Рішення

від 19.10.2015 по справі 924/1460/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2015 р.Справа № 924/1460/15 Господарський суд Хмельницької області у складі: судді Радченя Д.І., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ, Хмельницька область

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-ЮніверсалВ» с.Велеси Житомирського району Житомирської області

до 2. виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", с.Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення солідарно 312 724,38 грн.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 14.03.2015р.

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" м. Волочиськ Хмельницької області звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з ТОВ „Агро-ЮніверсалВ» с.Велеси Житомирського району Житомирської області та ВСК "Шпичинці", с. Шпичинці Хмельницького району 312724,38 грн. заборгованості, що утворилася через неналежне виконання укладеного між позивачем та першим відповідачем договору № 163-09/14 14 ЖТ від 24.09.2014р., з яких 101963,83 грн. основного боргу, 23832,50 грн. пені, 26740,96 грн. штрафу, 31240,75 грн. - 36% річних, 44354,25 грн. інфляційних втрат та 84592,13 грн. курсової різниці.

Ухвалою суду від 01 вересня 2015 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 924/1460/15. Сторони про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами, підтвердженням чого є реєстр відправленої рекомендованої кореспонденції.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача 1 - ТОВ „Агро-Юніверсал" в судові засідання - 17.09.2015р., 05.10.2015р. та 19.10.2015р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, письмового відзиву на позов не подав, причин невиконання вимог суду не повідомив. Ухвала про порушення провадження у справі від 01.09.2015р. була надіслана за адресою вказаною в позовній заяві, договорі поставки та у витязі з ЄДР, однак повернулась на адресу суду з відміткою органу зв'язку: "по закінченню терміну зберігання". Ухвали суду від 17.09.2015р. та від 05.10.2015р. направлялися на юридичні адреси сторін та додатково на поштові адреси засновників ТОВ „Агро-ЮніверсалВ» , - ОСОБА_2, Вінницька облась, Броварський район, с.Гулі, вул..Чапаєва. буд..6 (повернулася без вручення з відміткою "за зазначеною адресою не проживає"), - ОСОБА_3, Вінницька облась, Іллінецький район, с.Китайгород, вул..Шкільна. буд..41А (вручено особисто адресату). Ухвала суду від 17.09.2015р. яка направлялася безпосередньо на адресу відповідача 29.09.2015р. була вручена відповідачу підтвердженням чого є поштове повідомлення.

В судове засідання повноважний представник другого відповідача не з'явився, однак від ВСК „ШпичинціВ» надійшов письмовий відзив на позов, в якому повідомляє суд, що позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі та не заперечує щодо солідарного стягнення грошових коштів з відповідачів, та просить розгляд справи проводити без участі його представника.

При цьому повідомляє, що через складний фінансовий стан на сьогоднішній день ВСК „ШпичинціВ» не спроможне перерахувати позивачу кошти в сумі 312 724,38грн., які заборгувало ТОВ "Агро-Юніверсал".

Відповідно ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 64 ГПК України, ухвали надсилаються сторонам за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи, що судом вжито всіх передбачених ГПК України заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також з огляду на обмеженість строків вирішення даного спору, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" є юридичною особою та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.08.2015р.

ТОВ „Агро-ЮніверсалВ» с.Велеси Житомирського району Житомирської області є юридичною особою та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.09.2015р.

Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" є юридичною особою та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Так, 24 вересня 2014 року між ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" (Постачальник) та ТОВ „Агро-ЮніверсалВ» с.Велеси Житомирського району Житомирської області (Покупець), був укладений договір поставки №163-09/14ЖТ, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався в строки, визначені договором передати у власність покупця - відповідача, товар: засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту та/або мікродобрива, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість ( п. 1.1. Договору ).

Згідно п. 1.2. Договору сторонами встановлено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 2.2. Договору сторони визначили, що покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватися сторонами в кожному конкретному випадку окремо та відображатися у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору.

Окрім того, в п. 2.3.2. сторони встановлюють, що постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" на дату формування видаткової накладної.

Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання специфікації, в цьому випадку вартість товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної специфікації.

Пунктом 2.3.3. передбачено, що сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" па банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини). Однак, сторони погодилися, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної.

24 вересня 2014 року сторонами підписано додаток №1 до договору №163-09/14 ЖТ від 24 вересня 2014 року; 27 вересня 2014р. підписано додаток №2 до договору № 163-09/14 ЖТ від 24 вересня 2014 року, 29вересня 2014р. додаток №3 до договору № 163-09/14 ЖТ від 24 вересня 2014року, яким встановили найменування товару, кількість, ціну, загальну вартість товару, терміни поставки та календарний графік платежів.

Відповідно до додатків до договору поставки №163-09/14 ЖТ від 24 вересня 2014 року сторони погодили курс долара США на день підписання договору поставки та додатків до нього, який становив: додаток №1 по курсу - 12,95 грн./долар США; додаток №2 по курсу - 13,00 грн./долар США; додаток №3 по курсу - 13,00 грн./долар США.

На виконання умов договору ТОВ "Агро-Юніверсал" отримало від постачальника:

по видатковій накладній № 3328 від 30 вересня 2014 року через ОСОБА_2 по довіреності №20 від 25.09.2014 року товар: «Унікаль», «Нарапс», «Антигусінь» на загальну суму 84 304,80 грн.;

по видатковій накладній № 3405 від 06 жовтня 2014 року через ОСОБА_2 по довіреності №1 від 03.10.2014 року товар: «Нарапс», «Антигусінь» на загальну суму 19851,00 грн.

по видатковій накладній №3406 від 06 жовтня 2014 року через ОСОБА_2 по довіреності №28 від 30.09.2014 року товар: «Унікаль» на загальну суму 2 808,00 грн.;

Всього на виконання умов договору ТОВ „Агро-ЮніверсалВ» отримало від постачальника засобів захисту рослин на загальну суму 106963,80 грн. (8253,02 Доларів США).

Відповідно до п. 3.2.2. договору поставки покупець зобов'язався оплатити вартість товару в термін(и), вказані у додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому, умови п.2.3.та п. 2.8. цього договору. При перерахуванні коштів обов'язково необхідно вказувати в платіжному документі номер і дату укладення договору. У випадку відсутності у платіжному документі цих реквізитів, постачальник самостійно визначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення будь-яких існуючих зобов'язань покупця перед постачальником.

Додатками до договору (специфікаціями) визначено графіки платежів, зокрема:

- згідно додатку №1 від 24 вересня 2014 року до договору №№163-09/14 ЖТ від 24 вересня 2014 року, визначено наступний графік сплати: 84304,80грн. (еквівалент 6510,02 дол. США), з яких суму 25291,44грн. (еквівалент 1953,01 дол. США), що складає 30% вартості товару оплатити до 15.10.2014, суму 33721,92грн. - (еквівалент 2604,01долар США), що складає 40% вартості товару оплатити до 25.10.2014, суму 25291,44грн. - (еквівалент 1953,01долар США), що складає 30% вартості товару оплатити до 01.11.2014 ;

- згідно додатку №2 від 27.09.2014р., - 19851,00грн. (еквівалент 1527,00 дол. США), з яких суму 5955,30грн. - еквівалент 458,1доларів США, що складає 30% вартості товару оплатити до 15.10.2014; суму 13895,7грн. - еквівалент 1068,9доларів США, що складає 70% вартості товару оплатити до 01.11.2014;

- згідно додатку №3 від 29.09.2014р., - 2808,00грн. (еквівалент 216,00 дол. США), з яких суму 842,4грн. - еквівалент 64,8 Доларів США, що складає 30% вартості товару оплатити до 15.10.2014; суму 1965,6грн. - еквівалент 151,2 Доларів США, що складає 70% вартості товару оплатити до 01.11.2014р.

