено саме п.п 4.7, 13.5 Договору. При цьому, як було зазначено раніше, умовами Попереднього договору визначено, що саме на момент сплати Авансового платежу вказана сума збільшується (підлягає множенню) на показник Коефіцієнту.

З урахуванням всього вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основної заборгованості (авансового внеску) у розмірі 324 557,83 грн., внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, та в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими та недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі № 910/23060/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/23060/15 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська