Постанова

від 21.10.2015 по справі 815/4385/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4385/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Рижук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства В«ФаворитВ» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському Головного управління ДФС в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2015 року до суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства В«ФаворитВ» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському Головного управління ДФС в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.06.2015 року про стягнення згрошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 642 293,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної перевірки ПП В«ФаворитВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами визначеними у постанові про призначення позапланової документальної перевірки від 20.04.2015 року, за період з 01.04.2014 року по 31.03.2015 рок,у ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області направило 02 липня 2015 року ПП В«ФаворитВ» податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.06.2015 року про стягнення грошового зобов'язання з податку на додатну вартість на суму 642293,00 грн., з яких, за основним платежем - 513834,00 грн. та за штрафними санкціями - 128459,00 грн.

Дане повідомлення-рішення відповідно п.56.3 ПК України було оскаржено позивачем до ГУ ДФС в Одеській області, в результаті чого 28 липня 2015 року ПП В«ФаворитВ» отримано Рішення про результати розгляду первинної скарги від 23.07.2015р. № 10/15- 32-10-02-07, згідно якого ГУ ДФС в Одеській області податкове повідомлення рішення ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області від 30.06.2015 року № НОМЕР_1 і залишило без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено, що фактично ніяких товарів (робіт, послуг) від ПП В«Віва ТрейдінгВ» (код ЄДРПОУ 39070777) та ПП В«ВіапластВ» (код ЄДРПОУ 39161256) ПП В«ФаворитВ» не одержувало, та операції носили безтоварний характер, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 513834,00 грн.

Також позивач зазначив, що у 2014 році ПП В«ФаворитВ» уклало договір від 14 березня 2014 року з підприємством ПП В«Віва ТрейдінгВ» та договір суборенди автонавантажувачів від 20 червня 2014 року з ПП В«ВіапластВ» , згідно якого ПП В«Віва ТрейдінгВ» та ПП В«ВіапластВ» передали в суборенду автонавантажувачі для виконання вантажно-розвантажувальних робіт, вивезення сміття і льоду з морозильних камер, що є необхідним виробничим процесом в діяльності підприємства. Роботи виконувались на території орендованого підприємством ПП В«ФаворитВ» холодильного комбінату. Дане технічне обладнання здійснювало навантаження і розвантаження вантажів, які доставлялися в холодильники і необхідні для ведення господарської діяльності ПП В«ФаворитВ» . За дані роботи підприємство ПП В«ФаворитВ» здійснювало оплату у безготівковій формі через банківську установу АТ В«ІМЕКСБАНКВ» . На підтвердження правильності відображення в обліку та звітності операцій по фінансово-господарських відносинах з підприємствами ПП В«Віва ТрейдінгВ» та ПП В«ВіапластВ» , ПП В«ФаворитВ» при перевірці надало всі первинні документи та всі платіжні документи, які були використані перевіряючим. Крім того, позивач пояснив, що підприємства ПП В«Віва ТрейдінгВ» та ПП В«ВіапластВ» були платниками податку на додану вартість, мали необхідні документи, знаходились в Єдиному державному реєстрі та на податковому обліку як платники, а тому мали відповідний правовий статус, а також право видавати податкові накладні. Чинне законодавство не зобов'язує при укладанні господарських договорів перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих та правовстановлюючих документів контрагентів, свідоцтв і достовірність підписів. Як зазначає позивач, всі податкові накладні виписані платниками ПДВ та містять всі необхідні реквізити. Зв'язок між фактом придбання послуг за договорами та господарською діяльністю платника податків підтверджується наданими в ході перевірки господарськими договорами. Таким чином, "товарність" і "реальність" операцій підтверджуються належним чином оформленими документами, які надані до перевірки в повному обсязі та ніким не оспорювалися. Таким чином, ПП В«ФаворитВ» були дотримані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит. ПП В«ФаворитВ» не може нести відповідальність за несплату податків контрагентами та можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити з наведених вище підстав.

Додатково представник позивача - бухгалтер підприємства ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що станом на березень 2014 року на балансі підприємства знаходилося 6 електронавантажувачів, які згідно даних бухгалтерського обліку мають залишкову вартість 2488,08 грн. кожний, тобто вони дуже старі та підлягають списанню і ними не можливо виконувати потрібний обсяг робіт. Тому підприємство змушене орендувати автонавантажувачі в інших підприємств.

Представник позивача ОСОБА_2, яка працює начальником технологічного цеху ПП В«ФаворитВ» пояснила суду, що відтайка холодильних камер здійснюється або парами аміаку або механічним способом. Останні 10 років через погану термоізоляцію збільшення теплопритоків, підприємство застосовує механічне очищення холодильних камер від льоду. Відтайка та очищення морозильників здійснюється регулярно, в залежності від нарощування товщини льоду. Робота потребує дуже обережного ставлення, щоб не пошкодити батареї. Після відпайки та очищення батареї від льоду, його необхідно прибирати з морозильників.

Представник відповідача позов не визнав в повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки та постанову Генеральної прокуратури України від 20.04.2015 року про призначення документальної позапланової перевірки, згідно якої, під час проведення досудового розслідування встановлено, що ПП В«ФаворитВ» мало фінансово-господарські відносини з суб'єктами господарювання за фактом створення та діяльності яких здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ПП В«ФаворитВ» (код за ЄДРПОУ 32784938) зареєстроване 03.12.2003 року Овідіопольською районною державною адміністрацією за № 04057209Ю0021010 та перереєстроване 20.11.2012 року за № 15431070015001266.

З 24.05.2005 року ПП В«ФаворитВ» перебуває на обліку ДПІ у Овідіопольському районі як платник податку на додану вартість за індивідуальним податковим № 327849315217, що підтверджується свідоцтвом № 21838548 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Постановою прокурора Генеральної прокуратури України від 20 квітня 2015 року призначено по кримінальному провадженню №32013170000000044 документальну позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства України службовими особами ПП В«ФаворитВ» (код за ЄДРПОУ 32784938) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов'язкових платежів за період часу з 01.04.2014 року по 31.03.2015 року по взаємовідносинах із сімдесятьма шістьма контрагентами, у тому числі: ПП В«Віва ТрейдінгВ» (код за ЄДРПОУ 39070777) та ПП В«ВіапластВ» (код за ЄДРПОУ 39161256).

На підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ від 27.05.2015 року № 103 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП В«ФаворитВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами, визначеними у постанові прокурора про призначення позапланової документальної перевірки від 20.04.2015 року, за період з 01.04.2014 року по 31.03.2015 року.

За результатами проведеної перевірки ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області складено акт від 16.06.2015 року № 320-/15-21-22-01/32784928 про результати виїзної позапланової перевірки позивача з 76 контрагентами, згідно якого, контролюючим органом встановлено, що ПП В«ФаворитВ» фактично ніяких товарів (робіт, послуг) від ПП В«Віва ТрейдінгВ» та ПП В«ВіапластВ» не одержувало, та операції носили безтоварний характер, в результаті чого порушено п.п.198.1 та 198.3 ст.198 ПК України, та занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 513 834 грн. в т.ч.:

за березень 2014 року 82 667 грн.;

за квітень 2014 року 141 500 грн.;

за травень 2014 року 111167 грн.;

за червень 2014 року 75833 грн.;

за липень 2014 року 102667 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки від 16.06.2015 року № 320-/15-21-22-01/32784928, ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 року № НОМЕР_1 на загальну суму 642 293 грн., з яких, за основним платежем - 513 834 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 128 459 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач подав до ГУ ДФС в Одеській області скаргу. За результатами розгляду первинної скарги ГУ ДФС в Одеській області 23 липня 2015 року прийняло рішення № /10/15-32-10-02-07, яким залишило без змін податкове повідомлення рішення ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області від 30.06.2015 року № НОМЕР_1.

Судом встановлено, що 27 квітня 2005 року між ПП В«ФаворитВ» (Орендар) та ВАТ В«ОдеспродконтрактВ» (Орендодавець) укладено договір оренди, з якого вбачається, що ПП В«ФаворитВ» з 2005 року орендує цілісний майновий комплекс загальною площею 28539,2 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги. Відповідно до пункту 3.2.4 Договору підприємство ПП В«ФаворитВ» зобов'язане забезпечити виробничий процес на об'єкті і обслуговувати виробниче і технологічне устаткування, у роботі якого використовується аміак. Згідно п. 3.2.3 даного Договору підприємство прийняло холодильні камери загальною площею 1087 кв.м. розташовані в будівлі холодильника.

У зв'язку з необхідністю ведення господарської діяльності, в перевіряємий контролюючим органом період, ПП В«ФаворитВ» уклало низку договорів для обслуговування холодильного комплексу.

14.03.2014 року між ПП В«ФаворитВ» (Арендатор) та ПП В«Віва-ТрейдінгВ» (Субарендатор) укладено договір суборенди автонавантажувачів. Пунктом 1. договору встановлено, що Арендатор передає Субарендатору в суборенду автонавантажувачі для забезпечення господарської діяльності. Виконаннянавантажувально-розвантажувальних робіт на території м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги. Технічне обслуговування автонавантажувачів забезпечує Арендатор.

14.03.2014 року між ПП В«Віва-ТрейдінгВ» (Виконавець) та ПП В«ФаворитВ» (Замовник) укладено договір клінінгових послуг, з якого вбачається, що в Виконавець зобов'язується за попередньою заявкою Замовника виконати клінінгові послуги, перелік та розцінки яких наведені у додатку №1 до цього договору, на території об'єкту, який розташований за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги.

Згідно додатку №1 до договору клінінгових послуг від 14.03.2014 року, вартість відтайки льоду у великих морозильних камерах (528-611 т) складає 25 000 грн. (з ПДВ) та вартість відтайки льоду у малих морозильних камерах (279-344 т) складає 12 000 грн. (з ПДВ).

20.06.2014 року між ПП В«ВіапластВ» (Виконавець) та ПП В«ФаворитВ» (Замовник) укладено договір клінінгових послуг, з якого вбачається, що в Виконавець зобов'язується за попередньою заявкою Замовника виконати клінінгові послуги, перелік та розцінки яких наведені у додатку №1 до цього договору, на території об'єкту, який розташований за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги.

Згідно додатку №1 до договору клінінгових послуг від 20.06.2014 року, вартість відтайки льоду у великих морозильних камерах (528-611 т) складає 25 000 грн. (з ПДВ) та вартість відтайки льоду у малих морозильних камерах (279-344 т) складає 12 000 грн. (з ПДВ).

20.06.2014 року між ПП В«ФаворитВ» (Орендар) та ПП В«ВіапластВ» (Суборендар) укладено договір суборенди автонавантажувачів. Пунктом 1. договору встановлено, що Арендатор передає Субарендатору в суборенду автонавантажувачі для забезпечення господарської діяльності. Виконаннянавантажувально-розвантажувальних робіт на території м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги. Технічне обслуговування автонавантажувачів забезпечує Арендатор.

01.07.2014 року між ПП В«ВіапластВ» (Виконавець) та ПП В«ФаворитВ» (Замовник) укладено договір клінінгових послуг, з якого вбачається, що Виконавець зобов'язується за попередньою заявкою Замовника виконати клінінгові послуги з прибирання, санітарної обробки, очистки підлог в камерах підвального приміщення на території об'єкту, який розташований за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги.

На підтвердження виконання наведених вище договорів позивачем надано суду копії актів прийому-передачі наданих послуг, складених позивачем з контрагентами ПП В«Віва-ТрейдінгВ» та ПП В«ВіапластВ» за період: березень - липень 2014 року (а.с.92-114).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за результатами господарських відносин з платниками податків ПП В«Віва-ТрейдінгВ» та ПП В«ВіапластВ» , позивачем надано до суду копії наступних документів: податкова накладна № 2288 від 31.03.2014 року, податкова накладна № 2909 від 30.05.2014 року, податкова накладна № 2908 від 30.05.2014 року, податкова накладна № 2917 від 30.04.2014 року, податкова накладна № 2918 від 30.04.2014 року, податкова накладна № 2287 від 31.03.2014 року, податкова накладна № 1404 від 15.07.2014 року, податкова накладна № 2906 від 30.06.2014 року, податкова накладна № 601 від 07.07.2014 року, податкова накладна № 208 від 03.07.2014 року, податкова накладна № 2907 від 30.06.2014 року, податкова накладна № 903 від 10.07.2014 року, податкова накладна № 904 від 10.07.2014 року, податкова накладна № 1302 від 14.07.2014 року, податкова накладна № 1502 від 16.07.2014 року, податкова накладна № 1700 від 18.07.2014 року, податкова накладна № 2001 від 21.07.2014 року, податкова накладна № 2200 від 23.07.2014 року, податкова накладна № 2400 від 25.07.2014 року, податкова накладна № 2702 від 28.07.2014 року, податкова накладна № 2703 від 28.07.2014 року, податкова накладна № 2903 від 30.07.2014 року, податкова накладна № 3002 від 31.07.2014 року, а також виписки по особовому рахунку № 26000014747001 в АТ В«ІМЕКСБАНКВ» за: 02.07.2014 року, 03.07.2014 року, 04.07.2014 року, 07.07.2014 року, 07.08.2014 року, 08.08.2014 року, 11.08.2014 року, 12.08.2014 року, 013.08.2014 року, 04.04.2014 року, 07.04.2014 року, 08.04.2014 року, 09.04.2014 року, 06.05.2014 року, 07.05.2014 року, 12.05.2014 року, 13.05.2014 року, 14.05.2014 року, 15.05.2014 року, 04.06.2014 року, 06.06.2014 року, 10.06.2014 року, 11.06.2014 року, 12.06.2014 року,

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис В«Без ПДВВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч.2 ст.3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Як вбачається з акта перевірки, висновки щодо встановлених з боку позивача порушень податкового законодавства пов'язуються відповідачем із фактами відсутності реальності здійснення господарської діяльності позивача із його контрагентами, з посиланням на постанову прокурора Генеральної прокуратури від 20.04.2015 року про призначення документальної позапланової перевірки ПП «Фаворит». Разом з тим, у вказаній постанові прокурора лише зазначено, що на цей час наявні підстави вважати, що вищевказані підприємства (у переліку з 76 підприємств наявні два контрагенти позивача) створені учасниками злочинного угруповання з метою ухилення від сплати податків іншими суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що ПП В«Віва ТрейдінгВ» та ПП В«ВіапластВ» протягом періоду здійснення господарської діяльності з позивачем були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, тобто мали повний обсяг правосуб'єктності, що підтверджується виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які були видані 29.01.2014 року (ПП В«Віва ТрейдінгВ» ) та 10.04.2014 року (ПП В«ВіапластВ» ).

Згідно витягу № 1415534500089 з реєстру платників податку на додану вартість, ПП В«Віва ТрейдінгВ» з 13.03.2014 року зареєстроване Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області платником ПДВ.

Також, згідно витягу № 1415534500308 з реєстру платників податку на додану вартість, ПП В«ВіапластВ» з 17.06.2014 року зареєстроване Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області платником ПДВ.

В ході перевірки ПП В«ФаворитВ» , відповідачем було досліджено: договори по надання послу; реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період; акти виконаних робіт по ПП В«Віва ТрейдінгВ» та ПП В«ВіапластВ» ; податкові накладні по ПП В«Віва ТрейдінгВ» та ПП В«ВіапластВ» ; платіжні доручення по оплаті послуг ПП В«Віва ТрейдінгВ» та ПП В«ВіапластВ» ; оборотно-сальдова відомість у розрізі контрагентів по бухгалтерському рахунку 6852; оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 31 В«Рахунки у банкахВ» .

З матеріалів справи вбачається, що за результатами зазначених господарських операцій на підставі наявних первинних документів позивачем відповідні податкові накладні, виписані ПП В«Віва ТрейдінгВ» та ПП В«ВіапластВ» , заносились до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди, а також формувався податковий кредит з податку на додану вартість, дані щодо якого заносились до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди. Дані обставини відображені в Акті перевірки позивача.

З огляду на досліджені судом первинні документи позивача (договори з контрагентами, акти прийому-передачі наданих послуг, банківські виписки по рахунку позивача) та надані працівниками товариства (бухгалтером та начальником технологічного цеху) пояснення щодо потреби в таких послугах (відтаювання та очищення морозильних камер від льоду, прибирання цих морозильних камер), щодо відсутності достатньої кількості та в робочому стані власної навантажувальної техніки, суд дійшов висновку, що вчинені позивачем господарські операції з контрагентами ПП В«Віва ТрейдінгВ» та ПП В«ВіапластВ» не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Як встановлено судом вище, ПП В«Віва ТрейдінгВ» та ПП В«ВіапластВ» на момент оформлення податкових накладних, виданих позивачу, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, придбані у контрагентів послуги, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, порушень умов реєстрації податкових накладних продавцями в ЄРПН встановлено не було.

В Акті перевірки № 320/15-21-22-01/32784928 відповідач зазначає, що ПП В«ФаворитВ» фактично фінансово-господарські операції з контрагентами не здійснювало, а це означає, що правочин укладався без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, що є ознакою фіктивного правочину, згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України.

Суд також звертає увагу, що відповідно до положень пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені правом звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). При цьому правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, згідно з положеннями ст. 234 Цивільного кодексу України є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, відсутність реального характеру господарських операцій лише є можливим приводом для звернення контролюючим органом до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним, однак, відповідачем не підтверджено недійсність відповідних правочинів відповідними судовими рішеннями, у зв'язку з чим збільшення податкових зобов'язань платнику податків з цих підстав є передчасним та необґрунтованим.

Поряд з цим, чинним законодавством право формувати податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться у залежність від факту дотримання податкового законодавства контрагентами платників податків, в тому числі з питань належного зберігання первинних документів, належного декларування та сплати податкових зобов'язань тощо. Сам по собі факт порушення вимог податкового законодавства контрагентом платника податку не може виступати доказом порушення таким платником податків вимог чинного законодавства, а є лише підставою для з'ясування наявності у нього законних підстав для формування відповідних показників податкової звітності. Проте, наявні у справі докази свідчать про правомірне формування позивачем відповідного показника у податковій звітності з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах, тоді як посилання на порушення законодавства його контрагентами в апріорі не може виступати підставою для притягнення до відповідальності позивача.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» є джерелом права в Україні. Так, у справі В«Булвес АДВ» проти Болгарії Європейський суд з прав людини постановою від 22.01.2009 року № 3991/03 визначив, що з урахуванням своєчасного і повного виконання компанією своїх обов'язків щодо подачі звітності з податку на додану вартість, неможливості для неї забезпечити дотримання постачальником його обов'язків з подачі звітності з податку на додану вартість і того факту, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія знала або могла знати, не вчинялось, компанія не повинна нести наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного подання звітності з податку на додану вартість та, в результаті, сплачувати податок на додану вартість вдруге. Європейський суд визнав, що такі вимоги з'явилися надмірним тягарем для компанії, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та захисту права власності.

Усі інші доводи відповідача та його представника суд вважає безпідставними та необґрунтованими. При цьому, слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, п.58 рішення у справі В«Серявін та інші проти УкраїниВ» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, п. 29 рішення у справі В«Руїс Торіха проти ІспаніїВ» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з положеннями ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, зважаючи на наявність належним чином оформлених первинних документів, відсутність будь-яких обґрунтованих та підтверджених відповідними доказами свідчень про відсутність реального характеру господарських операцій, що відбувались між позивачем та ПП В«Віва ТрейдінгВ» , ПП В«ВіапластВ» , суд вважає обґрунтованими доводи позивача про протиправність висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 16.06.2015 року № 320-/15-21-22-01/32784928, стосовно заниження ПП «Фаворит» податку на додану вартість у сумі 513834 грн.

Тому безпідставним є і нарахування відповідачем штрафних санкцій на зазначену суму грошових зобов'язань в розмірі 128459 грн.

Відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015 року № НОМЕР_1, при тому, що позивач довів суду реальність здійснення господарських операцій з контрагентами та відсутність порушень податкового законодавства, зазначених у висновках Акта перевірки від 16.06.2015 року № 320/15-21-22-01/32784928.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ПП В«ФаворитВ» підлягає задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню як протиправне.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно ч.1 ст.94 КАС України, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Тому судові витрати, понесені позивачем та підтверджені належними доказами, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Овідіопльському районі ГУ ДФС в Одеській області на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства В«ФаворитВ» - задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 30.06.2015 року.

Стягнути судові витрати у сумі 4872 грн. (чотири тисяч вісімсот сімдесят дві гривні) з Державної податкової інспекції в Овідіопольському Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства В«ФаворитВ» (код ЄДРПОУ 32784938).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови суду виготовлено 21.10.2015 року.

Суддя: В.В.Андрухів

.