Першим відповідачем 21.11.2014р. частково було сплачено заборгованість в сумі 5000грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку, що по курсу продажу валют згідно п.2.3.3 договору станом на 21.11.2015р., еквівалентно 314,46 доларів США.

Таким чином за першим відповідачем, на час подання позову до суду, рахувалася заборгованість перед позивачем в сумі - 7938,56 доларів США, (що еквівалентно 101963,80 грн. по курсу на момент отримання товару та 84592,13 курсова різниця станом на 31.08.2015р.(п.2.3.3.)

Пунктом 7.2.1. договору сторони обумовили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Згідно п. 7.2.3. договору поставки та відповідно до вимог ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (доплачуваної) суми.

Відповідно до п. 7.4. договору поставки строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України. Сторони дійшли згоди, що за прострочення виконання зобов'язання за даним договором строк позовної давності припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

На підставі викладеного позивачем нараховано до стягнення, крім суми основного боргу, 23832,50 грн. пені, 26740,96 грн. штрафу, 31240,75 грн. - 36% річних, 44354,25 грн. інфляційних втрат та 84592,13грн. курсової різниці.

У позовній заяві з приводу заявленої до стягнення курсової різниці позивач звертає увагу суду, що згідно умов договору перший відповідач взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання кожної окремої специфікації з урахуванням курсу долара США на день фактичної сплати. При цьому посилається на практику Верховного Суду України, відображену в постановах від 04.07.2011р. по справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011р. по справі №3-141гс11, які були прийняті з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих положень законодавства, згідно яких зазначено, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб і території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також і здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

01 жовтня 2014 року між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Кредитор) та ВСК "Шпичинці" (поручителем) було укладено договір поруки №163-09/14ЖТ, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ТОВ "Агро-Юніверсал" (боржник), що виникли з умов договору поставки №163-09/14 ЖТ від 24.09.2014 р., а саме здійснити оплату за поставлений товар (засоби захисту рослин, регуляторів росту рослин та/або мікродобрива) в обсязі та на умовах договору поставки №163-09/14 ЖТ від 24.09.2014 р., а також відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором поставки №163-09/14 ЖТ від 24.09.2014р.. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. У разі порушення зобов'язання боржником, кредитор має право, на власний вибір, направити поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину) або пред'явити до поручителя позов. (п.4.1.2)

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, з наявних у справі матеріалів вбачається, що 24 вересня 2014 року між ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" (Постачальник) та ТОВ „Агро-ЮніверсалВ» с.Велеси Житомирського району Житомирської області (Покупець), був укладений договір поставки №163-09/14ЖТ, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався в строки, визначені договором передати у власність покупця - відповідача, Товар: засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту та/або мікродобрива, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість ( п. 1.1. Договору ).

24 вересня 2014 року сторони підписали додаток №1 до договору №163-09/14 ЖТ від 24 вересня 2014 року; 27 вересня 2014р. підписано додаток №2 до договору № 163-09/14 ЖТ від 24 вересня 2014 року, 29вересня 2014р. додаток №3 до договору № 163-09/14 ЖТ від 24 вересня 2014року, яким встановили назву товару, кількість, ціну, загальну вартість товару, терміни поставки та календарний графік платежів.

Відповідно до додатків до договору поставки №163-09/14 ЖТ від 24 вересня 2014 року сторони погодили курс долара США на день підписання договору поставки та додатків до нього, який становив: додаток №1 по курсу - 12,95 грн./долар США; додаток №2 по курсу - 13,00 грн./долар США; додаток №3 по курсу - 13,00 грн./долар США.

