Ухвала

від 20.10.2015 по справі 826/9110/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9110/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтік» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Селтік» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 19 березня 2015 року №0000992205.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем на підставі направлення на перевірку від 12.02.2015 року №148 та наказу від 11.02.2015 року №233, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Аглс-Сервіс» за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт від 24.02.2015 року №231/26-53-22-05-21/23245193 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Селтік» (код за ЄДРПОУ 23245193) з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Аглс-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 39092544) за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року».

Згідно висновків акта перевірки, в ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено порушення Позивачем вимог: п.п.198.1, 198.6 ст. 198, п.п.201.1, 201.2, 201.6, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2014 року на суму 168 631,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, 02.03.2015 року Позивач подав до Відповідача заперечення №186.

16.03.2015 року Відповідач листом №607810/26-53-22-05-11 висновки акта від 24.02.2015 року №231/26-53-22-05-21/23245193 залишив без змін, а заперечення Позивача без задоволення.

На підставі акта перевірки від 24.02.2015 року №231/26-53-22-05-21/23245193 Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.03.2015 року №0000992205, яким Позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 252 947,00 грн, в тому числі: за основним платежем - 168 631,00 грн, за штрафними санкціями - 84 316,00 грн.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Відповідно пп. 14.1.36 . п. 14.1 . ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) , господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Положеннями п.п.201.1, 201.4, 201.10 ст.201 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналізуючи наведенні правові норми, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2014 року між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Аглс-Сервіс» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг №1/С45, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати послуги з приймання та перероблення твердих побутових відходів (ТПВ) для подальшого захоронення, які здає Замовник, а Замовник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату послуг Виконавця на умовах даного договору.

01 жовтня 2014 року між Позивачем та ТОВ «Аглс-Сервіс» укладено додаткову угоду про зміну договору №1/С45 від 01 квітня 2014 року, а саме пункту 2.2. договору викладено у наступній редакції: «Станом на день укладанння договору тариф на приймання і перероблення 1 (однієї) тони ТПВ становить 47 (сорок сім) грн, в т.ч. ПДВ 7,83 грн».

01 квітня 2014 року між Позивачем та ТОВ «Аглс-Сервіс» укладено угоду про використання факсиміле при підписанні документів за договором надання послуг №1/С45 від 01 квітня 2014 року, за умовами якої сторони погодили можливість використання факсиміле на весь строк дії договору.

На виконання умов Договору №1/С45 від 01 квітня 2014 року Позивачем надані належним чином оформлені документи, а саме: податкову накладна №2 від 31.12.2014 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А-0000028 від 31.10.2014 року, платіжні доручення: №3529 від 31.10.2014 року, №3517 від 30.10.2014 року, №3501 від 30.10.2014 року, №3187 від 08.10.2014 року, №3183 від 07.10.2014 року, №3172 від 06.10.2014 року.

01 квітня 2014 року між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Аглс-Сервіс» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №2/С90, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати послуги з приймання, перероблення та подальшого до сортування твердих побутових відходів (далі ТПВ), які здає Замовник, а Замовник зобов»язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату послуг виконавця на умовах даного договору.

01 квітня 2014 року між Позивачем та ТОВ «Аглс-Сервіс» укладено угоду про використання факсиміле при підписанні документів за договором надання послуг №2/С90 від 01 квітня 2014 року, за умовами якої сторони погодили можливість використання факсиміле на весь строк дії договору.

28 листопада 2014 року між Позивачем та ТОВ «Аглс-Сервіс» укладено додаткову угоду про зміну договору №2/С90 від 01 квітня 2014 року, а саме, пункту 2.2. договору викладено у наступній редакції: «Станом на день укладанння договору тариф на приймання і перероблення 1 (однієї) тони ТПВ становить 80 (вісімдесят) грн, в т.ч. ПДВ 13,33 грн».

На виконання умов Договору №2/С90 від 01 квітня 2014 року Позивачем надано податкову накладну №3 від 31.12.2014 року, №1 від 31.10.2014 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А-0000027 від 31.10.2014 року.

Також, в матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, згідно яких ТОВ «Агсл-Сервіс» виконало приймання та перероблення твердих побутових відходів.

Слід звернути увагу, що в акті перевірки від 24.02.2015 року №231/26-53-22-05-21/23245193 контролюючий орган вказує на те, що у наданих Позивачем до перевірки ТТН відсутня номенклатура товару, фактична адреса розвантаження, адреса навантаження, вага, інформація щодо відповідальної особи вантажовідправника, що на думку суб»єкта владних повноважень, свідчить про невідповідність товарно-транспортних накладних.

На спростування зазначених доводів Відповідача, Позивачем надано копії ТТН, в яких містяться наступні реквізити: «вид перевезень» - ТПВ (тверді побутові відходи), «пункт розвантаження» - АГСЛ-Сервіс, інформація щодо відповідальної особи вантажовідправника міститься в пункті «Водій» із зазначенням прізвищ.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи копії ТТН, на підставі яких здійснювалось транспортування відповідних товарно-матеріальних цінностей, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані первинні документи дають можливість встановити обставини руху товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від постачальника до Позивача.

Також в матеріалах справи наявні протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1235 від 06.05.2014 року та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-07/32972 від 16.05.2014 року, згідно яких поводження з відходами на підприємстві Позивача відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і може бути погоджений.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарські операції Позивача з ТОВ «Агсл-Сервіс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагент був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому законом порядку.

Доказів на підтвердження того, що контрагент Позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, податковим органом не надано.

Таким чином, надання платником податків контролюючому органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності дій суб»єкта владних повноважень при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 19 березня 2015 року №0000992205, оскільки Позивачем обгрунтовано та правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а тому оскаржуване рішення суб»єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 22 жовтня 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.