На виконання умов договору ТОВ "Агро-Юніверсал" отримало від постачальника:

по видатковій накладній № 3328 від 30 вересня 2014 року через ОСОБА_2 по довіреності №20 від 25.09.2014 року товар: «Унікаль», «Нарапс», «Антигусінь» на загальну суму 84 304,80 грн.;

по видатковій накладній № 3405 від 06 жовтня 2014 року через ОСОБА_2 по довіреності №1 від 03.10.2014 року товар: «Нарапс», «Антигусінь» на загальну суму 19851,00 грн.

по видатковій накладній №3406 від 06 жовтня 2014 року через ОСОБА_2 по довіреності №28 від 30.09.2014 року товар: «Унікаль» на загальну суму 2 808,00 грн.;

Всього на виконання умов договору ТОВ „Агро-ЮніверсалВ» отримало від постачальника засобів захисту рослин на загальну суму 106963,80 грн. (8253,02 Доларів США).

Відповідно до п. 3.2.2. договору поставки покупець зобов'язався оплатити вартість товару в термін(и), вказані у додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому, умови п.2.3.та п. 2.8. цього договору. При перерахуванні коштів обов'язково необхідно вказувати в платіжному документі номер і дату укладення договору. У випадку відсутності у платіжному документі цих реквізитів, постачальник самостійно визначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення будь-яких існуючих зобов'язань покупця перед постачальником.

Додатками до договору (специфікаціями) визначено графіки платежів, зокрема:

Згідно додатку №1 від 24 вересня 2014 року до договору №№163-09/14 ЖТ від 24 вересня 2014 року, визначено наступний графік сплати: 84304,80грн. (еквівалент 6510,02 дол. США), з яких суму 25291,44грн. (еквівалент 1953,01 дол. США, що складає 30% вартості товару оплатити до 15.10.2014, суму 33721,92грн. - еквівалент 2604,01долар США, що складає 40% вартості товару оплатити до 25.10.2014, суму 25291,44грн. - еквівалент 1953,01долар США, що складає 30% вартості товару оплатити до 01.11.2014 ;

Згідно додатку №2 від 27.09.2014р., - 19851,00грн. (еквівалент 1527,00 дол. США), з яких суму 5955,30грн. - еквівалент 458,1доларів США, що складає 30% вартості товару оплатити до 15.10.2014; суму 13895,7грн. - еквівалент 1068,9доларів США, що складає 70% вартості товару оплатити до 01.11.2014;.

Згідно додатку № 3 від 29.09.2014р., - 2808,00грн. (еквівалент 216,00 дол. США), з яких суму 842,4грн. - еквівалент 64,8 Доларів США, що складає 30% вартості товару оплатити до 15.10.2014; суму 1965,6грн. - еквівалент 151,2 Доларів США, що складає 70% вартості товару оплатити до 01.11.2014р.

Статтями 525 ЦК та 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Першим відповідачем 21.11.2014р. частково було сплачено заборгованість в сумі 5000грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку, що по курсу продажу валют згідно п.2.3.3 договору станом на 21.11.2015р., еквівалентно 314,46 доларів США.

Тому за першим відповідачем на час подання позову до суду рахувалася заборгованість перед позивачем в сумі - 7938,56 Доларів США, (що еквівалентно 101963,80 грн. по курсу на момент отримання товару та 84592,13 курсова різниця станом на 31.08.2015р.)(п.2.3.3.)

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Крім суми основного боргу позивачем нараховано до стягнення, 23832,50 грн. пені, 26740,96 грн. штрафу, 31240,75 грн. - 36% річних, 44354,25 грн. інфляційних втрат та 84592,13грн. курсової різниці.

Також, позивачем враховуючи положення договору (п.2.3) заявлено до стягнення курсову різницю неоплаченого товару в розмірі 84592,13 грн..

Статтею 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України, у тому числі Законами України "Про Національний банк України", "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", Декретом КМУ від 19 лютого 1993р. №19-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", нормативно-правовими документами Національного банку України.

Разом з тим, не суперечить цивільному законодавству України спосіб визначення грошового зобов'язання із застосуванням еквіваленту вартості гривні в іноземній валюті.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною 2 статті 533 ЦК України встановлено, що якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В п.2.3.2. договору сторони встановили, що постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" на дату формування видаткової накладної. Однак, сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання специфікації, в цьому випадку вартість товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної специфікації.

Пунктом 2.3.3. передбачено, що сума у гривнях, яку покупець повинен сплати постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквіваленту ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Раффайзен банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини). Однак, сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Раффайзен банк Аваль" банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менші (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, які оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування Видаткової накладної.

Отже, виходячи з умов договору, покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання кожної окремої специфікації з урахуванням курсу долара США на день фактичної оплати.

Судом враховується позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 04.07.2011р. по справі №3-62гс11 та від 26.12.2011р. по справі №3-141гс11, в яких зроблено висновок про те, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Згідно додатків до договору (специфікацій) ТОВ "Агро-Юніверсал" отримало від постачальника засобів захисту рослин на загальну суму 8253,02 дол. США.

Станом на дату звернення із позовом до суду перший відповідач оплатив позивачу борг частково на суму 5000,00 грн. (314,47 доларів США) і його заборгованість становить 7938,56 дол. США, що відповідно до курсу продажу валют, встановленого ПАТ „Райфайзен банк АвальВ» станом на 31.08.2015р. складає 186 555,93 грн. (7938,56 Доларів США х 23,50 грн.), що становить 101963,80 грн. - основного боргу та 84592,13 грн. - курсової різниці.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення курсової різниці в розмірі 84592,13 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховується, що згідно п. 7.2.3. договору поставки та відповідно до вимог ст..625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, Покупець зобов'язується сплатити суму борту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми.

Суд, перевіривши поданий до матеріалів позову розрахунок 36% річних, встановив, що нарахування здійснено правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Таким чином, заявлені до стягнення 36% річних за період з 15.10.2014 р. по 30.08.2015 р. в сумі 31240,75 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення також суму інфляційних втрат вартості гривні за спірний період в розмірі 44354,25 грн., виходячи з положень статті 625 ЦК України. Відповідно до частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Як вбачається з аналізу умов договору, укладеного сторонами спору, оплаті підлягає вартість товару, визначена за правилами ч.2 ст.533 ЦК України та пунктом 2.3. договору, тобто вартість, визначена у сумі, яка обчислюється з урахуванням курсу іноземної валюти (дол.США) до гривні встановленого ПАТ "ОСОБА_4 банк Аваль" на банківський день, який передує фактичній оплаті покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), і відрізняється від вартості товару на час укладення договору на суму курсової різниці.

На думку суду, ця обставина виключає можливість застосування до спірних відносин положень ч.2 ст.625 ЦК України.

Положення ч.2 ст.625 ЦК України щодо інфляційних нарахувань можуть бути застосовані лише щодо прострочених грошових зобов'язань, визначених у гривні і не можуть бути застосовані до вартості неоплаченого товару у гривні з урахуванням зміни курсу гривні в залежності від її ринкової вартості на день проведення розрахунків (аналогічна позиція викладена в постанові Рівненського апеляційного господарського суду України від 25.06.2014р. у справі №924/490/14).

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне в позові в частині стягнення 44354,25 грн. інфляційних втрат відмовити.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.1. договору сторони обумовили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до п. 7.4. договору поставки, строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України. Сторони дійшли згоди, що за прострочення виконання зобов'язання за даним договором строк позовної давності припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Суд, перевіривши розрахунок позивача встановив, що нарахування пені ним проведено за період з 15.10.2014р. по 20.05.2015р., що у відповідності до п.7.4 договору, є правомірним.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 25% в сумі 26740,95 грн..

Згідно п.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із п. 7.2.1. договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору, позивачем правомірно заявлено до стягнення 26740,95 грн. штрафу.

При цьому судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій (позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 09.04.2012 р. по справі №20/246-08).

Крім того, абзацом 2 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 14.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що у випадку застосування штрафу поряд з пенею не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Щодо солідарного стягнення суми боргу з обох відповідачів суд зазначає наступне.

За договором поруки №163-09/14ЖТ, відповідач-2, як поручитель, зобов'язався відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання відповідачем-1 зобов'язань, що виникли з договору поставки №163-09/14 ЖТ від 24.09.2014р., в т.ч., а саме здійснити оплату за поставлений товар (засоби захисту рослин, регуляторів росту рослин та/або мікродобрива) в обсязі та на умовах Договору поставки №163-09/14 ЖТ від 24 вересня 2014 р., а також відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених Договором поставки №163-09/14 ЖТ від 24 вересня 2014р. (п.2.1)

Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання Боржником забезпеченого зобов'язання. (п.3.1)

У разі порушення зобов'язання боржником, кредитор має право, на власний вибір, направити поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину) або пред'явити до поручителя позов. (п.4.1.2)

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зазначене свідчить, що позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення заборгованості до відповідача-1 та до відповідача-2, які відповідають як солідарні боржники.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 268 370, 13 грн., з них 101963,80 грн. основного боргу, 23 832,50 грн. пені, 26740,95 грн. штрафу, 31240,75 грн. тридцять шість відсотки річних та 84592,13 грн. курсової різниці.

В решті позову слід відмовити.

При виготовлені резолютивної частини рішення враховуються вимоги п. 9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012р. та норма ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам та покладенню на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4 5 , 12, 13, 33, 43, 44-49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальність "Агрохімічна компанія "Вітагро" м. Волочиськ Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-ЮніверсалВ» с.Велеси Житомирського району Житомирської області та до виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", с. Шпичинці про стягнення солідарно 312 724,38 грн. заборгованості, з яких: 101 963,80грн. основного боргу, 23832,50 грн. пені, 26740,95 грн. штрафу, 31240,75грн. - 36% річних, 44354,25грн. - інфляційних та 84 592, 13 грн. курсової різниці задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-ЮніверсалВ» с.Велеси Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 38329828) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код ЄДРПОУ 37993500) - 101 963,80грн. (сто одна тисяча дев'ятсот шістдесят три грн. 83коп.) основного боргу, 23832,50 грн. (двадцять три тисячі вісімсот тридцять дві грн. 50коп.) пені, 26740,95 грн. (двадцять шість тисяч сімсот сорок грн. 95коп.) штрафу, 31240,75грн. (тридцять одна тисяча двісті сорок грн. 75коп.) - 36% річних та 84 592,13грн. (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дві грн. 13коп.) курсової різниці. Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник - виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код ЄДРПОУ 03788721).

Видати наказ.

Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код ЄДРПОУ 03788721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) - 101 963,80грн. (сто одна тисяча дев'ятсот шістдесят три грн. 83коп.) основного боргу, 23832,50 грн. (двадцять три тисячі вісімсот тридцять дві грн. 50коп.) пені, 26740,95 грн. (двадцять шість тисяч сімсот сорок грн. 95коп.) штрафу, 31240,75грн. (тридцять одна тисяча двісті сорок грн. 75коп.) - 36% річних та 84 592,13грн. (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дві грн. 13коп.) курсової різниці. Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник - товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-ЮніверсалВ» с.Велеси Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 38329828).

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-ЮніверсалВ» с.Велеси Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 38329828) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) - 2683,70 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят три грн. 70коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код 03788721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код ЄДРПОУ 37993500) - 2683,70 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят три грн. 70коп.) судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 23.10.2015р.

Суддя Д.І. Радченя

Відповідно до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - відповідачу - ТОВ „Агро-ЮніверсалВ» , 12401, Житомирська обл., Житомирський район, сВелеси ;

3- відповідачу ВСК „Шпиченці, 31322, Хмельницький р-н, Хмельницька обл, с.Шпичинці (простим).